Рішення № 75991409, 02.08.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/330/17

Провадження №2/442/140/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі :

головуючого – судді Хомика А.П.

з участю секретаря – Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке АТП-24655», генерального директора ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655» ОСОБА_2, третіх осіб – Територіального управління Держнаглядохоронпраці у Львівській області, Територіальної Державної інспекції з питань праці у Львівській області, Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Львівській області, Моторного (транспортного) страхового бюро України, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування шкоди та збитків, заподіяних внаслідок бездіяльності роботодавця щодо страхування працівника, яке є обов’язковим для водіїв транспортних засобів та відшкодування моральної шкоди, -

з участю представників позивача – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача – ОСОБА_5

представника третьої особи – ОСОБА_6

в с т а н о в и в :

15.01.2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому з урахуванням збільшених позовних вимог від 31.10.2017 року, від 04.12.2017 року, від 12.04.2018 року та від 07.06.2018 року, просить: стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке АПТ-24655» в його користь відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок бездіяльності роботодавця – Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке АТП-24655», яке ухилилося від обов'язку застрахувати водія ОСОБА_1 під час роботи на підприємстві, що спричинило в подальшому неможливість отримання ОСОБА_1 страхового відшкодування за ушкодження здоров'я внаслідок настання страхового випадку в сумі 51000 грн; стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицьке АПТ-24655» в користь ОСОБА_1, відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок бездіяльності роботодавця - Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицьке АТП-24655», яке ухилилося від обов'язку своєчасно скласти ОСОБА_6 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1, що унеможливило ОСОБА_1 отримати за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України одноразову допомогу як застрахованій особі, потерпілій від стійкої втрати працездатності, в справедливому розмірі 32075,80 грн.; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке АПТ-24655» в користь ОСОБА_1 збитки, пов’язані з втратою купівельної спроможності грошей внаслідок інфляції в сумі 87286,25 грн.; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке АПТ-24655» в користь ОСОБА_1 100.000 грн. моральної шкоди; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке АПТ-24655» в користь ОСОБА_1 судові витрати.

В обґрунтування позову покликається на те, що він з 14 листопада 2005 року по 10 жовтня 2006 року працював водієм у відповідача на той час у Відкритому акціонерному товаристві «Дрогобицьке АТП-24655»). 24 січня 2006 року його на вантажному автомобілі НОМЕР_1 було направлено в рейс за маршрутом: Україна (Дрогобич) – Бельгія - Україна (Запоріжжя-Дрогобич). 24 січня 2006 року він отримав відрядну посвідку та відбув у службове відрядження вказаним маршрутом.

08.02.2006 року у м. Запоріжжі з ним стався нещасний випадок під час виконання виробничого завдання, внаслідок чого його було госпіталізовано до Запорізької міської лікарні, де він перебував на стаціонарному лікуванні з 08.02.2006 року по 10.04.2006 року.

Після виписки із Запорізької лікарні з 14 квітня 2006 року по 22 травня 2015 року перебував на лікуванні в Дрогобицькій міській поліклініці.

У зв'язку з тим, що відповідач-роботодавець відмовлявся визнати отримані ним під час службового відрядження тілесні ушкодження нещасним випадком на виробництві, він змушений був звернутися до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом про зобов'язання Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицьке АПТ-24655» скласти ОСОБА_6 про нещасний випадок на виробництві, який стався з ним 08.02.2006 року під час відрядження.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 04.01.2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14.11.2011 року (рішення оскаржив відповідач), випадок, що стався зі ним 08.02.2006 року під час перебування у відрядженні було визнано нещасним випадком на виробництві та зобов'язано відповідача скласти ОСОБА_6 за формою Н-1 про нещасний випадок, що пов'язаний з виробництвом.

Проте, 10.10.2006 року на той час директор ВАТ «Дрогобицьке АТП-24655» ОСОБА_2 підписав наказ № 17 про його звільнення з роботи за прогул, хоча ним на підприємстві надано попередній листок непрацездатності серії ААЗ № 612458, де в графі «СТАТИ ДО РОБОТИ» вказано «продовжує хворіти».

У цьому ж листку непрацездатності зазначено, що 07.06.2006р. його було оглянуто МСЕК, якою було надано висновок - продовжено лікування.

