Рішення № 75985965, 17.08.2018, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1310/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.18 року Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді - Стрільця Я.С.,

секретаря - Барабащук О.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину за заповітом,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, в якому визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями, розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 Після її смерті відкрилася спадщина до складу якої входить житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями, розташований по АДРЕСА_1. 24.05.1997 року ОСОБА_3 вчинила заповіт, згідно якого все своє майно заповіла онукові ОСОБА_1 Спадкоємицею, що має право на обов'язкову частку при спадкуванні за заповітом є донька померлої - ОСОБА_2, котра на спадщину не претендує. Зазначає, що спадщину після смерті ОСОБА_3 він прийняв вчасно, на частину спадщини отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на згаданий будинок йому було відмовлено, у зв'язку з тим, що ним не було надано належним чином оформлених документів, що посвідчують право власності на дане майно за ОСОБА_3

Відсутність правовстановлюючих документів на будинковолодіння є перешкодою в оформленні спадщини. Саме тому, він змушений в судовому порядку визнавати право власності на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала суду заяву про визнання позову та проханням розглянути справу в його відсутності.

Відповідно ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи зазначені вище вимоги закону, а також визнання відповідачем позову, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити в підготовчому судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, врахувавши заяву представника відповідача, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Дана правова позиція також закріплена в п.9 Інформаційного листа № 24-753/0/4-13 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року, в якому зазначено: «якщо спадщина відкрилась до набрання чинності ЦК, судам слід враховувати, що ст. 549 ЦК УРСР було визначено перелік дій, які свідчать про прийняття спадщини - фактичний вступ у володіння та управління спадковим майно».

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР, чинного на час відкриття спадщини, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Згідно ст. 549 того ж Кодексу, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3, що видно із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.04.2000 року (а.с. 18). Після смерті останньої відкрилася спадщина на все належне їй майно, до складу якої входить житловий будинок з господарськими спорудами і будівлями, розташований по АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.ст. 524, 525, 526, 527 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини. Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Судом встановлено, що 24.05.1997 року спадкодавець ОСОБА_3 вчинила заповіт, яким все своє майно заповіла позивачу ОСОБА_1 (а.с. 17).

Відповідно до ст. ст. 534, 535 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом. Неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

На виконання зазначених вимог закону судом встановлено, що спадкоємицею, що має право на обов'язкову частку спадкового майна померлої ОСОБА_3 при спадкуванні за заповітом є її донька - ОСОБА_2, проте остання обов'язкову частку не приймала, на спадщину після смерті матері не претендує.

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 від спадщини не відмовився, в шестимісячний термін втупив в управління та володіння спадковим майном, на частину спадщини, а саме грошові вклади із нарахованими відсотками та компенсацією, що зберігаються у Заставнівському відділенні Ощадного банку №6795 та право на земельну частку (пай) отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с. 19-20). Дана обставина також підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій №311/02-31 від 10.05.2018 року (а.с. 21).

Отже, в судовому засіданні знайшло підтвердження, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ч.4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ч. 1 ст. 1268, ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

З метою отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою, однак у видачі свідоцтва нотаріусом було відмовлено, оскільки ним не були надані належним чином оформлені документи, що посвідчують право власності на згадане майно за ОСОБА_3, що вбачається із постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій №311/02-31 від 10.05.2018 року (а.с. 21).

Судом встановлено, що згідно свідоцтва НОМЕР_2 про право власності на будівлю (а.с. 31) ОСОБА_4, який є дідусем позивача та чоловіком спадкодавця ОСОБА_3 є власником будинку по АДРЕСА_1. Останній помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що видно з копії повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 29.08.2017 року (а.с. 11).

З довідки міської ради №1875 від 14.05.2018 року вбачається, що домоволодіння по АДРЕСА_1 є тим же господарством на яке видано вищевказане свідоцтво (а.с. 33).

Дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_3, будучи спадкоємицею за законом спадщину після його смерті прийняла, проте не оформила її належним чином. Вказане вбачається із архівної довідки №1/2528 від 15.09.2017 року та копії довідки міської ради №1695 від 08.05.2018 року (а.с. 10, 16).

В п. 3.3 листi Вищого Спецiалiзованого Суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ в інформаційному вiд 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» сказано, що всi господарсько-побутові будiвлi та споруди у домоволодіннях, якi належать громадянам i були побудовані до Указу Президії Верховної Ради Української РСР вiд 22 січня 1979 року «Про боротьбу з самовільним будівництвом господарсько-побутових будівель», i під час технічної інвентаризації не були відображені в матеріалах інвентаризації як самовільні, не вiдносяться до категорії самовільних (самочинних).

Також в даному листі зазначається, що записи у по-господарських книгах, при вирішенні питання про визнання права власності на житлові будинки i споруди у порядку спадкування, оцiнюються у сукупності з iншими доказами, таким як: рiшення про оформлення права власностi громадян на будинки, технiчним паспортом на будiвлi, документами про вiдведення в установленому порядку земельних дiлянок пiд забудову тощо.

Частинами 3, 4 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

З урахуванням зазначеного, матеріалів справи, враховуючи те, що ОСОБА_4 належав спірний житловий будинок і після смерті останнього спадщину у вигляді вказаного будинку прийняла ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що остання набула право власності на цей будинок, проте його не оформила належним чином.

Відповідно до другого абзацу пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку затвердженого Наказом від 19.03.2013р. №95 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

На даний час позивачем ОСОБА_1, як спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 за заповітом, виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок (а.с. 24), згідно зведеного акту вартості будинків, господарських будівель та споруд (а.с. 25), довідки - характеристики Заставнівського РБТІ №153 від 15.03.2017 року (а.с. 30), житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 побудований у 1932 році, а господарські споруди до нього у 1940 році, їх вартість становить 86130 (вісімдесят шість тисяч сто тридцять) гривень.

Таким чином, сукупність зібраних у справі доказів, дають суду право зробити висновок, що позовні вимоги обґрунтовані і їх слід задовольнити з метою реалізації позивачем своїх законних спадкових прав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 524, 525, 526, 527, 534, 535, 548, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 1268, 1297 ЦК України, ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 10, 11, 174, 197, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок загальною площею 41,30 м2 та житловою площею 32,50 м2, що в плані зазначений під літ. «А» та прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, а саме: літньою кухнею під літ. «Б», вбиральнею під літ. «В», криниця під літ. «К», огорожею №1-2, що розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Суддя Я.С. Стрілець