Рішення № 75990548, 17.08.2018, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/377/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2018 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Фейір О. О., з участю секретаря судового засідання Кузьма Т.В., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» про поновлення на роботі,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Берегівського районного суду з позовною заявою до Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» про визнання недійсним наказу «Про зміну організаційної структури скорочення чисельності та штату працівників ДП «Берегівський лісгосп» від 26.09.2017 року № 198 (далі – наказ № 198), визнання недійсним наказу «Про звільнення головного економіста ДП «Берегівське ЛГ» ОСОБА_1» від 30.01.2018 року № 6-к (далі наказ № 6), поновлення на роботі на посаду головного економіста відділу економіки, обліку і звітності Державного підприємства «Берегівське лісове господарство», визнання недійсними записів в трудовій книжці ОСОБА_1 та зобов’язання відповідача занести нові записи в трудову книжку позивача, визнання незаконними дії відповідача щодо безпідставного звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України, стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, визнання факту дискримінації в діях відповідача за захищеною ознакою звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав, стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 300000 гривень та стягнення судових витрат в розмірі 3000 гривень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в липні 2015 року ОСОБА_1 приїхав до м. Берегова з м. Луганська, як внутрішньо переміщена особа. З 30 липня 2015 року його було прийнято на роботу до Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» на посаду головного економіста відділу економіки, обліку і звітності. 27 вересня 2017 року позивач отримав попередження про звільнення із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України, а на підставі наказу від 30.01.2018 року був звільнений з роботи у зв’язку з скороченням чисельності та штату працівників. ОСОБА_1 вважає таке звільнення незаконним, у зв’язку з наступним.

Наказ «Про зміну організаційної структури, скорочення чисельності та штату працівників ДП «Берегівський лісгосп» № 198 від 26.09.2017 року, який став підставою для звільнення позивача, на думку останнього, прийнятий з грубим порушенням законодавства, оскільки вказаний наказ є необґрунтованим, в такому не розкривається зміст внесених змін в організацію виробництва і праці, відсутнє обґрунтоване подання на адресу профспілкового комітету про розірвання трудового договору з працівником, наказ не містить вказівок на об’єктивні причини необхідності скорочення. Крім того, позивач зазначає, що підстав для скорочення чисельності та штату працівників ДП «Берегівський лісгосп» не було, таке є порушенням гарантій працівників та трудового законодавства, оскільки за 2017 рік в підприємства зросли обсяги реалізації, рівень заробітної плати працівників та платежу до бюджету, були виконані заплановані обсяги основних лісогосподарських заходів. Відповідно до наказу № 198 скорочується посада головного економіста відділу економіки, обліку і звітності та вводиться нова посада – завідувач сектору-головний економіст сектору економіки, обліку і звітності, тобто зміни в кваліфікації, спеціальності та функціях відсутні, а фактично змінилася тільки назва посади.

Наказ № 6-к від 30.01.2018 року «Про звільнення головного економіста ДП «Берегівське ЛГ» ОСОБА_1», як обґрунтовує позивач, створений за межами компетенції директора ДП «Берегівський лісгосп», не відповідає вимогам КЗпП України, так як в такому відсутнє посилання на управлінський наказ Голови Держлісагенства України, як Голови уповноваженого органу управління, який скорочує чисельність або штат працівників відповідно до вимог ЗУ «Про управління об’єктами державної власності» та Положення, затвердженого постановою КМУ від 08.10.2014 року «Про Державне агентства лісових ресурсів України». Держлісагенство, як уповноважений орган управління, своїми наказами № 106 від 17.04.2013 року та № 808 від 21.12.2011 року затвердив чисельність працівників підприємств лісового господарства, відповідно до яких скорочення посади головного економіста неможливе, оскільки на таку посаду затверджена тільки 1 людина. Крім того, в наказі № 6 використовується скорочена назва підприємства ДП «Берегівське ЛГ», яка не зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, позивач посилається на те, що п. 1 наказу № 6 не відповідає п. 1 наказу № 198, що свідчить про вільний виклад наказу № 6, який не відповідає наказу про прийняття на роботу головного економіста ОСОБА_1, у зв’язку з чим наказ про звільнення підлягає визнанню його недійсним.

Разом з тим ОСОБА_1 зазначає, що записи, які містяться в його трудовій книжці, порушують вимоги п. 2.14, п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, оскільки записи в трудовій книжці позивача не точно відповідають тексту наказу, у зв’язку з чим такі записи в трудовій книжці підлягають визнанню недійсними.

Також позивач вказує, що при вирішенні питання про надання згоди на його звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та при направленні директору листа про надання згоди на звільнення головного економіста ОСОБА_1 від 04.12.2017 року профспілковий комітет профспілкової організації грубо порушив затверджений порядок розгляду подання та надання згоди на звільнення працівника, не скористався правом внести свої пропозиції директору про відміну заходів, пов’язаних з звільненням працівників, порушив вимоги колективного договору.

Крім того, ОСОБА_1 вважає, що відповідач грубо порушив ст. 42 КЗпП України, оскільки позивачу не було запропоновано іншу посаду з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Відповідачем при скороченні посади позивача також не було враховано, що в сім’ї останнього немає інших осіб з самостійним заробітком, а також те, що він є внутрішньо переміщеною особою. У зв’язку з наведеним, оскільки наказ № 6 виданий з порушенням вимог, передбачених нормативними актами, директор ОСОБА_3 підписав такий за межами своєї компетенції, ОСОБА_1 просить визнати наказ про його звільнення недійним.

Позивач вважає дії директора відповідача ОСОБА_3 непрямою дискримінацією його, як внутрішньо переміщеної особи. Дискримінаційні дії ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1, на думку останнього, проявились також внаслідок звернення позивача до прокурора Закарпатської області за захистом своїх прав. Таке мотивовано тим, що на загальних зборах членів профспілкової організації відповідача 27 листопада 2017 року директор ОСОБА_3 використав факт звернення позивача до прокурора та відкриття кримінального провадження за заявою ОСОБА_1, у зв’язку з чим просив колектив підтримати його дії на скорочення посади головного економіста.

Також ОСОБА_1 просить суд стягнути на його користь моральну шкоду, оскільки його звільнення з роботи призвели до його моральних страждань, спричинення тяжкого психологічного шоку внаслідок вимушених змін у житті, приниження ділової репутації, його дискримінації, погіршення здоров’я позивача, його самопочуття внаслідок постійних переживань.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, а також з підстави пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки він звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі 23 лютого 2018 року, тоді як дізнався про своє майбутнє звільнення 27 вересня 2017 року при винесені йому попередження про скорочення чисельності і штату працівників, тобто пропустив визначений трьохмісячний строк звернення до суду.

Так, відповідачем надано відзив на позов, який мотивовано тим, що метою зміни організаційної структури, скорочення чисельності та штату працівників ДП «Берегівський лісгосп» було упорядкування організаційної структури, оптимізація чисельності та штату для забезпечення більш ефективного виконання функціональних обов’язків працівників, що було викликано значною питомою вагою фонду оплати праці штатних працівників підприємства у співвідношенні до обсягу реалізованої продукції.

Разом з тим, представник відповідача звертає увагу на те, що згідно судової практики, яка викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.01.2018 року по справах № 519/160/16-ц, № 519/161/16-ц, від 06.02.2018 року по справі № 696/985/15-ц, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу. Тому, відповідач вважає, що питання доцільності і правомірності скорочення чисельності та штату працівників роботодавця не може бути предметом доказування у цивільній справі.

