Постанова № 75988481, 16.08.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 129/633/17

Провадження № 22-ц/772/1474/2018

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковчежнюк В. М.

Доповідач:Марчук В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 рокуСправа № 129/633/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючої: Марчук B.C.,

суддів: Денишенко Т.О., Бере7гового О.Ю.

за участю секретаря : Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи цивільну справу № 129/633/17 за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» про визнання договору оренди землі недійсним та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Ковчежнюка В.М. в залі №1 о 17.05 год., дату складання повного тексту рішення невідома, -

В с т а н о в и в :

У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся у Гайсинський районний суд Вінницької області з даним позовом. Позовні вимоги, з урахуванням уточнення, мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4. Після її смерті відкрилась спадщина, до якої входить земельна ділянка площею 2,80 га НОМЕР_1, розташована на території Гранівської сільської ради. Дана земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 08.08.2001 року Гранівською сільською радою.

Єдиним спадкоємцем за заповітом спадкодавця від 12.10.2012 року, посвідченого Гранівською сільською радою та зареєстрованого за № 251, на день смерть ОСОБА_4 був її син ОСОБА_5.

На підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 12.08.2015 року у справі №129/2195/154 позивач є власником зазначеної земельної ділянки площею 2902 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщеної на території Гранівської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_3, дата реєстрації земельної ділянки 25.11.2014 року.

У березні 2016 року, ОСОБА_3 дізнався, що належна йому земельна ділянка площею 2.800 га перебуває в оренді ПрАТ «Зернопродукт МХП» згідно договору оренди землі №610 від 18.09.2007 року між покійною ОСОБА_4 та ЗАТ «Зернопродукт МХП», реєстраційний номер якого - 040880900101, терміном - 15 років.

У квітні 2016 року позивач звернувся до ГФ ПрАТ «Зернопродукт МХП» із заявою про витребування копії зазначеного договору, його припинення та повернення належної йому земельної ділянки.

28.04.2007 року на дану вимогу відповідачем було надано копію договору оренди земельної ділянки та відмовлено в його припиненні (розірванні).

Позивач зазначає, що спадкодавець ОСОБА_4 даний договір не підписувала, згоди на його укладення не давала; інших осіб на здійснення таких дій від свого імені не уповноважувала; відповідних довіреностей на надавала, а тому договір оренди №610 від 18.09.2007 року р/№0400880900101 є недійсним.

З урахуванням вказаного, ОСОБА_3 просив суд визнати недійсним договір оренди землі №610 від 18.09.2007 року, укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ «Зернопродукт МХП», предмет договору земельна ділянка площею 2,800 га НОМЕР_1 на території Гранівської сільської ради, строк оренди 15 років, зареєстрований Гайсинським відділом Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗ» р/№ 040880900101 від 03.04.2008 року; усунути перешкоди у користуванні вказаною земельною ділянкою; зобов'язати ГФ ПрАТ «Зернопродукції МХП» повернути ОСОБА_3 земельну ділянку НОМЕР_1 площею 2.800 га на території Гранівської сільської ради, яка належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 та рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 12.08.2015 року.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року позов задоволено. Вирішено: визнати недійсним договір оренди № 610-Г-Г-В від 18.09.2007 р. земельної ділянки площею 2.800 га НОМЕР_1 кадастровий НОМЕР_3 на території Гранівської сільської ради між орендодавцем ОСОБА_4 та орендарем ЗАТ «Зернопродукт МХП», зареєстрований Гайсинським відділом Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗ», реєстровий номер у Державному реєстрі земель 040880900101 від 03.04.2008 р.; зобов'язати ПрАТ «Зернопродукт МХП» повернути ОСОБА_3 земельну ділянку НОМЕР_1 площею 2.800 га кадастровий НОМЕР_3 на території Гранівської сільської ради відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого 08.08.2001 р., рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 12.08.2015 р. № 129/2195/15-ц та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 46269815 від 26.10.2015 р.; вирішене питання судових витрат.

