Рішення № 75985959, 16.08.2018, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/988/18

Провадження №2/718/339/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2018 року Кіцманський районний суд Чернівецької області

у складі: головуючої-судді ОСОБА_1,

секретаря судових засідань ОСОБА_2

за участю: позивача ОСОБА_3,

представник позивача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіцмань цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Ритейл» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Ритейл» про поновлення на роботі та виплату йому заробітної плати за час вимушеного прогулу. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він працював на посаді начальника станції АЗС структурного підрозділу «Автозаправна станція №05-02 «Богородчани» ТзОВ «Вог Ритейл» з 01.02.2017 року. Відповідно до наказу №2219-к від 28.03.2018 року його було звільнено відповідно до п.1 ст.40 КзпП України. Вважає його звільнення незаконним та безпідставним. 05.12.2017 року він поштою від ТОВ «Вог Ритейл» отримав повідомлення від 29.11.2017 року №1410-УП «Про заплановане вивільнення» з 07.02.2018 року у зв’язку із скороченням посади начальника АЗС №05-02 «Богородчани», на підставі п.1ст.40 КЗпП України.

14.02.2018 року та 07.03.2018 року він поштою від Львівської регіональної дирекції ТОВ «Вог Ритейл» отримував повідомлення про перелік вакантних посад на АЗК Івано-Франківської філії станом на 14.02 та 07.03.2018 року. В даних переліках не були вказані вакантні посади начальників станцій АЗС Івано-Франківської філії, які відповідали його професії та спеціальності з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду, хоча вважає, що такі існували в реальності, крім того даний перелік не містив перелік вакантних посад на АЗК інших філій ТОВ «Вог Ритейл», в інших областях.

07.03.2018 року він скерував відповідачу заяву, якою проінформував про свою готовність продовжувати працювати у ТОВ «Вог Ритейл» на посаді начальника АЗС №05-02 «Богородчани», оскільки на сайті work.ua від імені Вог було розміщено оголошення про наявність такої вакансії станом на 28.02., 06.03 та 12.03.2018 року. Листом №51 від 27.03.2018 року відповідач проінформував його , що станом на 27.03.2018 року відкрита вакансія начальника АЗС №12-05 «Біла Гора» за адресою: Луганська область, Попаснянський район, с.Біла Гора.

Таким чином, вважає, що оскільки роботодавцем не було одночасно з попередженням про звільнення запропоновано йому всі вакантні посади на підприємстві, у всіх його структурних підрозділах, в тому числі і в інших областях, які існували на день звільнення, то ним не були виконані вимоги ч.2ст.40, ч.3ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника. У зв’язку з наведеним просив визнати неправомірним та скасувати наказ про звільнення, поновити його на посаді начальника станції АЗС структурного підрозділу «Автозаправна станція №05-02 «Богородчани» ТзОВ «Вог Ритейл», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.03.2018 року по день ухвалення рішення, що складає 17 093 (сімнадцять тисяч дев’яносто три ) гривні 76 коп.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, з підстав викладених в позовній заяві.

Крім того, представник позивача ОСОБА_4 пояснив суду, що звільнення ОСОБА_3 із займаної посади відбулося із грубим порушенням законодавства про працю, оскільки працівнику не було запропоновано усі вакантні посади, які на їх думку, він міг би обіймати відповідно до своєї кваліфікації. А саме серед переліку вибраних посад Івано-Франківської філії – тільки персонал, які пропонувались ОСОБА_3 , не було вказано і запропоновано як мінімум 1 вакансія оператора на АЗС №05-02 «Богородчани», яка існувала, що вбачається із штатних розписів підприємства. Крім того, ОСОБА_3 в період з 29.11.2017 року по 28.03.2018 року не пропонувались посади, які згодом обійняли працівники ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Не пропонувалась йому і посада начальника станції «Порубне», з якої було звільнено ОСОБА_9 22.01.2018 року. Зазначив при цьому, що протягом зазначеного періоду на ТОВ «Вог Ритейл» прийнято усього 1410 працівників. Просив позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні. Підтримав поданий до суду відзив , при цьому зазначив, що в ТОВ «Вог Ритейл» дійсно мали місце зміни в організації виробництва та праці, оскільки наказом №35 від 29.11.2017 року скорочено посаду «начальника станції АЗС структурного підрозділу «Автозаправна станція №05-02 «Богородчани» та виключено її з штатного розпису з метою оптимізації заробітної плати. Дотримано строків повідомлення працівника про наступне вивільнення з 08.02.2018 року, яке ОСОБА_3 отримав 05.12.2017 року, працівнику двічі скеровувались інформаційні повідомлення про наявність вакантних посад на АЗС, які територіально знаходяться в Івано-Франківській області. Більше того, ОСОБА_3 була запропонована рівнозначна посада начальника АЗС в Луганській області, проте позивач відмовився від запропонованої роботи.