Щодо тверджень позивача про відсутність управлінського наказу голови Державного агентства лісових ресурсів України, як голови органу управління відповідача, про скорочення чисельності та штату підприємства, представник відповідача у відзиві вказує на те, що ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України визначено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Пунктом 7.1. статті 7 статуту підприємства визначено, що органом управління Підприємства є його директор. Правом визначати організаційну структуру відповідача, встановлювати чисельність працівників та штатний розпис наділений саме директор, за погодженням з Управлінням, а не голова Органу управління, як, на думку представника відповідача, помилково стверджує позивач.

У відзиві на позов представник відповідача також звертає увагу суду на те, що факт зазначення такого скороченого варіанту назви відповідача, як ДП «Берегівське ЛГ» є загальноприйнятим як у відносинах підприємства з найманими працівниками та контрагентами, так і у відносинах із Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Державним агентством лісових ресурсів України, про що представником відповідача надано докази. Така назва відповідача зазначена і у наказі про прийняття на роботу ОСОБА_1, у його посадовій інструкції як головного економіста, у заявах та службових записках ОСОБА_1, адресованих відповідачу.

Посилання ОСОБА_1 на той факт, що профспілковий комітет не скористався своїм правом на внесення директору лісгоспу своїх пропозицій про відміну заходів, пов’язаних з вивільненням працівників, на думку представника відповідача, не можуть бути доказом незаконності дій відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 оскільки відповідач не може нести відповідальність за дії профспілкової організації.

Щодо твердження ОСОБА_1 про невиконання відповідачем обов’язку з надання йому вакантної посади, представник відповідача у відзиві наголошує на тому, що відповідно до довідки від 20.11.2017 року № 514, на підприємстві були відсутні вакантні посади.

Також, у відзиві на посилання ОСОБА_1 про його дискримінацію з боку директора підприємства ОСОБА_4 представник відповідача вказує, що такі твердження позивача не відповідають дійсним обставинам справи, просить суд не брати до уваги посилання позивача на аудіо запис, нібито зроблений 27.11.2017 року на загальних зборах членів профспілкової організації, як на доказ дискримінаційних дій відповідача, оскільки вказаний аудіо запис не ідентифікує місце, час, обстановку, осіб, голоси яких фіксує, тому є недостовірним.

Також представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки вважає посилання ОСОБА_1 на той факт, що внаслідок нібито протиправних дій відповідача у нього піднявся тиск, підтвердженням чому є лікарняний листок не є достатнім доказом, так як цим лікарняним листком підтверджується лише факт перебування позивача на амбулаторному лікуванні, однак ним не підтверджується той факт, що захворювання позивача спричинено саме діями відповідача, що це захворювання не є хронічним та не було набуто позивачем раніше. Також наголошує увагу суду на тому, що позивач не обґрунтував належним чином заявленого розміру моральної шкоди, такий розмір не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Щодо посилання ОСОБА_1 про незаконність його звільнення в період його тимчасової непрацездатності, представник відповідача у відзиві наголошує на тому, що ОСОБА_1 30.01.2018 року особисто з’явився за місцезнаходженням відповідача і того ж дня особисто отримав копію наказу про звільнення та заповнену трудову книжку, про свою тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 не повідомляв. Згідно відповіді Берегівського центру первинної медико-санітарної допомоги від 16.03.2018 року, пацієнт ОСОБА_1 30.01.2018 р. був оглянутий лікарем ОСОБА_5 приблизно о 15:15 годин. З означеного випливає, що позивач звернувся до Берегівського центру первинної медико-санітарної допомоги та йому було відкрито листок непрацездатності вже після звільнення, а отже позивач не може вважатися таким, що був звільнений в період його тимчасової непрацездатності.

У зв’язку з викладеним представник відповідача вважає вимоги ОСОБА_1 безпідставними та в їх задоволенні просить відмовити.