Не погодившись з даним рішенням, ПАТ «Зернопродукт МХП» оскаржило його в апеляційному порядку, як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та через те, що судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи і що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Частиною першою статті 351 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, справа підлягає апеляційному розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Частинами першою - третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ході розгляду справи встановлені наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, єдиним спадкоємцем за заповітом всіх прав та обов'язків є ОСОБА_3, згідно її заповіту від 12.10.2012 року.

До складу спадкових прав та обов'язків входили право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 кадастровий НОМЕР_3 площею 2.8 га для сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Гранівської сільської ради (а/с17 т.1).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 26.10.2015 року, позивач є власником зазначеної земельної ділянки площею 2902 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщеної на території Гранівської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_3, дата реєстрації земельної ділянки 25.11.2014 року( а/с16 т.1)

Юридичне право власності у ОСОБА_3 на цю земельну ділянку з'явилось під час його державної реєстрації 26.10.2015 р. (а/с16 т.1), з цього дня у нього виникли і право на його судовий захист та об'єктивна можливість довідатися про порушення права зверненням до суду за призначенням почеркознавчої експертизи.

У висновку експертів за №4367/4368/17-21 від 18.08.2017 року за результатами проведення судово-почеркознавчої та почеркознавчої експертизи вказано :

1. Підпис на договорі оренди землі №610 від 18.09.2007 року у графі «орендодавець», - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

2. Підпис на договорі оренди землі №610 від 18.09.2007 року у графі «орендодавець», - виконаний не самою ОСОБА_4, а іншою особою.(а/с 81-84 т.1)

Сторони в судове засідання не з'явились без поважних причин.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Письмова форма договору є виявом волі сторін на укладення договору та підтвердженням досягнутої домовленості щодо його умов.

Договір найму земельної ділянки визначений ст. 792 ЦК України, яка спрямовує до Закону України «Про оренду землі».

Стаття 14 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на час укладення Договору, вказує на те, що Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а відповідно до ч.4 цієї статті, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки спірний Договір оренди землі був підписаний не ОСОБА_4, а іншою собою, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що цей Договір слід вважати недійсним з моменту його укладення через відсутність волевиявлення орендодавця та про задоволення позову.

Твердження апелянта, що на момент заключення договорів сторони мали необхідний об'єм цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним та направленим на заключення договорів оренди, суперечить висновку експертів №4367/4368/17-21 від 18.08.2017 року (а/с 81-84 т.1).

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь які докази того, що ОСОБА_4 уповноважувала будь кого на укладення від свого імені договору оренди земельної ділянки з ПрАТ «Зернопродукт МХП» чи на підпис такого договору, як того вимагає ст. 237 ЦК України.

Твердження апелянта, що Висновок експертів не є належним та допустимим доказом на підтвердження належності факту підписання договору оренди землі №610 від 18.09.2007 року ОСОБА_4, оскільки він незаконний та прийнятий з порушенням норм Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень не заслуговує на увагу, оскільки воно є голослівним. Так, ПрАТ «Зернопродукт МХП» впродовж розгляду справи не заявляло клопотань про призначення повторної або додаткової експертизи, щоб спростувати зазначений Висновок, як це передбачено ч.2 ст. 113 ЦПК України.

Крім того, апелянт вказує, що у своєму дослідженні експерт дійшов до «ймовірного» висновку про те, що досліджуваний підпис виконаний не самою ОСОБА_4

Однак, таке твердження апелянта не відповідає дійсності, оскільки у Висновку експертів № 4367/4368/17-21 від 18.08.2017 року міститься категоричне твердження, що підпис на договорі оренди землі №610 від 18.09.2007 р. у графі «орендодавець», - виконаний не самою ОСОБА_4, а іншою особою ( а/с81-84 т.1).

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_4 отримувала орендну плату відповідно до умов договору, не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду, оскільки вказані обставини не спростовують відсутності волевиявлення позивача на укладення договору.

Отже, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» залишити без задоволення.

Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст Постанови складено 20.08.2018 року.

Судді/підписи/

Згідно з оригіналом

суддя-доповідач: В.С. Марчук