Вирок № 75991448, 20.08.2018, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/885/18

Провадження № 1-кп/444/144/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2018 року Жовківський районний суд Львівської області в складі :

головуючого судді Мікула В. Є.

секретар судового засідання Реміцька І.П.

сторони обвинувачення ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12018140000000074 від 21.01.2018 р. про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Волинської області, зареєстрований : АДРЕСА_1, проживає : АДРЕСА_2, українець, громадянин України, освіта вища, приватний підприємець, раніше не судимий, паспорт НОМЕР_3, ІПН судом не встановлено,-

за ч. 2 ст. 286 КК України

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2, 20.01.2018, близько 18 години 30 хвилин, керуючи автомобілем марки «MERCEDES-BENZ VITO 108», реєстраційний номер НОМЕР_2, та рухаючись ним по дорозі сполученням «Жовква-Червоноград-Ковель», у напрямку м. Нововолинськ, проїжджаючи ділянку поблизу с. Боянець Жовківського району Львівської області, порушив вимоги Р.1 п.п.1.3; 1.5; Р.2 п.2.3 «б»; Р.12 п.12.1, 12.2 Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він своїми діями створив небезпеку для руху, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати транспортний засіб та безпечно керувати ним, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не вибрав безпечної швидкості руху щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межахвидимості дороги, внаслідок чого втратив керування та здійснив виїзд за межі проїзної частини дороги з подальшим перекиданням керованого ним транспортного засобу.

У результаті порушення водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху України, пасажир автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO 108», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3, згідно висновку судово-медичної експертизи № 14/2017 від 15.02.2018 отримав закриту черепно-мозкову травму з крововиливами під оболонки, речовину та шлуночки головного мозку, що обумовило припинення функції центральної нервової системи, зупинки серцевої діяльності та дихання, що призвело до смерті останнього.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, та пояснив, що разом з товаришами повертався з тенісного турніру та керував автомобілем. Оскільки дорога була слизька, його занесло і викинуло з дороги. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати та не позбавляти водійських прав, оскільки має на утриманні двох неповнолітніх дітей та дружину, яка є інвалідом з дитинства та має 3 групу інвалідності, а транспортний засіб є єдиним джерелом його доходу, оскільки сам являється приватним підприємцем.

Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини, його вина у вчиненому злочині стверджується доказами зібраними на досудовому слідстві та перевіреними на судовому слідстві.

Зокрема потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з»явились, однак подали до суду письмові заяви в яких просять проводити розгляд справи у їх відсутності. Претензій до обвинуваченого немають, просять його суворо не карати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6. в судовому засіданні дав показання аналогічні до показань ОСОБА_2

Аналізуючи усі докази надані стороною обвинувачення суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення в судовому засіданні є доведеною повністю.

У відповідності до п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, відповідальність за статтями 286 - 288, 415 КК (2341-14) настає лише за умови, що винна особа внаслідок порушення певних правил спричинила з необережності потерпілому середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження або його загибель. Якщо ж, порушуючи відповідні правила й усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, винний передбачав суспільно небезпечні наслідки і бажав або свідомо припускав їх настання, ці дії необхідно кваліфікувати за статтями КК, в яких встановлено відповідальність за умисні злочини проти життя та здоров'я особи.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані вірно, так як він вчинив порушення

вимог Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пасажир вищезгаданого автомобіля ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 12 КК України, злочин скоєний обвинуваченим ОСОБА_2 відноситься до категорії тяжких.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При обрані покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує тяжкість скоєного ним злочину, обставини справи, а саме, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обтяжуючі та пом"якшуючі покарання обставини, і з врахуванням наведеного перспективи його виправлення та попередження з його боку нових злочинів, а саме, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та дружину, яка є інвалідом з дитинства та має 3 групу інвалідності, працює приватним підприємцем та його робота пов"язана з перевезенням різноманітних товарів, що викликає необхідність керування транспортними засобами.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Обставиною, яка пом"якшує відповідальність обвинуваченого ОСОБА_2 є щире каяття у вчиненому злочині.

Обставин, які б обтяжували відповідальність обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлено.

Санкцією ст. 286 ч. 2 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

З врахуванням особи обвинуваченого, його відношення до вчиненого, суд прийшов до переконання, що достатнім покаранням та попередження з його боку нових злочинів буде покарання у вигляді вигляді 4 років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Крім цього, суд з врахуванням всіх вище перелічених обставин, зокрема, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненому, дав правдиві покази, чим активно сприяв слідству та суду, а також те, що потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5 не вимагають суворого покарання ОСОБА_2 приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, і що обвинуваченого ОСОБА_2 слід звільнити від відбуття покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК України, встановивши йому іспитовий термін строком 2 роки та покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Цивільний позов не заявлено.

Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувались.

Процесуальні витрати за проведення по справі експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання, щодо майна на яке накладено арешт слід вирішити у відповідності до ст. 174 КПК України.

Питання про документи та речові докази слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2, визнати винним та засудити за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробовуванням строком 2 (два) роки.

Відповідно ст. 76 КК України, зобов'язати засудженого ОСОБА_2, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Волинської області, зареєстрований : АДРЕСА_1, проживає : АДРЕСА_2, паспорт НОМЕР_3, ІПН судом не встановлено, в користь держави затрати за проведення судово-автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля № 1/251 від 26.02.2018 року в розмірі - 1 430.00 грн. /одержувач : УДКСУ у Залізничному районі м. Львова, код ЄДРПОУ - 38007594, р/р 31111115700003, МФО - 825014/.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 22.01.2018 року, після вступу вироку в законну силу.

Речови доказ: автомобіль марки «MERCEDES-BENZ VITO 108», реєстраційний номер НОМЕР_2, який переданий на зберігання ОСОБА_2 - залишити у його розпорядженні.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом 30 діб з часу проголошення. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, а інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя Мікула В. Є.