На уточнюючі запитання пояснив, що підприємство ТОВ «Вог Ритейл» складається із численних філій у всіх областях по всій території України, а тому перелічити всі вакансії позивачу не можливо, листом йому пропонувались вакансії в Івано-Франківській філії, найбільш наближеній до місця його проживання. Наявність додаткової сьомої одиниці штатних посад оператора заправних станцій на АЗС «Богородчани», що відображена в штатному розписі за квітень 2018 року і не запропонована позивачу в переліку запропонованих вакансій Івано-Франківської філії, вважає помилкою у витягу, яка на даний час усунута. З приводу посад не запропонованих позивачу, на які згодом були призначені працівники ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 протягом періоду з 29.11.2017 року по 28.03.2018 року, то пояснив, що зазначені особи були переведені з інших посад, після стажування, однак дані особи не були новопризначеними працівниками, вони вже тривалий час працювали на підприємстві, а тому ці посади не були вакантними , у зв’язку із чим не пропонувались позивачу. Вважає прерогативою власника якого саме працівника і на яку посаду переводити в межах підприємства.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень , підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1ст.49 ЦПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Cудом встановлено, що відповідно до наказу ТзОВ «Вог Ритейл» №2219-К від 28.03.2018 року ОСОБА_3 звільнено з посади начальника станції АЗС структурного підрозділу «Автозаправна станція №05-02 «Богородчани» з 28.03.2018 року у зв’язку із скороченням штату, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. (а.с.9 том1).

Підставою послужив наказ ТзОВ «Вог Ритейл» №35 від 29.11.2017 року «Про внесення змін до штатного розпису» в зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, скорочено посаду начальника станції АЗС структурного підрозділу «Автозаправна станція №05-02 «Богородчани» та виключено її з штатного розпису з 08.02.2018 року. Наказано у разі наявності, запропонувати працівнику, що підлягає вивільненню, іншу посаду. (а.с.47 том1)

Про заплановане вивільнення з 08.02.2018 року на підставі п.1ст. 40 КЗпП ОСОБА_3 був попереджений письмовим повідомленням від 29.11.2017 року №1410-УП, яке він отримав 05.12.2017 року, а дана обставина сторонами визнається та не оспорюється (а.с. 10 том1).

Як роз’яснено в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Ч.2 ст. 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з п.1 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов’язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Так, як вбачається із копії ОСОБА_10 зі штатного розпису ТзОВ «Вог Ритейл» станом на листопад 2017 року на АЗС №05-02 «Богородчани» існувала 1 штатна одиниця начальника станції (АЗС), 1 штатна одиниця адміністратора торгової зали, 1,76 штатна одиниця прибиральник службових приміщень (АЗК), 6 штатних одиниць оператора заправних станцій (змінний), 6 штатних одиниць помічника оператора заправних станцій (змінний). (а.с.65-66 том1)

Із ОСОБА_10 зі штатного розпису ТзОВ «Вог Ритейл» станом на квітень 2018 року вбачається, що на той момент відсутня посада начальника станції, в той же час збільшилась кількість штатних одиниць посади оператора заправних станцій. Решта посад та кількість штатних одиниць на АЗС №05-02 «Богородчани» залишено без змін. (а.с.67-68 том1)

В судовому засіданні ОСОБА_3 звертав увагу суду на те, що зазначена посада оператора на АЗС «Богородчани» Івано-Франківської філії йому не пропонувалась, хоча така реально існувала, що вбачається із штатного розпису станом на квітень 2018 року, а також підтверджується результатом проходження аудиту 03.02.2018 року на АЗС «Богородчани» (а.с.22 том1). У разі наявності такої пропозиції, він би на неї обов’язково дав свою згоду.

Судом досліджувались повідомлення ТзОВ «Вог Ритейл» від 08.02.2018 року №75-ЛД та від 07.03.2018 року № 81-ЛД, в яких ОСОБА_3 пропонувались ряд вакантних посад на АЗК Івано-Франківської філії, перелік яких складався тільки із обслуговуючого персоналу. (а.с. 17-20 том 1). А повідомленням від 27.03.2018 року №51 позивачу запропоновано відкриту вакансію начальника АЗС №12-05 «Біла Гора» за адресою: Луганська область, Попаснянський район, с.Біла Гора. (а.с.21 том 1).