Позивачем ОСОБА_1 також було подано відповідь на відзив відповідача (т. 1 а. с. 228-245). В такому позивач зазначає, що в наказі про звільнення працівників через скорочення штату, повинно було бути вказано об’єктивні причини, через які виникла необхідність в скороченні, розрахунки та техніко-економічне обґрунтування такого, однак цього наказ відповідача «Про зміну організаційної структури скорочення чисельності та штату працівників ДП «Берегівський лісгосп» не містить. Позивач просить суд не брати до уваги посилання представника відповідача у відзиві на позов на постанову Верховного Суду від 16.01.2018 року по справах № 519/160/16-ц, оскільки такої не існує, така відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Також зазначає, що відповідно до листа «Щодо надання роз’яснення» Міністерства праці та соціальної політики України від 07.04.2007 року № 114/06/187-11, скорочення чисельності або штату працівників – одна з підстав для розірвання трудового договору, яке можливе за зазначеною підставою в разі реорганізації підприємства. Однак в ДП «Берегівське лісове господарство» змін в організації виробництва і праці не відбувалося. В порушення вимог ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, станом на день попередження позивача про майбутні зміни організаційної структури підприємства, позивачу не було запропоновано будь-яку вакантну посаду, рівнозначну тій, яку він займав, його також не було ознайомлено з усіма вакантними посадами на підприємстві. ОСОБА_1 зазначає, що відповідач вводить суд в оману стосовно того, що така скорочена назва підприємства як «ДП «Берегівське ЛГ» є загальноприйнятою, оскільки така назва, зокрема, відсутня в наказі № 36к від 30.07.2015 року про прийняття позивача на роботу. Внесення такої назви підприємства до наказу про звільнення позивача свідчить про те, що такий наказ не є офіційним документом, оскільки містить не передбачені законом реквізити. Також просить суд взяти до уваги прослуханий в судовому засіданні аудіо запис, оскільки з такого чітко вбачається, що саме директор відповідача ОСОБА_3 звертається до членів профспілки, оскільки він сам назвав себе керівником. Також ОСОБА_1, керуючись нормами КЗпП України, відповідно до яких строки обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями, а часи наступні, вважає, що відповідач неправомірно звільнив його в період тимчасової непрацездатності. Враховуючи наведене, просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Допитаний в судовому засідання як свідок ОСОБА_6 пояснив, що він є головою профспілкового комітету профспілкової організації ДП «Берегівськке лісове господарство». Під час зборів трудового колективу та профспілкового комітету було винесено питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників підприємства. Таємним голосуванням, більшістю голосів, було вирішено скоротити штату та чисельність працівників підприємства.

ОСОБА_7, допитаний в судовому засідання як свідок, пояснив, що він працює лісничим на підприємстві. Під час обговорення на зборах трудового колективу та профспілкового комітету доцільності скорочення штату та чисельності працівників підприємства, ОСОБА_7 запропонував провести таємне голосування, після чого були виготовлені бюлетні та більшість працівників проголосували за скорочення штату.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що до прийняття рішення про скорочення штату вона працювала на підприємстві на посаді бухгалтера. Після скорочення посади головного економіста відділу економіки, обліку і звітності, яку обіймав ОСОБА_1, було введено нову посаду завідувача сектору-головного економіста сектору економіки, обліку і звітності, яку зайняла свідок. У зв’язку з цим, на неї, як на бухгалтера, були покладені нові обов’язки, як економіста. Таке було зумовлене тим, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка дозволяє працювати на посаді економіста, та освіта за спеціальністю «Облік та аудит», яка дозволяє також виконувати обов’язки бухгалтера на підприємстві.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що 30 січня 2018 року в після обідній час до нього, як до лікаря, звернувся ОСОБА_1 з скаргами на самопочуття. ОСОБА_5 виписав пацієнту направлення до лікаря-кардіолога, однак, оскільки профільні спеціалісти в такий час після обіду вже не ведуть прийом, ОСОБА_1 в той день не потрапив на прийом до лікаря-кардіолога. Разом з тим, заслухавши скарги пацієнта, ОСОБА_5 відкрив йому лікарняний на 3 дні. Оскільки на момент звернення до лікаря 30 січня 2018 року ОСОБА_1, останній вже звертався до медичного закладу, в лікаря була наявна його амбулаторна картка, як пацієнта, в якій було зазначено, що ОСОБА_1 працює в ДП «Берегівське лісове господарство». На запитання лікаря чи в трудовій діяльності пацієнта нічого не змінилося, останній відповів «ні». Тобто пацієнт не повідомляв про його звільнення чи скорочення.