09.04.2014 року Міжрайонною спеціалізованою травматологічною МСЕК Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи йому було встановлено ступінь стійкості втрати професійної працездатності у зв'язку з виробничою травмою, отриманою 08.02.2006 року в розмірі 20 (двадцять) відсотків безтерміново. Факт хоча й часткової, проте – повічної - втрати працездатності підтверджується Випискою із ОСОБА_6 огляду МСЕК про результат : визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових

видах допомоги від 09.04.2014р. № 109096.

Вважає, що відповідачами грубо було порушено вимоги чинного законодавство щодо обов'язкового страхування його як водія, що працював на транспортному підприємстві та займався вантажними перевезеннями. Адже на його звернення йому не було надано ані інформації, ані документального підтвердження того факту, що на день, коли він отримав виробничу травму, його було застраховано. Про відсутність страхового полісу, він зміг довідатися лише з відповіді ПрАТ «УТСК» провідної компанії в галузі страхування автовласників, логістичних та транспортних компаній, а також міжнародних перевізників.

Разом з тим, наголошує, що відповідач категорично відмовлявся визнати, що травми, отримані ним під час перебування у службовому відряджені, являються пов’язаними з виробництвом.

Оскільки підприємством - працедавцем не було виконано наступного за обов’язком застрахувати його, – обов’язок скласти акт про нещасний випадок було покладено на нього рішенням суду, він втратив можливість звернутися до страхової компанії за отриманням страхової суми, тому своєю бездіяльністю відповідачі завдали йому майнову шкоду.

Так як підприємство-відповідач не застрахувало його, відповідно йому не було виплачено страхову суму відповідно до рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Також, вважає, що неправомірними діями відповідачів йому завдано моральної шкоди, зокрема відсутністю реагування на його неодноразові звернення з проханням поновити його на роботі в добровільному порядку щоразу посилювала його душевні страждання,а ігнорування законних вимог щоразу заставляло його з новою силою відчувати той фізичний біль і переживання, що він їх переніс внаслідок отриманої виробничої травми, спричиненою бездіяльністю відповідача. Відсутність стабільного джерела доходу позбавило його можливості пройти якісне лікування, яке могло б значною мірою покращити його післяопераційний стан, і на сьогоднішній день він міг би бути повноцінним членом суспільства. Такі страждання тривають 10 років.

28.02.2017 року, 28.11.2017 року від ПАТ « Дрогобицьке АТП -24655» надійшло письмове заперечення проти позову, зокрема з тих підстав, що постановою Дрогобицького міськрайонного суду від 04.04.2006 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді 17 грн. штрафу. Крім того, актом розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 29.03.2012 року встановлено, що позивачем не виконано вимог інструкції з охорони праці - виходячи з автомобіля не вжив заходів, щоб не допустити його самовільного руху, чим порушив п. 3.9. «Інструкції з охорони праці №1 для водіїв автомобілів» та п. 16.1.24 « Правил охорони праці на автомобільному транспорті». Як наслідок, випадки зазначені у п.п. «а,б, в» п . 7 Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 14.08.1996 року сталися внаслідок неправомірних дій або навмисних дій застрахованого, вони не вважають страховим випадком і страхова сума при цьому не виплачується.

За час роботи позивача з 14.11.2005 року по 10.10.2006 року відповідач справно сплачував страхові внески у встановленому розмірі до Фонду соціального страхування, тому у разі їх неотримання позивач мав би звертатися саме у відповідний Фонд. Також наведені розрахунки, де взято розмір заробітної плати за 2014 рік є безпідставним, адже він був звільнений ще 10.10.2006 року. Інфляційні втрати є похідними від основних вимог як і вимога про стягнення моральної шкоди, тому такі є безпідставними, і у їх задоволенні слід відмовити.

06.02.2018 року ухвалою суду замінено третю особу у справі - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Дрогобицькому районі Львівської області правонаступником – Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області.

15.06.2018 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області подано відзив на заяву про уточнення позовних вимог. Вказано, що на підставі поданих ОСОБА_1 необхідних документів були винесені: постанова про призначення одноразової допомоги ( з врахуванням рішення від 15.05.20014 року таку зменшено до 50 %); постанову про призначення щомісячної страхової виплати в розмірі 346,86 починаючи з 09.04.2014 року та постанову про призначення перерахованої страхової виплати 01.03.2018 року в розмірі 640 грн..

