Рішення № 75990427, 20.08.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/2845/18

2/303/1448/18

ряд. стат. звіту - 4

РІШЕННЯ

Іменем України

20 серпня 2018 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого - судді Довжанин В.М.

секретар судового засідання Тромпак В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної власності подружжя, поділ майна та визнання часткового права власності ,-

в с т а н о в и в :

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права спільної власності подружжя, поділ майна та визнання часткового права власності.

Позовні вимоги мотивує тим, що 15 квітня 1997 року він (ОСОБА_1) уклав шлюб з відповідачем ОСОБА_2, який було зареєстровано у Лавочненській сільській раді Сколівського району Львівської області. Так, до укладення шлюбу в вони з відповідачем проживали разом з 1994 року у Львівській області, а згодом в м.Мукачево. Перебуваючи у шлюбі, відповідно до Договору купівлі-продажу від 30 грудня 2003 року за №11-5408 посвідченого Мукачівською ДНК було оформлено відчуження АДРЕСА_1 на ім'я дружини. Однак, на даний час, дружина звернулася до Мукачівського міськрайонного суд з позовною заявою про розірвання шлюбу, оскільки знайшла собі іншого чоловіка, а оскільки, крім вищевказаної квартири, іншого житла для проживання та іншої нерухомості - не має. Тому на підставі вищенаведеного він (ОСОБА_1) звертається до суду та просить визнати за ним право спільної сумісної власності на ? частину на АДРЕСА_1.

Позивач - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.

Представник позивача - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задоволити.

Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Відзив на позов не подала.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до копії Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 виданого Лавочненською сільською радою Сколівського району від 15 квітня 1997 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15 квітня 1997 року зареєстровано шлюб, про в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за №3 (а.с.13).

З копії Інформаційної довідки з Державного реєстрації речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №120742338 сформованої 16 квітня 2018 року вбачається, що АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі - продажу квартири, посвідченого Мукачівською Державною нотаріальною конторою 30 грудня 2003 року зареєстрованого в реєстрі аз № ІІ-5408 (а.с.6).

Правовідносини регулюються цивільним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Сімейного кодексу України, сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

Так, відповідно до частини 1 та 2 статті 3 Сімейного кодексу України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 21 цього Кодексу, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Нормою частини 1 статті 36 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Так, статтею 54 Сімейного кодексу України визначено, що дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов'язки в сім'ї. Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім'ї. Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї. Вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім'ї вчинені за згодою другого з подружжя.

Статтею 55 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.

Відповідно до частини 1 статті 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Частинами 1, 2 та 3 статті 61 Сімейного кодексу України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 63 цього Кодексу, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 65 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, а частиною 4 статті 65 даного Кодексу встановлено, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Також суд звертає увагу на Постанову Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" за № 11 від 21 грудня 2007 року.

Так, пунктом 23 даної Постанови встановлено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 Сімейного кодексу України, частини 3 статті 368 Цивільного кодексу

-3-

України), відповідно до частин 2, 3 статті 325 Цивільного кодексу України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15 квітня 1997 року уклали шлюб у Лавочненській сільській раді Сколівського району. Так, під час даного шлюбу відповідач по справі ОСОБА_2 набула право власності на АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі - продажу квартира від 30 грудня 2003 року, тобто вищевказана квартира є об'єктом права спільної сумісної власності сторін по справі, що позивачем доведено, а відповідачем не споростовано і є всі підстави для визнання да ОСОБА_1 права спільної сумічної власності на ? частку даної квартири.

З урахуванням наведеного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 про визнання права спільної власності подружжя, поділ майна та визнання часткового права власності - підлягає до задоволення.

Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 12, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 21, 36, 54, 55, 57, 61, 63, 65 Сімейного кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права спільної власності подружжя, поділ майна та визнання часткового права власності - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на ? частки АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі - 704 (сімсот чотири) гривні 50 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Головуючий підпис В.М.Довжанин

Копія вірна:

Оригінал рішення Мукачівського міськрайонного суду знаходиться в матеріалах цивільної справи №303/284518.

Суддя Мукачівського міськрайонного суду В.М.Довжанин