Заслухавши пояснення учасників розгляду справи, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази сторін на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Як вбачається з копії наказу № 36-к від 30.07.2015 року ОСОБА_1 прийнято на посаду головного економіста відділу економіки, обліку і звітності з 30.07.2015 року. Даний наказ підписано т.в.о. директора ДП «Берегівське ЛГ» ОСОБА_9 (т. 1 а. с 25).

Наказом № 6-к від 30.01.2018 року ОСОБА_1, як головного економіста ДП «Берегівське ЛГ», звільнено з роботи у зв’язку з скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а. с. 28).

Відповідно до копії наказу № 198 від 26.09.2017 року «Про зміну організаційної структури, скорочення чисельності та штату працівників ДП «Берегівський лісгосп», з 27 грудня 2017 року скорочено і виведено із штатного розпису лісгоспу, зокрема посада головного економіста, а з 28 грудня 2017 року введено до штатного розпису до сектору економіки, обліку і звітності посаду завідувача сектору – головного економіста. З даного наказу вбачається, що метою прийняття такого є упорядкування організаційної структури, оптимізація чисельності та штату, забезпечення більш ефективного виконання функціональних обов’язків працівників підприємства (т. 1 а. с. 29).

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

З наведеної норми вбачається, що скорочення чисельності або штату працівників є одним із різновидів змін в організації виробництва і праці, так же, як і ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства.

Суд вважає помилковим твердження позивача щодо того, що відповідно до листа «Щодо надання роз’яснення» Міністерства праці та соціальної політики України від 07.04.2007 року № 114/06/187-11, скорочення чисельності або штату працівників – одна з підстав для розірвання трудового договору, яке можливе за зазначеною підставою в разі реорганізації підприємства.

Так, у вищевказаному роз’ясненні вказано, що скорочення чисельності або штату працівників – одна з підстав для розірвання трудового договору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі не тільки реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), а й зміни його власника, прийняття власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв’язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Разом з тим, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постановах від 16.01.2018 року по справі № 519/160/16-ц, № 519/161/16-ц, постанові від 06.02.2018 року по справі № 696/985/15-ц, згідно якої суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженого ним органу, суд зобов’язаний тільки з’ясувати наявність підстав для звільнення.

Враховуючи наведене, оскільки така підстава, як розірвання трудового договору, як скорочення чисельності або штату у зв’язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією, передбачена КЗпП України, і ОСОБА_1 було звільнено саме у зв’язку з скороченням чисельності та штату з інших причин, а з саме метою упорядкування організаційної структури, оптимізації чисельності та штату, забезпечення більш ефективного виконання функціональних обов’язків працівників підприємства, суд приходить до висновку, що відповідачем було дотримано визначений законодавством порядок при звільненні.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 2017 року директором було винесено подання до профспілкового комітету ДП «Берегівське ЛГ» про надання згоди на звільнення головного економіста ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 175-176), на що профспілковим комітетом було надано згоду (т. 1 а. с. 177). Дане питання було обговорено на засіданні профспілкового комітету 27 листопада 2017 року, де більшістю голосів було прийнято рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 у зв’язку з скороченням чисельності та штату працівників (т. 1 а. с. 178-182). Отже свій обов’язок звернутися до профкому за згодою на звільнення ОСОБА_1 директора відповідача виконав і в подальшому не може нести відповідальність за дії профкому.

Посилання ОСОБА_1 на те, що профспілковий комітет не скористався своїм правом на внесення директору лісгоспу своїх пропозицій про відміну заходів, пов’язаних з вивільненням працівників, суд не може взяти до уваги, оскільки пропозиції профспілкової організації носять для роботодавця виключно рекомендаційний характер, не є обов'язковими до виконання. Разом з тим, внесення пропозицій щодо відміни заходів, пов’язаних з вивільненням працівників, як зазначає сам позивач, є право профспілкового органу, а не обов’язком.

Досліджений в судовому засіданні аудіо запис, наданий позивачем на підтвердження того, що його було звільнено у зв’язку з дискримінацією на підставі його звернення до правоохоронних органів щодо неправомірних дій директора ОСОБА_3, суд не може взяти до уваги, оскільки з такого не вбачається, кому саме належать зафіксовані голоси, коли саме і де було проведено такий аудіо запис, тобто такий доказ не є належним, так як не доведено, що інформація, яка міститься на аудіо записі відноситься до предмету доказування.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання факту дискримінації в діях відповідача за захищеною ознакою звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав слід відмовити, оскільки підставність такої вимоги позивачем не доведено належними доказами.

Так, ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з копії попередження ОСОБА_1, останній 27 вересня 2017 року дізнався про зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності та штату працівників та його наступне звільнення із займаної посади. Також в даному попередженні ОСОБА_1 повідомлено, що вакантна посада, яку він може обіймати за його професією, спеціальністю та, виходячи з попереднього досвіду роботи, на підприємстві відсутня (т. 1 а. с. 30).

Наведене спростовує твердження позивача про те, що в порушення вимог ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, станом на день його попередження про майбутні зміни структури підприємства, йому не було запропоновано будь-яку вакантну посаду, рівнозначну тій, яку він займав, його також не було ознайомлено з усіма вакантними посадами на підприємстві.

У зв’язку з наведеним, суд дійшов до висновку про об’єктивну неможливість підприємства – відповідача запропонувати позивачу наявні вакансії та роботи на час його звільнення, які б останній міг виконувати за кваліфікаційним рівнем.

Як вбачається з розрахункового листа (т. 1 а. с. 132) з позивачем проведено розрахунок за фактично відпрацьований робочий час, виплачено компенсацію за невикористану відпустку та виплачено вихідну допомогу у відповідності з вимогами статей 44, 47 та 116 КЗпП України.

Щодо посилання ОСОБА_1 про незаконність його звільнення під час його тимчасової непрацездатності, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

ОСОБА_1 було звільнено наказом директора відповідача № 6-к 30 січня 2018 року. З даним наказом позивач був ознайомлений в той же день 30 січня 2018 року.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснення свідка ОСОБА_5, що підтверджується також листом Берегівського центру первинної медико-санітарної допомоги, ОСОБА_1 звернувся до лікаря 30 січня 2018 року приблизно о 15:15 годин, оскільки прийом лікаря розпочався тільки з 14:00 годин. При цьому, як пояснив сам позивач в судовому засіданні, він 30 січня 2018 року прийшов як зазвичай на роботу і близько 10:00 годин йому надали для ознайомлення наказ про його звільнення. Прийшовши на роботу, ОСОБА_1 не повідомляв керівництво про те, що він перебуває на лікарняному.

Отже, суд приходить до висновку, що позивача ОСОБА_1 було звільнено не під час його тимчасової непрацездатності.

Враховуючи наведене, оскільки судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, тому в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про його поновлення на роботі слід відмовити.

В задоволенні вимоги позивача про визнання недійсними наказів «Про зміну організаційної структури скорочення чисельності та штату працівників ДП «Берегівський лісгосп» від 26.09.2017 року № 198 та наказу «Про звільнення головного економіста ДП «Берегівське ЛГ» ОСОБА_1» від 30.01.2018 року № 6-к, суд вважає також відмовити, враховуючи наступне.

Так, однією з підстав визнання таких наказів недійсними позивач вказує використання незаконної скороченої назви підприємства ДП «Берегівське ЛГ». Однак таке суд не може взяти до уваги, оскільки така назва неодноразово зустрічається в наданих відповідачем копіях документів, т.в.о. директора ДП «Берегівське ЛГ» підписано також наказ про прийняття ОСОБА_1 на роботу (т. 1 а. с. 156), директором ДП «Берегівське ЛГ» підписано наказ про надання ОСОБА_1 відпустки (т. 1 а. с. 162), однак останній не звертався про визнання недійсним такого наказу через внесення до нього неправомірної назви підприємства, крім того, ОСОБА_1 звертаючись до директора підприємства сам використовував назву ДП «Берегівське ЛГ» (т. 1 а. с. 163-168).

Стосовно такої наведеної позивачем підстави для визнання недійсним наказу «Про зміну організаційної структури скорочення чисельності та штату працівників ДП «Берегівський лісгосп», як відсутність управлінського наказу голови Державного агентства лісових ресурсів України, як голови органу управління відповідача, про скорочення чисельності та штату підприємства, суд приходить до висновку.

Частиною 3 статті 64 Господарського кодексу України визначено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Пунктом 7.1. статті 7 статуту ДП «Берегівський лісгосп» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин визначено, що органом управління підприємства є його директор. Підприємство за погодженням з Управлінням визначає структуру і штати (пункт 7.2. статті 7 статуту). За текстом статуту Управлінням є Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства. Пунктом 7.3. статті 7 статуту визначено, що директор самостійно вирішує всі питання діяльності Підприємства за винятком тих, що віднесені до компетенції Органу управління майном та Управління. Враховуючи вищевикладене, правом визначати організаційну структуру підприємства, встановлювати чисельність працівників та штатний розпис наділений саме директор, за погодженням з Управлінням.

Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на п. 18 Положення «Про Державне агентство лісових ресурсів України», затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 521 від 08.10.2014 року, відповідно до якої голова Держлісагенства утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає та звільняє їх керівників, виконує інші функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери управління Держлісагенства, та на ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про управління об’єктами державної власності», відповідно до якої уповноважені органи управління приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності, оскільки в даному випадку спірним є наказ саме про скорочення чисельності та штату працівників підприємства, що не є наслідком його ліквідації чи реорганізації.

Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача ОСОБА_2 про пропущення позивачем строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, оскільки наказ про «Про зміну організаційної структури скорочення чисельності та штату працівників ДП «Берегівський лісгосп» винесено 26.09.2017 року, а ОСОБА_1 звернувся до суду тільки в лютому 2018 році.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Оскільки ОСОБА_1 було звільнено саме наказом «Про звільнення головного економіста ДП «Берегівське ЛГ» ОСОБА_1» від 30.01.2018 року № 6-к, то строк звернення до суду повинен рахуватися з моменту вручення ОСОБА_1 копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 отримав копію наказу про його звільнення та трудову книжку 30 січня 2018 року, а звернувся до суду 23 лютого 2018 року, тобто ним не було порушено строк звернення до суду, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними наказів «Про зміну організаційної структури скорочення чисельності та штату працівників ДП «Берегівський лісгосп», «Про звільнення головного економіста ДП «Берегівське ЛГ» ОСОБА_1», поновлення на роботі на посаду головного економіста відділу економіки, обліку і звітності Державного підприємства «Берегівське лісове господарство», визнання незаконними дії відповідача щодо безпідставного звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України, визнання факту дискримінації в діях відповідача за захищеною ознакою звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав, не підлягають задоволенню також позовні вимоги про визнання недійсними записів в трудовій книжці ОСОБА_1 та зобов’язання відповідача занести нові записи в трудову книжку позивача, стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 300000 гривень та стягнення судових витрат в розмірі 3000 гривень.

У зв’язку з наведеним, в задоволенні даного позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Керуючись ст. 40, 44, 47, 49-2, 116 КЗпП України, ст. ст. 77, 81, ч. 6 ст. 259, ст. ст. 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

рішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» про поновлення на роботі – відмовити повністю.

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитись 17 серпня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя ОСОБА_10.