Позивач та його представники ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вступному слові позовні вимоги, уточнені, підтримали та дали пояснення, які по суті та змісту відповідають, викладеному в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_5 підтримав мотиви, викладені у відзиві на позов. У позові просив відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_6 просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши вступне слово учасників судового розгляду, з’ясувавши обставини, безпосередньо дослідивши докази, дійшов висновку, що у позові слід відмовити.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ « Дрогобицьке АТП-24655» ( раніше ВАТ « Дрогобицьке АТП-24655» та ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655» ) з 14.11.2005 року по 10.10.2006 року, основним видом діяльності підприємства є діяльність автомобільного вантажного транспорту КВЕД 60.24.0.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.04.2006 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 грн., у зв’язку з тим, що 08.02.2006 року о 21 год. 10 хв. в м. Запоріжжі по вул. Куйбишева він залишив свій автомобіль, не вживши всіх заходів, щоб не допустити самовільного руху автомобіля, внаслідок чого той скотився та скоїв наїзд на автомобіль ГАЗ-322132, який від удару покотився та наїхав на автомобіль ЗАЗ-1102.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.01.2011 року у цивільній справі №2-100/11, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14.11.2011 року зобов’язано Відкрите акціонерне товариство « Дрогобицький автотранспортне підприємство 24655» скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, що пов'язаний з виробництвом, який стався з ОСОБА_1 08.02.2006 року під час відрядження в м. Запоріжжя.

29.03.2012 року ПрАТ « Дрогобицьке АТП 24655» був складений акт розслідування нещасного випадку, що стався 08.02.2006 року о 21 год. 15 хв. на ВАТ « Дрогобицьке АТП 246552» з ОСОБА_1 як водієм автомобіля пов»язаний з виробництвом за формою Н-1. Технічні причини нещасного випадку відсутні, однак наявні порушення ОСОБА_1 п. 15.12. «Правил дорожнього руху», п. 3.9. « Інструкції з охорони праці №1 для водіїв автомобілів», затверджену наказом директора ВАТ « Дрогобицьке АТП 24655» від 15.03.2005 року №15 та п. 16.1,24. « Правил охорони праці на автомобільному транспорті» ( а.с.47). Даний акт позивачем не оспорювався.

Відповідно до відповіді від 03.07.2016 року вих. №1526-У ПАТ «Української-транспортної страхової компанії» адресованої ОСОБА_1, його повідомлено, що ВАТ «Дрогобицьке АТП-24655» будь-яких договорів страхування з ПрАТ « Українська транспортна страхова компанія» не укладалось, ні зі страхування транспортного засобу Мерседес, д.р.н. ВС5801АІ, а ні зі страхування життя та здоров’я водіїв. За період з 2006 -2016 року до ПрАТ « УТСК» не надходило від ВАТ « Дрогобицького АТП-24655» будь – яких повідомлень та заяв про настання події 08.02.2006 року.

Згідно з страховим свідоцтвом від 24.04.2001 року відповідач ПАТ «Дрогобицьке АТП-24655» зареєстрований страхувальником у Дрогобицькому відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ( наділі Фонд) під реєстраційним номером №1302000459 (а.с.49).

Страховий тариф позивачу за державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання встановлено на рівні 1,56 % до фактичних виплат на оплату праці найманих працівників, які підлягають обкладенню податків з доходів фізичних осіб, що вбачається з повідомлення Фонду від 01.01.2016 року (а.с.50).

Згідно з випискою з акту огляду МСЕК 10ААА №109096, від 09.04.2014 року ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмір 20 % безтерміново.

26.06.2014 року ОСОБА_1 була подана до відділення ВД ФССНВ в Дрогобицькому районі заява про призначення йому страхових виплат.

26.06.2014 року постановою Фонду №1315/618/618/2 призначено ОСОБА_1 одноразову допомогу в сумі 17343,20 грн. ( а.с.59), а згідно з протоколом комісії з питань з охорони праці ПрАТ « Дрогобицьке АТП 24655» від 15.05.2014 року було вирішено зменшити розмір одноразової допомоги на 50%.

Постановою №1315/618/618/3 від 26.06.2014 року Фонду призначено ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату в розмірі 346,86 грн. починаючи з 09.04.2014 року.

