Рішення № 75991156, 20.08.2018, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа№329/483/18

Провадження №2/329/184/2018

ЄУН № 329/483/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 року смт. Чернігівка Запорізької області

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі Синяк Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чернігівка в спрощеному провадженню цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначив, що 12.07.2008р. між сторонами укладено договір, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 1 000грн у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач заборгованість за кредитним договором не погашає, у зв’язку з чим станом на 30.04.2018р. має заборгованість – 37 983грн 69коп., яка складається з наступного:

- 3 720грн 15коп. – тіло кредиту;

- 29316грн 70коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 2900грн – заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 250грн – штраф (фіксована частина)

- 1 796грн 84коп – штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача разом з понесеними судовими витратами.

Подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач надала суду заяву, якою просить застосувати строк позовної давності стосовно вимог про стягнення пені, у стягненні штрафів просить відмовити, розгляд справи провести без її участі.

За положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксація процесу технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

12.07.2008р. між сторонами укладено договір, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 1 000грн у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.8-15,69).

В подальшому кредитний ліміт змінювався як в бік збільшення, так і в бік зменшення (а.с.70), остаточним є 3780грн.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач заборгованість за кредитним договором не погашає, згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 30.04.2018р. має заборгованість – 37 983грн 69коп., яка складається з наступного:

- 3 720грн 15коп. – тіло кредиту;

- 29316грн 70коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 2900грн – заборгованість за комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 250грн – штраф (фіксована частина)

- 1 796грн 84коп – штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача разом з понесеними судовими витратами (а.с.5-9).

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідносин є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Тому позов підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентам за користування кредитом в заявленій позивачем сумі, яку відповідач не оспорює.

Разом з тим нею подано заяву про застосування строку позовної давності стосовно вимог про стягнення пені, у стягненні штрафів просить відмовити.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня – це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов’язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Така правова позиція міститься в постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13), від 19.11.2014р. (справа №6-160цс14).

Клопотання про поновлення строку позовної давності суду не заявлено.

Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.9), яку отримала відповідач (а.с.8оберт), за зняття готівки та моніторинг неактивної картки нараховується комісія, за несвоєчасне погашення заборгованості – пеня.

Згідно наданого позивачем розрахунку, 2 900грн, заявлені до стягнення, є сумою пені та комісії наростаючим підсумком (див. стовпчик 3 розрахунку).

Згідно виписки з карткового рахунку, відповідачу нараховано 627грн 88коп комісії (а.с.58), і період нарахування не охоплює час після 30.04.2018р.

Таким чином, враховуючи, що сума пені та комісії зазначена наростаючим підсумком, пені з 2 900грн – 2272грн 12коп (2 900 – 627грн 88коп), комісій – 627грн 88коп.

Позивач подала заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

З 2 272грн 12коп пені в межах річного строку позовної давності (з 18.05.2018р.- день звернення до суду з позовом засобами поштового зв’язку - по 30.04.2018р. – строк, по який позивач просить стягнути заборгованість), згідно виписки з карткового рахунку, нараховано 800грн.

Таким чином, пеня підлягає стягненню за період з 18.05.2017р. по 30.04.2018р., в сумі 800грн, комісія - в сумі 627грн 88коп, а у задоволенні вимог про стягнення 1472грн 12коп пені слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

Також слід відмовити у задоволенні позову в частині стягнення штрафів.

Відповідно до положень статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійно ї цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (правова позиція Верховного суду України по справі №6-2003цс15).

У даному випадку штраф у вигляді штрафів, і пеня, нараховані в один і той же період, є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому є неправомірним їх одночасне застосування, у зв'язку з чим не підлягає стягненню штраф, оскільки за цей же період суд вважає необхідним і обґрунтованим стягнути пеню.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, і з відповідача слід стягнути 3 720грн 15коп. заборгованості за тілом кредиту, 29316грн 70коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 800грн пені, 627грн 88коп комісії, всього 34 464грн 73коп.

Судові витрати розподілити за положеннями ст.141 ЦПК України.

При цьому слід зазначити, що, відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 1598грн 76коп (34464,73 х 1762 / 37983,69).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19,81,131,223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 15,16,525, 526, 530, 543, 546, 548, 549, 626, 627, 1046, 1050 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (р/р 29092829003111, МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570), яке знаходиться за адресою: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, б.1Д, заборгованість по кредитному договору на загальну суму 34 464 гривні 73 копійки, судовий збір в сумі 1 598 гривень 76 копійок, всього 36 063 (тридцять шість тисяч шістдесят три) гривні 49 копійок.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення, до апеляційного суду Запорізької області через Чернігівський районний суд Запорізької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Д.О. Покопцева