Вирок № 75991349, 20.08.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 20.08.2018

Справа № 320/5784/18

Провадження №1-кп/320/874/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Ковальової Ю.В.,

секретар судового засідання - Левандовська О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42018120050000063 від 26.06.2018 за обвинуваченням

ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції з Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області), ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Рудня-Миколаївська Ємільчинського району Житомирської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, колишнього військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини - польова пошта В2731, який обіймав посаду радіотелеграфіста батареї управління начальника протиповітряної оборони, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України,

за участю - прокурора Савчука О.Р. (в режимі відеоконференції з Ленінським районним судом м. Кіровограда) -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303 від 17 березня 2014 року, громадянина ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, 19 березня 2014 року Ємільчинським ОРВК Житомирської області.

Відповідно до наказу командира військової частини А0409 - польова пошта В2731 (по стройовій частині) № 71 від 19 березня 2014 року солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини - польова пошта В2731, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду радіотелеграфіста батареї управління начальника протиповітряної оборони зазначеної військової частини.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, солдат ОСОБА_1, відповідно до ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 №5 51-XIV (даті Статутів), ст. 1, ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; додержуватись правил військової поведінки; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки; завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили в цілому; не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Разом з цим, солдат ОСОБА_1, діючи всупереч інтересам служби та наведеним вище вимогам Статутів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання у вигляді самовільного залишення місця служби без поважних причин, будучи придатним для проходження військової служби, 14 серпня 2014 року вирішив самовільно залишити місце служби - базовий табір військової частини - польова пошта В2731, який дислокувався за адресою: смт. Мирне Мелітопольського району Запорізької області.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на вчинення самовільного залишення місця служби без поважних причин, солдат ОСОБА_1, 14 серпня 2014 року самовільно, без поважних причин залишив місце служби - базовий табір військової частини - польова пошта В2731, який дислокувався за адресою: смт. Мирне Мелітопольського району Запорізької області, та незаконно перебував поза його межами без поважних причин до 13 березня 2015 року, проводячи службовий час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.

13 березня 2015 року солдат ОСОБА_1 самостійно прибув до військової частини - польова пошта В 2731 (м. Новоград-Волинський Житомирської області), чим припинив вчинення вказаного злочину.

Відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта В 2731 (по стройовій частині) № 62 від 13 березня 2015 року солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, звільнено з військової служби у запас.

Протягом зазначеного періоду вчасного нез»явлення до місця служби солдат ОСОБА_1 органи військового управління про своє місце перебування не повідомляв, органами влади не затримувався, жодних перешкод для прибуття до військової частини не мав.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у пред'явленому обвинуваченні за ст. 407 ч.3 КК України визнав повністю і пояснив, що наказом командира військової частини - польова пошта В2731 (по стройовій частині) № 71 від 19 березня 2014 року його було зараховано до списків особового складу зазначеної військової частини, поставлено на всі види забезпечення. У період з травня 2014 року по жовтень 2014 року базовий табір військової частини - польова пошта В2731 тимчасово передислокований до смт. Мирне Мелітопольського району Запорізької області. 14 серпня 2014 року самовільно, без поважних причин залишив місце служби - базовий табір військової частини - польова пошта В2731, який дислокувався за адресою: смт. Мирне Мелітопольського району Запорізької області, та незаконно перебував поза його межами без поважних причин до 13 березня 2015 року, проводячи службовий час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби. Так, він поїхав додому, та весь час проводив зі своєю сім'єю. Щиро розкаюється у вчиненому.

Суд, з'ясувавши в учасників судового провадження чи правильно вони розуміють зміст обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, пояснивши, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати обставини, не досліджені в судовому засіданні, в апеляційному порядку, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, врахувавши згоду учасників судового провадження, ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують його особу.

Аналізуючи зібрані докази в ході слухання кримінального провадження, суд вважає, що вина обвинуваченого знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

Суд кваліфікує діяння, вчинені ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби понад один місяць, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, згідно із вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, скоїв умисний злочин середньої тяжкості, за місцем несення служби характеризувався негативно.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд в порядку ст. 66 КК України визнає те, що обвинувачений ОСОБА_1 щиросердно дієво розкаявся у скоєному, своїми правдивими і послідовними показаннями сприяв встановленню істини у справі, раніше не судимий, має постійне місце реєстрації і проживання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання в рамках санкції ч. 3 ст. 407 КК України - у вигляді позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням в порядку ст. 75 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Арешт на майно ОСОБА_1 не накладався.

Цивільний позов заявлено не було.

Речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 /двох/ років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши 1 /один/ рік іспитового строку.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Ю.В.Ковальова