На виконання ухвали суду про забезпечення доказів від 15.06.2018 року (а.с.115-116 том1) з ТзОВ «Вог Ритейл» витребувано копії наказів про призначення ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були скеровані на адресу суду, а також інформацію про перелік всіх наявних вакантних посад у всіх структурних підрозділах ТОВ «Вог Ритейл» за період з 29.11.2017 року по 28.03.2018 року, однак така інформація суду не була надана.

Так, згідно копії наказу ТзОВ «Вог Ритейл» від 03.01.2018 року №95-К оператора заправних станцій структурного підрозділу «Автозаправна станція №05-01 «Калуш» ОСОБА_6 переведено з 04.01.2018 року на посаду заступника начальника цього ж структурного підрозділу. (а.с.131 том1)

Наказом № 979-К від 07.02.2018 року заступника начальника структурного підрозділу «Автозаправна станція №05-01 «Калуш» ОСОБА_6 переведено з 08.02.2018 року на посаду начальника станції АЗС у структурний підрозділ «Автозаправна станція №05-05 «Долина».

Наказом №1682-К від 06.03.2018 року ОСОБА_8 прийнята за внутрішнім сумісництвом на посаду начальника станції АЗС на 0,5 ставки в структурний підрозділ «Автозаправна станція №22-06 «Порубне» з 06.03.2018 року. (а.с.132 том1).

Наказом №1777-К від 12.03.2018 року ОСОБА_7 прийнятий за основним місцем роботи на посаду заступника начальника на 1 ставку в структурний підрозділ «Автозаправна станція № 05-16 «Івано-Франківськ» з 12.03.2018 року.

Таким чином, аналіз досліджених наказів ТзОВ «Вог Ритейл» про переведення та призначення працівників, дає суду підстави вважати, що в Івано-Франківській філії були наявні й інші вакантні посади начальників та заступників начальника АЗС в період 29.11.2017 року - 28.03.2018 року , які відповідали професії ОСОБА_3 та спеціальності, з урахуванням кваліфікації та досвіду, які ОСОБА_3 не пропонувались.

Крім того, згідно копії трудової книжки ОСОБА_9 БТ-11№0995808, останнього було звільнено з роботи з посади начальника станції АЗС №22-06 «Порубне» за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України, відповідно до наказу №534-К від 22.01.2018 року ТзОВ «Вог Ритейл» (а.с.100-101 том1). А дане співпадає та узгоджується із наказом №1682-К від 06.03.2018 року про призначення ОСОБА_8 на вільну посаду начальника «Автозаправна станція №22-06 «Порубне» з 06.03.2018 року.

Переконання представника ТОВ «Вог Ритейл» про те, що посади на, які були призначені наступні працівники: ОСОБА_6 - заступника начальника «Автозаправна станція №05-01 «Калуш» з 04.01.2018 року, а з 08.02.2018 року начальник станції АЗС у структурний підрозділ «Автозаправна станція №05-05 «Долина»; ОСОБА_7 - заступника начальника в структурний підрозділ «Автозаправна станція № 05-16 «Івано-Франківськ» з 12.03.2018 року та ОСОБА_8 - начальника станції АЗС в структурний підрозділ «Автозаправна станція №22-06 «Порубне» з 06.03.2018 року, насправді не були вакантними, оскільки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вже стажувалися на ці посади, особи не були новоприйнятими працівниками, а призначені в порядку переводу, у зв’язку з чим згадані вакансії не могли бути запропоновані позивачу, то дане не відповідає дійсності виходячи із наступного.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", зокрема в п. 31 передбачено, що відповідно до ст.32 КЗпП переведення на іншу роботу

допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу

роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає

спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим

договором.

При цьому слід зазначити, що переведення працівника в межах одного підприємства можливе тільки на незаповнену посаду (вільну вакансію), тобто вільне робоче місце, а тому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача, що посади, на які були переведені ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , не пропонували позивачу, оскільки не були вільними та вважає такі доводи неспроможними.

Разом з тим, слід зазначити, що згадані вище посади могли бути запропоновані позивачу оскільки відповідали його кваліфікації та стажу, враховуючи, що ОСОБА_3 обіймав посаду начальника АЗС «Богородчани» в період з 01.02.2017 року по 28.03.2018 року та відповідно не потребував додаткового стажування у разі такого переведення.

Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні також доводи представника ТОВ «Вог Ритейл» про те, що ОСОБА_3 за час перебування на посаді оголошувалась догана, оскільки дане не підтверджено жодними доказами по справі, а із копії трудової книжки позивача не вбачається, що останнього було піддано заходам дисциплінарного впливу.

Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Як було встановлено в судовому засіданні, ТзОВ «Вог Ритейл» - це паливна компанія, структурні підрозділи, філії яких розміщені по всій території України , у всіх її областях, проте позивачу ОСОБА_3 вакантні посади в інших філіях також не пропонувались, ухвала Кіцманського районного суду від 15.06.2018 року в частині витребування такої інформації відповідачем не виконана.

А дане дає підстави суду вважати, що в установі не здійснювався аналіз наявних в ТОВ «Вог Ритейл» незаповнених посад (вільних вакансій) за відповідною професією (спеціальністю), що й у працівника ОСОБА_3, якого планувалося скорочувати.

В той час коли із листа про надання інформації Луцької ОСОБА_11 у Волинській області від 04.07.2018 року № 1620/10/03-18-08-01-07 вбачається, що за період з 29.11.2017 року по 29.03.2018 року, згідно поданих ТОВ «Вог Ритейл» повідомлень про прийняття працівника на роботу, кількість прийнятих працівників за цей період складає 1410 чоловік. (а.с.142 том 1).

Таким чином суд приходить до висновку, що звільнення позивача на підставі п.1 ст.40 КЗпП України здійснене із грубим порушенням ТзОВ «Вог Ритейл» вимог трудового законодавства, роботодавцем не було одночасно з попередженням про звільнення запропоновано йому всі вакантні посади на підприємстві, у всіх його структурних підрозділах, в тому числі і в інших областях, які існували на день звільнення, то ним не були виконані вимоги ч.2ст.40, ч.3ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, а тому ОСОБА_3 підлягає поновленню на попередній посаді, а наказ про його звільнення з роботи слід визнати неправомірним та скасувати.

Згідно ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Час вимушеного прогулу позивача з 29 березня 2018 року по 16 серпня 2018 року становить 96 робочих днів.

Згідно довідки про доходи ОСОБА_3, зарплата ОСОБА_3 за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню, становила відповідно: січень 2018 року - 3723,00 грн.; лютий 2018 року -372,30 грн., а загальна кількість робочих днів за ці місяці рівна 23, оскільки з 05.02.2018 року по 28.03.2018 року ОСОБА_3 відповідно до наказу №244-В від 01.02.2018 року перебував у відпустці. А звідси середньоденна заробітна плата позивача становить (3723,00+372,30 грн.): (21 день + 2 дні) = 178, 06 грн.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу належить стягнути за період з наступного дня після звільнення (29.03.2018 року) по день поновлення на роботі (ухвалення судового рішення), що станом на 16 серпня 2018 року становить 17 093 (сімнадцять тисяч дев’яносто три ) гривні 76 копійок. (96 днів вимушеного прогулу х 178,06 грн.).

Відповідно до п.2,4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд може допустити негайне виконання рішення у справах, зокрема, про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, а також в межах стягнення середнього заробітку за один місяць.

Окрім того, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за вимогу майнового характеру у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який позивач мав би сплатити при поданні позовної заява, а саме в сумі 704,80 грн. та за три вимоги немайнового характеру у розмірі 2114,40 грн., а всього 2819,20 грн.

Керуючись ст.ст.40,42,49-2, 232, 233, 235 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", ст.ст. 8-14, 141, 258, 263-265, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити повністю.

Визнати неправомірним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Ритейл» №2219-к від 28 березня 2018 про звільнення ОСОБА_3 з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника станції АЗС структурного підрозділу «Автозаправна станція №05-02 «Богородчани» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Ритейл» (код ЄДРПОУ 38740702, юридична адреса:43010, Волинська область, місто Луцьк, вул..Кременецька,38).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Ритейл» (код ЄДРПОУ 38740702, юридична адреса: 43010, Волинська область, місто Луцьк, вул.Кременецька,38) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.03.2018 року по 16.08.2018 року в сумі 17 093 (сімнадцять тисяч дев’яносто три ) гривні 76 копійок. .

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, а також в межах стягнення середнього заробітку за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Ритейл» (код ЄДРПОУ 38740702, юридична адреса: 43010, Волинська область, місто Луцьк, вул.Кременецька,38) в дохід держави судовий збір в сумі 2819 ( дві тисячі вісімсот дев’ятнадцять ) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Чернівецької області через Кіцманський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.08.2018 року.

Суддя: О.І. Мінів