Згідно з постановою Фонду від 05.03.2018 року призначено ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату з 01.03.2018 року в розмірі 640 грн., вирішено вважати такою, що втратила чинність постанова №1315/618/618/18, від 01.08.2017 року.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування», передбачено, що одним із видів обов’язкового страхування, які здійснюються в Україні, є особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

На виконання п. 10 Прикінцевих положень цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959 було затверджено Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті. Згідно із п. 1 Положення обов’язковому особистому страхуванню від нещасних випадків на транспорті підлягають, зокрема працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (далі - водії), а саме: водіїв автомобільного транспорту.

Пунктом 4 Положення визначено, що страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 985 ЦК України, страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 7 Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996р. N 959, страховими випадками є:а) загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;б) одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності;в) тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті. При цьому, якщо випадки, зазначені у підпунктах "а", "б", "в" цього пункту, сталися внаслідок неправомірних або навмисних дій застрахованого, вони не вважаються страховими і страхова сума при цьому не виплачується.

Саме на неправомірні дії позивача, який був визнаний винним у вчиненому правопорушенні, що потягло за собою втрату його непрацездатності і нещасний випадок, що в свою чергу зафіксовано у акті розслідування нещасного випадку, вказує ПАТ «Дрогобицьке АТП-24655», і таке в свою чергу не спростовано позивачем.

Преамбулою Закону України « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 1105-ХІV передбачено, що страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Статтею 5 Закону № 1105-ХІV визначено основні принципи страхування від нещасного випадку, якими, зокрема, є обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю; обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків; формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі; диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 6 Закону № 1105-ХІV суб'єктом страхування є страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції Закону станом на 01.01.2011 року, оскільки акт розслідування нещасного випадку був складений 29.03.2012 року ) страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції Закону станом на 01.01.2011 року) передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із Законом Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Тобто законодавцем обов’язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові, покладений в повному обсязі на Фонд.

Так, згідно зі статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції Закону станом на 01.01.2011 року) в разі настання страхового випадку Фонд зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим (або компенсувати йому відповідні витрати). Усі види соціальних послуг та виплат, передбачених цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції Закону станом на 01.01.2011 року) ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я.

Отже, вирішуючи питання про право потерпілого на отримання страхових виплат, слід виходити із вимог статей 21, 28, 30, 34, 35, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції Закону станом на 01.01.2011 року) у їх сукупності, які передбачають, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21 листопада 2011 року (№ 6-59цс11), 19 грудня 2011 року (№ 6-74цс11), 7 листопада 2012 року (№ 6-131цс12).

Водночас п. 2 ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» втратив чинність з 1 січня 2011 року на підставі Закону № 2464-VI від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Однак, з 1 січня 2011 року можливість продовжувати отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця потерпілими особами припинилась через втрату чинності п. 2 ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Як було встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, що позивач на час звернення до суду отримав від Фонду страхові виплати в рахунок відшкодування шкоди.

Разом з тим, п. 12 Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою КМУ 26.09.2001 року №1266 ( із змінами та доповненнями) передбачено, що у разі, коли на дату встановлення медико-соціальної експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненнями з роботи ( переходом на іншу роботу), з якою пов’язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Як встановлено відповідно до таких норм, відділенням ВД ФССНВ в Дрогобицькому районі було зроблено коригування середньої заробітної плати.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування шкоди та збитків, заподіяних внаслідок бездіяльності роботодавця щодо страхування працівника, яке є обов’язковим для водіїв транспортних засобів, оскільки таке не знайшло свого підтвердження та відшкодування моральної шкоди з приводу такої бездіяльності, адже позивачу було здійснено страхові виплати належним органом – Фондом, у передбаченому законом розмірі та спосіб, а роботодавцем позивача – відповідачем ПАТ « Дрогобицьке АТП-24655» дотримано вимог закону і здійснено загальне страхування працівників у Дрогобицькому відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (а.с.49-50). Тому у позові слід відмовити.

За замістом ст. 141 ЦПК України у зв’язку з відмовою в позові судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, ч. 4 ст. 206, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дрогобицьке АТП-24655», генерального директора ПрАТ «Дрогобицьке АТП-24655» ОСОБА_2, третіх осіб – Територіального управління Держнаглядохоронпраці у Львівській області, Територіальної Державної інспекції з питань праці у Львівській області, Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Львівській області, Моторного (транспортного) страхового бюро України, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування шкоди та збитків, заподіяних внаслідок бездіяльності роботодавця щодо страхування працівника, яке є обов’язковим для водіїв транспортних засобів та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07.08.2018.

Суддя Хомик А.П.