Ухвала суду № 75988468, 17.08.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/19907/18

Провадження №11-сс/772/596/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Нешик Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого – судді: Нешик Р.І.

суддів: Дедик В.П., Нагорняка Є.П.

секретаря: Табачук В.О.

з участю прокурора: Стецюк Н.Д.

слідчого: Істоміної О.К.

захисника: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження №12018020010003303 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10.08.2018, згідно якої відносно

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1;

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 КК України, задоволено клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів з моменту затримання.

в с т а н о в и в:

До слідчого судді надійшло клопотання від слідчого про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, а саме: 08.08.2018 приблизно о 19:00год ОСОБА_3 спільно із невстановленою слідством особою, знаходячись поблизу пам'ятника "Воїнам Афганцям", що у "ЦПКіВ ім. Горького" у м. Вінниці, помітив раніше знайомого йому ОСОБА_4, який тримав у руці планшет марки "Lenovo". В цей час у ОСОБА_3 та невстановленої слідством особи виник умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, про що вони усно домовилися, вступивши таким чином у попередню змову між собою. Реалізуючи свій спільний злочинний умисел та зазначену попередню змову, ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливими мотивом та метою, спрямованими на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, підбіг до ОСОБА_4 ззаду та наніс останньому удар ногою у спину, від якого ОСОБА_4, втративши рівновагу, впав на землю та випустив із рук планшет марки "Lenovo". В подальшому ОСОБА_3 спільно із невстановленою слідством особою, реалізуючи свій єдиний злочинний умисел на незаконне заволодіння чужим майном для власного збагачення, почали спільно наносити удари ОСОБА_4, чим завдали йому згідно виписки із МКЛ ШМД тілесні ушкодження, які виразились у забої грудної клітини зліва, після чого, подолавши опір потерпілого, ОСОБА_3 підібрав із землі планшет марки "Lenovo", вартістю 3 200грн, та дістав з кишені штанів ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 4 800грн.

Після вчиненого ОСОБА_3 спільно з невстановленою слідством особою з місця вчинення злочину зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, чим заподіяли ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 8 000 гривень.

Слідчий зазначив докази на яких ґрунтується клопотання, ризики за яких застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_3 неможливе.

Слідчий суддя визнав обґрунтованим клопотання слідчого та задовольнив його, посилаючись, що клопотання відповідає вимогам статті 183 Кримінального Процесуального кодексу України, а тримання під вартою є виправданим запобіжним заходом, який забезпечує належне і своєчасне здійснення досудового слідства.

Адвокат в своїй апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну та постановити нову із застосуванням більш м’якого запобіжного заходу, посилаючись на відсутність ризиків для застосування запобіжного заходу тримання під вартою та неврахування особи підозрюваного.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення і виступи в судових дебатах захисника, яка підтримала доводи апеляційної скарги; доводи прокурора про необґрунтованість апеляційної скарги; дослідивши її доводи та перевіривши матеріали кримінального провадження суд дійшов висновку про законність прийнятого рішення із наступних підстав.

Метою застосування запобіжного заходу відповідно до статті 177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам, серед іншого, переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, іншим чином вчинити інше кримінальне правопорушення.

Із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях її застосування, якими є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які статтею 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності, як обґрунтованої підозри так і вищенаведених ризиків.

Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права та свободи підозрюваного має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним КПК України конкретним підставам і меті), що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.

Суд враховує, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання, не працює, перебуває у цивільному шлюбі, утримує малолітню дитину, раніше судимий за корисливий злочин.

Враховуючи, що ОСОБА_3, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та існує загроза покарання до 6 років позбавлення волі дає суду підстави вважати, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового слідства та суду, впливати на свідків та потерпілого та вчиняти інші правопорушення тобто наявні ризики передбаченіст.177 КПК України.

Крім того є ще й інший учасник кримінального правопорушення на даний час ще не встановлений та не затриманий, що є свідченням того, що підозрюваний перебуваючи на волі зможе продовжувати злочинну діяльність, впливати на потерпілого чи невстановлену слідством особу.

Пункт 5 ч.2 ст.183 КПК України передбачає можливість застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 3 роки.

Правова позиція Європейського суду з даного питання викладена у справі «Москаленко проти України» остаточне рішення від 20 травня 2010 року п.34. Передбачає, Суд вважає, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою.

Аналогічна позиція викладена у рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» де зазначено, що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред’явлених заявникові, та ризик його втечі.

Оскільки ОСОБА_3 вчинив злочин із застосуванням насильства, при поставленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд має право не визначати розмір застави.

Зважаючи на вищенаведене, що немає обставин, передбачених ст.178 КПК України, які би перешкоджали підозрюваному перебувати під вартою, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги адвоката без задоволення.

Тому, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10.08.2018 про задоволення клопотання слідчого про застосування підозрюваному ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Судді:

Р.І. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Нагорняк

Згідно з оригіналом:

Суддя: