Ухвала суду № 75987220, 15.08.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40713/17

Провадження № 1-кп/761/934/2018

У Х В А Л А

Іменем України

15 серпня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бугіль В.В.

судді Хардіна О.П.

судді Щебуняєва Л.Л.

запасного судді Трубнікова А.В.

прокурора - Симків Р.Я., Перов А.В.,

захисників - Дорошенко К.К., Дроздовський Л.П., Мазуренко Т.С.

обвинувачених - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника цивільного позивача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 52017000000000218 від 31 березня 2017 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігів, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.364 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив відвід колегії суддів у складі головуючого судді Бугіль В.В., суддів Щебуняєвої Л.Л., Хардіної О.П., мотивуючи це тим, що існують обставини, які викликають сумніви у неупередженості колегії суддів під час розгляду даного кримінального провадження, а саме незаконність, на його думку, продовження строку дії покладених на нього обов'язків.

Зазначив, що суд при вирішенні клопотань прокурорів про продовження строку дії покладених обов'язків не враховує позицію Конституційного суду України, викладеному у рішенні № 1-р/2018 від 23.11.2017 року, не дотримується принципів диспозитивності при постановленні ухвали. Крім того на думку захисника не забезпечується рівність сторін, також суд в своїх ухвалах не надає оцінку усіх аргументів сторони захисту.

Таким чином ОСОБА_4 вважає, що колегія суддів є упередженою відносно обвинувачених, оскільки не забезпечується справедливий розгляд, крім того вирішення питання про продовження строку дії покладених на обвинувачених обов'язків вирішувалось після закінчення робочого часу в суді.

Обвинувачений ОСОБА_5 заявив відвід колегії суддів у зв'язку із тим, що рішення стосовно продовження строку дії покладених обов'язків, прийняті судом, стосовно обвинувачених вважає незаконними, з чим пов'язує упередженість колегії суддів.

Захисники в судовому засіданні підтримали заяви про відвід.

Прокурори просили відмовити в задоволенні заяв ОСОБА_5 та ОСОБА_4, щодо відводу, вважаючи що доводи обвинувачених та захисників зводяться до незгоди з прийнятими судом рішеннями, що не може бути підставою для відводу суддів.

Представник цивільного позивача погодився з думкою прокурорів щодо відсутності підстав для відводу колегії суддів.

Вислухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів приходить до висновку про таке.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений ст. 75 та ст. 76 КПК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Так, поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.

Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.

У п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року,у справі №5-15п12).

У відповідності до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод наявність безсторонності повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.

Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Згідно з п.12 висновку № 1 (2001) Консультаційного Ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість і з боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме - вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.

Так, в межах даного кримінального провадження судом серед іншого вирішуються клопотання про продовження строку дії покладених на обвинувачених обов'язків, визначених ст. 194 КПК України.

Вирішення таких клопотань відбувалося із суворим дотриманням усіх вимог КПК України та інших нормативно правових актів. Крім того, суд дотримувався усіх засад кримінального провадження, визначених ст. 7 КПК України.

При цьому винесення таких судових рішень в межах даного кримінального провадження не може сприйматись як прояв упередженого або заінтересованого підходу при розгляді кримінального провадження, у учасників судового провадження відсутні об'єктивні підстави ставити під сумнів неупередженість суддів в межах розгляду даного кримінального провадження.

Крім того, будь-яких інших обставин, які б вказували на упередженість суддів, які здійснюють розгляд даного кримінального провадження, неможливість прийняття ними незалежних рішень не встановлено.

Враховуючи викладене, маючи на меті безумовне забезпечення гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод розгляду справи незалежним та безстороннім судом, суд дійшов висновку, що заяви про відвід, подані обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_4, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод , ст.ст. 75, 81, 350, 372, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Бугіль В.В., суддів Щебуняєвої Л.Л., Хардіної О.П. - відмовити.

У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Бугіль В.В., суддів Щебуняєвої Л.Л., Хардіної О.П. - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

______ _____ _____

Бугіль В.В. Хардіна О.П. Щебуняєва Л.Л.