Постанова № 75990569, 15.08.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 304/1544/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 серпня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Кожух О.А. та Кондора Р.Ю.,

за участю секретаря Пилип Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на ухвалу Перечинського районного суду від 11 травня 2018 року (у складі судді Чепурнова В.О.) за заявою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про роз'яснення рішення суду, -

ВСТАНОВИВ:

Відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області звернувся до суду із заявою про роз'яснення рішення суду у травні 2018 р.

Просив роз'яснити державному виконавцю подальше виконання рішення Перечинського районного суду, на виконання якого було видано виконавчий лист від 06.09.2017 р. (справа №304/1544/16-ц), яким:

-«зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу частини житлового будинку АДРЕСА_1, що знаходиться в межах земельної ділянки, яка надана в користування ОСОБА_2;

-зобов'язано ОСОБА_1 відновити межі суміжних земельних ділянок між будинками АДРЕСА_1, закріплені в натурі геодезичними знаками згідно з актом про передачу та зазначення меж земельної ділянки від 30.06.1971 р.», а саме: яким актом належить керуватися під час виконання указаного судового рішення: актом про передачу та зазначення меж земельної ділянки від 30 червня 1971 р., чи свідоцтвом на забудову садиби в сільських населених пунктах УРСР від 16 серпня 1974 р.

На обґрунтування заяви вказав, що на виконанні у заявника перебуває виконавче провадження №54909707 з примусового виконання рішення Перечинського районного суду (справа № 304/1544/16-ц).

У ході виконавчого провадження було взято пояснення від сторін і з'ясовано, що вони посилаються на різні нормативні документи як на обґрунтування підстав виконання судового рішення, а саме: на акт про передачу та зазначення меж земельної ділянки від 30 червня 1971 р. і свідоцтво на забудову садиби в сільських населених пунктах УРСР від 16 серпня 1974 р. У зв'язку з виникає потреба в роз'ясненні рішення суду.

Ухвалою Перечинського районного суду від 11 травня 2018 р. у задоволенні заяви відмовлено.

Відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області просить скасувати цю ухвалу, а справу направити на новий розгляд. Доводить про порушення норм матеріального та процесуального права. Указує, що суд першої інстанції не дотримався свого обов'язку щодо належного повідомлення учасника справи про час і місце розгляду справи. Зазначає, що суд першої інстанції порушив конституційне право заявника на участь у судовому розгляді, не забезпечив можливості надавати докази та навести доводи, через що порушив ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Указує, що не задоволення заяви про роз'яснення рішення суду порушує права заявника.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, із таких мотивів.

Суд дійшов висновку, що рішення, яке просить роз'яснити заявник, є чітким, із конкретно зазначеними висновками суду по суті заявлених позовних вимог, мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, є зрозумілими та не можуть трактуватися двозначно.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції через його відповідність правильно встановленим обставинам справи, належно оціненим доказам і нормам матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 271 ЦПК України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Суть роз'яснення рішення суду полягає у тому, щоб усунути можливі неясності, які можуть мати місце в рішенні суду, але є дві умови, за яких роз'яснюється рішення: перша умова - це та, що не можна змінювати його зміст, а друга - це якщо воно є незрозумілими для тих, кого зобов'язано його виконувати і орган, який буде його виконувати.

Рішенням Перечинського районного суду від 24 лютого 2017 р. (яке просив роз'яснити заявник) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено частково: зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу частини житлового будинку АДРЕСА_1, що знаходиться в межах земельної ділянки, яка надана в користування ОСОБА_2; зобов'язати ОСОБА_1 відновити межі суміжних земельних ділянок між будинками АДРЕСА_1, закріплені в натурі геодезичними знаками згідно з актом про передачу та зазначення меж земельної ділянки від 30 червня 1971 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть здійснювати його виконання.

Рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Рішення суду, як би складно воно не було написане, є зрозумілим щонайменше для суду, який його ухвалив.

Як видно з рішення суду першої інстанції, його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення, є чіткою і зрозумілою.

Підставою для подачі заяви про роз'яснення рішення суду послугувало те, що в ході виконавчого провадження було взято пояснення від сторін і з'ясовано, що вони посилаються на різні нормативні документи як на обґрунтування підстав виконання судового рішення, а саме: на акт про передачу та зазначення меж земельної ділянки від 30 червня 1971 р. і свідоцтво на забудову садиби в сільських населених пунктах УРСР від 16 серпня 1974 р.

Такі обставини жодним чином не можуть слугувати підставою для роз'яснення судового рішення.

Посилання сторін на різні нормативно-правові акти, якими, на їх думку, належить керуватися під час виконання судового рішення, державним виконавцем, який уповноважений законом на виконання судового рішення, не може братися до уваги апріорі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець під час провадження виконавчих дій повинен керуватися виключно виконавчим листом у якому вказана резолютивна частина судового рішення, яке підлягає виконанню.

Думка сторін виконавчого провадження щодо того, яким саме нормативно-правовим актом необхідно керуватися під час виконання судового рішення, є їхньою суб'єктивною думкою і аж ніяк не може спонукати державного виконавця подавати заяву про роз'яснення рішення суду.

Доводи апеляційної скарги зводяться по суті до недотримання судом першої інстанції своїх обов'язків щодо належного повідомлення учасника справи про час і місце її розгляду, що призвело до порушень прав заявника на законний і справедливий розгляд спору, подачі документів тощо.

Однак, як видно зі змісту самої заяви про роз'яснення рішення суду, відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області сам клопотав про розгляд поданої заяви без участі державного виконавця (а.с.3) і суд указане прохання врахував, про що і зазначив в оскаржуваній ухвалі.

У контексті наведеного апеляційний суд вважає, що рішення суду, яке просить роз'яснити заявник, є цілком зрозумілим, чітким, його резолютивна частина не зумовлює неоднозначне тлумачення, а тому заява відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області про роз'яснення рішення суду є необґрунтованою, суперечною обставинам справи та письмовим доказам.

Тобто, доводи апеляційної скарги не спростовуються висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність оскаржуваної ухвали.

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області залишити без задоволення. 2.Ухвалу Перечинського районного суду від 11 травня 2018 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. 4.Повне судове рішення складено 21 серпня 2018 р.

Судді: