Рішення № 75989896, 08.08.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/7176/17

Провадження №2/265/255/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Щербіна А. В., за участю секретаря судового засідання Хайтулової Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Лівобережний ВДВС ГТУ юстиції у Донецькій області,

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя з позовом до Приватного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» (надалі - Банк) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Лівобережний ВДВС ГТУ юстиції у Донецькій області.

1. Обґрунтування позову:

28.09.2017 року від Лівобережного ВДВС ГТУ юстиції у Донецькій області, Позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис за Кредитним договором б/н від 27.03.2007 року укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Приватбанк» про стягнення з Позивача грошових коштів у розмірі: 1) залишку заборгованості за кредитом у розмірі 5970,95 грн.; 2) залишку заборгованості за відсотками у розмірі 25232,69 грн.; 3) пені та комісії у розмірі 800,00 грн.; 4) штрафу в розмірі 1600,18 грн., а всього на суму 33603,82 грн., а також 3000,00 грн. витрат за вчинення виконавчого напису на користь Банку, що загалом складає: 36603,82 грн. Виконавчий напис було зареєстровано у реєстрі за №5259, який набрав чинності з моменту його реєстрації, тобто з 09.06.2017 року.

Вказаний факт підтверджується повісткою Лівобережного ВДВС від 28.09.2017 року, постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №54720670 від 18.09.2017 року, постановою про арешт майна боржника ВП №54720670 від 18.09.2017 року та фотокопією виконавчого напису від 09.06.2017 року.

Вважала дії Банка незаконними, безпідставними та необґрунтованими з наступних причин.

Відповідно до ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - на більша одного року.

Однак у виконавчому написі, всупереч вимогам закону, зазначений інший термін для стягнення заборгованості, який становить 10 (десять) років та чотири дні.

Крім того, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги ч.1 ст.88 Закону «Про нотаріат» про безспірність заборгованості. Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пеані у виконавчому написі зроблено банком одноособово без урахування думки та позиції Позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості.

Так, 04 серпня 2016 року, Позивач письмово зверталася до Банку із проханням скасувати безпідставно нараховану неустойку (штрафи та пеню), здійснити відповідний перерахунок заборгованості враховуючи сплати за Договором, припинити нарахування штрафних санкцій та надіслати на її адресу завірені належним чином копії документів. Підставою для скасування штрафних санкцій (пені та штрафу) за кредитним Договором є чинний Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року. Вказаний факт підтверджується копією листа Позивача до Банку від 04.08.2016 року.

Натомість від Банку Позивач отримала письмову відповідь про повну відмову у виконанні прохання Позивача, в тому числі і законної вимоги про скасування пені та/або штрафу за кредитним зобов'язанням. Вказаний факт підтверджується письмовою відповіддю Банку від 29.08.2016 року.

Тобто Банку на момент вчинення виконавчого напису, було добре відомо, що між Банком та ОСОБА_1 існує спір щодо суми сплати заборгованості за кредитним зобов'язанням. А тому і не могло бути мови про безспірність заборгованості.

Однак Банк, через приватного нотаріуса Бондар І.М., витримуючи формально усі процедури, вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості за кредитним Договором, навіть і тих сум, які відповідно до вищенаведеного Закону підлягають скасуванню (штраф та/або пеня).

Позивач вважала, що сума невиконаних зобов'язань, яка вказана у виконавчому напису не може складати 33603,82 гривні, оскільки у зв'язку з частковим погашенням боргу перед Банком є істотно меншою, залишок суми кредиту складає 4378,88 грн.

Тобто в порушення вимог ст.ст.87, 88 Закону «Про нотаріат», розділу 1 Постанови №1172 від 29.06.1999 р. нотаріус допустив вчинення виконавчого напису за наявності у ОСОБА_1 спору з Банком стосовно суми боргу за кредитом, відсотками за користування, пенею та штрафом, який виник на підставі кредитного договору.

Крім того, Позивач вважає необґрунтованими дії нотаріуса стосовно задоволення вимог Банку щодо стягнення з Позивача суми витрат за вчинення виконавчого напису, що складає 3000,00 грн. Зазначена сума значно перевищує розмір гранично встановлений Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», а відтак його стягнення з Повивача є незаконним. Відповідно до Декрету за вчинення виконавчих написів нотаріусами справляється державне мито, що складає 1 відсоток суми, що стягується, або 1 відсоток вартості майна, яке підлягає витребуванню, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу Украйни неоподаткований мінімум доходів громадян (НМДГ) складає - 17,00 грн. Тобто, мінімальний розмір держмита складає 51,00 грн., а максимальний 1700,00 гривень.

Посилаючись на викладене, керуючись зокрема ст.68 Конституції України, ст.ст.50, 88 Закону України «Про нотаріат», просила суд: 1) визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною за Кредитним договором б/н від 27 березня 2007 року укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення із позивача грошових коштів у сумі 33603,82 гривні та 3000,00 гривень, витрат за вчинення виконавчого напису, зареєстрований у реєстрі за №5259 від 09 червня 2017 року, таким, що не підлягає виконанню; 2) стягнути з Банку судовий збір у розмірі 640,00 гривень.

2. Відзив на позов:

Банк з вимогами, викладеними Позивачем у позовній заяві не погодився з наступних підстав.

Оспорюваний Виконавчий напис був вчинений із суворим дотриманням ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» та п.3.1., 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на підставі наданих банком документів, що підтверджують безспірність заборгованості.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат», п.3.2 гл.16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року №1172, містить перелік документів, які подаються нотаріусу для одержання виконавчого напису.

Крім того, виконавчий напис містить необхідну інформацію відповідно до діючого законодавства, а боржнику направлялась вимога про необхідність виконання зобов'язань, та було надано можливість висловити свої заперечення щодо безспірності грошових вимог, але Боржник не висловив своєї незгоди. До того ж, нотаріус не повинен перевіряти безспірність заборгованості.

Приписами законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Аналізуючи положення законодавства, Банк вважав, що вчинений нотаріусом виконавчий напис був здійснений у відповідності до чинного законодавства, підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії у нотаріуса не було, подані для вчинення нотаріальної дії документи відповідали вимогам законодавства, що свідчить про спростування доводів Позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги.

Відносно доводів ОСОБА_1 щодо незаконності виконавчого напису з підстав недотримання нотаріусом п.п.3.1 п.3. глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме вчинення їх поза межами трьох річного строку позовної давності, то Банк наголошував, що ОСОБА_1 частково сплачувала грошові кошти в рахунок виконання зобов'язань за спірним кредитним договором до 18.12.2015 р., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Отже, мають місце підстави переривання перебігу позовної давності, відповідно до ст.264 ЦК України, а саме вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Таким чином, при вчиненні виконавчого напису були дотримані всі вимоги Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

З урахування викладеного, просили суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1

3. Пояснення третіх осіб:

Приватний нотаріус Бондар І.М. у своїх поясненнях зазначила, що наявність документі передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172, оформлених і поданих в офіційному порядку, виключає будь-які обвинувачення в порушенні Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при вчиненні виконавчого напису.

Про будь-які спори, непорозуміння з боржником щодо розміру заборгованості за даним кредитним договором або винесені з приводу нього судові чи інші рішення кредитор нотаріуса не повідомляв, а присутність боржника під час вчинення виконавчого напису не передбачена чинним законодавством.

«Безспірність» в розумінні ст.88 Закону України «Про нотаріат» є не доведеність боргу, що є елементом судового процесу, а факт існування між кредитором та боржником правовідносин, при яких вважається (презюмується) наявність боргу, а документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів - не письмові докази наявності боргу, а докази наявності вищезгаданих правовідносин.

Вважала, що вчинення виконавчого напису цілком правомірним, оскільки вона діяла відповідно до законодавства.

Лівобережний ВДВС ГТУ юстиції у Донецькій області письмових пояснень щодо позову не подало.

4. Судовий розгляд:

В судове засідання, Позивач та її представник не з'явилися. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності Позивача та його представника. Позовні вимоги підтримували у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник Банку в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник Лівобережного ВДВС ГТУ юстиції у Донецькій області в судове засідання також не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Неявка в судове засідання сторін та третіх осіб, на думку суду, не є перешкодою для розгляду справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки учасники судового розгляду на власний розсуд розпорядилися своїм правом бути присутніми в судовому засіданні, а судом це право не обмежувалося.

5. Фактичні обставини:

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частина 1 ст.82 ЦПК України передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом встановлено, що 09 червня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» грошових коштів у сумі 36603,00 грн., які є її боргом за кредитним договором №б/н від 27.03.2007 року, укладеним між нею та ПАТ «КБ «Приватбанк» та складаються із: 1) залишку заборгованості за кредитом у розмірі 5970,95 грн.; 2) залишку заборгованості за відсотками у розмірі 25232,69 грн.; 3) пені та комісії у розмірі 800,00 грн.; 4) штрафу в розмірі 1600,18 грн., що всього становить 33603,82 грн., витрат пов'язаних з вчиненням виконавчого напису у розмірі 3000,00 грн., що всього складає: 36603,82 грн. Строк за який проводиться стягнення - десять років чотири дні, а саме з 27.03.2007 р. по 31.03.2017 року. Виконавчий напис було зареєстровано у реєстрі за №5259, та він набрав чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, тобто з 09.06.2017 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що виконавчий напису було вчинено на підставі наступних документів: 1) заяві Банку від 09.06.2017 року про вчинення виконавчого напису; 2) довіреності представника Банку від 30.01.2017 року; 3) інформаційної довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів №118291684 від 09.06.2017 року; 4) скороченого витягу з Єдиного реєстру довіреностей №3049934 від 09.06.2017 року; 5) письмової вимоги від 26.05.2017 року про усунення порушень за кредитним договором №б/н від 27.03.2007 року на адресу ОСОБА_1; 6) квитанції про кур'єрську доставку від 03.06.2017 року; 7) опису до цінного листа на адресу ОСОБА_1 від 03.06.2017 року; заяви ОСОБА_1 до ЗАТ «КБ «Приватбанк» про видачу платіжної картки від 27.03.2007 року; виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором № б/н від 27.03.2007 року, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_1, станом на 31.03.2017 року.

В подальшому, на підставі вказаного виконавчого напису, 18.09.2017 року державним виконавцем Лівобережного ВДВС ГТУ юстиції у Донецькій області було відкрито виконавче провадження ВП №54720670 про стягнення з ОСОБА_1 36603,82 грн.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 10.08.2016 року зверталася до Банку з письмовою заявою про скасування нарахованих штрафів за кредитним договором, на що Банком 29.08.2016 року було дана відповідь про реструктуризацію за кредитом шляхом укладання додаткової угоди.

6. Оцінка суду:

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

За загальним правилом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України від 02.09.1993 року №3425-XII «Про нотаріат» (надалі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 (надалі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п.п.1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з пп.2.1 п.2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп.2.2 п.2 глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 п.3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому, ст.50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

На підставі викладеного, суд робить наступні висновки.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів .

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений пп.2.3 п.2 глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Так зокрема, з позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 посилається на той факт, що вимоги ПАТ «КБ «Приватбанк», зазначені в заяві про вчинення виконавчого напису є неправомірними, оскільки містять нараховані суми пені та штрафів за користування кредитом, які зазначені у виконавчому написі нотаріуса, як безспірна заборгованість.

При цьому, той факт, що ОСОБА_1 проживає у м.Маріуполі з боку ПАТ «КБ «Приватбанк» не заперечується.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Відповідно до вказаного розпорядження м.Маріуполь було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги Банку включені до заяви про видачу виконавчого напису на суму 2400,18 грн. (пеня та комісія у розмірі 800,00 грн. + штраф у розмірі 1600,18 грн.) є необґрунтованими та такими, що суперечать Закону, оскільки на ОСОБА_1, як особу, що проживає у м.Маріуполі розповсюджуються положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» в частині заборони нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості до зобов'язань за кредитними договорами, а отже вимоги Банку в цій частині не можна вважати безспірними.

Крім того, відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат», підпункту 3.1 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріус вчиняє виконавчий напис, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Із заяви ОСОБА_1 до ЗАТ «КБ «Приватбанк» про видачу платіжної картки від 27.03.2007 року вбачається, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки.

В той же час, із наданих нотаріусу документів не вбачається, яким саме був строк дії картки, яка була видана ОСОБА_1 Отже яким чином нотаріус під час вчинення спірного виконавчого напису зробив висновок, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років для суду є незрозумілим. Що також в свою чергу свідчить про відсутність підстав для визнання вимог Банку за кредитним договором б/н від 27.03.2007 року безспірними.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А згідно з ч.2 цієї статті, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Відповідача на користь ОСОБА_1 суми сплаченого нею судового збору у повному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (податковий номер: НОМЕР_1; адреса місця проживання: 87557, АДРЕСА_1) до Приватного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570; адреса місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Лівобережний ВДВС ГТУ юстиції у Донецькій області - задовольнити.

2. Виконавчий напис, вчинений 09 червня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною за реєстровим номером 5259 - визнати таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570; адреса місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50) на користь ОСОБА_1 (податковий номер: НОМЕР_1; адреса місця проживання: 87557, АДРЕСА_1) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

4. Це рішення набирає законної сили, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст цього рішення складено 18.08.2018 року.

Суддя А.В. Щербіна