Постанова № 75985633, 21.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 серпня 2018 року

м.Харків

справа № 640/17698/17

провадження № 22-ц/790/4631/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» про стягнення остаточного розрахунку, середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку, компенсації за затримку виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» на рішення Київського районного суду м.Харкова від 11 червня 2018 року, постановлене під головуванням судді Ніколаєнко І.В. в залі суду в місті Харкові (повний текст судового рішення складено 18 червня 2018 року), -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» про стягнення остаточного розрахунку, середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку, компенсації за затримку виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 11 червня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку в сумі 44 799,83 грн., а також компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 34 489,88 грн. Стягнуто з ПАТ "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що 12.12.2017 року ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» здійснило виплату позивачу заборгованості по заробітній платі. Відповідач зазначає, що на момент ухвалення рішення минув тримісячний строк з дня фактичного розрахунку, тому вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з підстав пропуску вказаного строку. Крім того апелянт вказує на недоведеність позивачем заподіяння моральної шкоди, а також зазначає про некоректно відображену суму боргу відповідача перед позивачем. Зокрема зазначені позивачкою суми для стягнення містять в собі частину (19,5% від нарахованої або визнаної судом), яка підлягає перерахуванню відповідачем не на рахунок позивачки, а на відповідні рахунки органів Державної казначейської служби.

Позивачка рішення суду не оскаржувала.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, 12.12.2017 року відповідачем була виплачена позивачці заборгованість по заробітній платі, однак вказані виплати здійснені не своєчасно, що є підставою для стягнення як середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, так і компенсації за затримку її виплати, а також моральної шкоди.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу №163к від 03.12.2012 року прийнята на посаду начальника планово-економічної групиПАТ "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" за строковим трудовим договором (а.с. 100). Відповідно до наказу № 195к від 23.12.2013 року позивачка звільнена за п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з закінченням строку строкового трудового договору.

Наказом № 1к від 02.01.2014 року з 08.01.2014 року ОСОБА_1 прийнята за строковим трудовим договором на посаду начальника планово-економічної групи ПАТ "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань". Звільнена на підставі наказу № 159к від 23.12.2014 року за п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строкового трудового договору (а.с.101).

Сторонами не заперечується, що при звільненні ОСОБА_1 ПАТ "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" не було здійснено остаточного розрахунку.

Як на підставу позовних вимог, позивачка посилалася на те, що при звільненні їй не була виплачена заробітна плата, заборгованість по якій становить 43 329 грн. У зв'язку з чим вважає, що з відповідача на її користь підлягає стягненню як заробітна плата, так і середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні, а також компенсація за затримку виплати заробітної плати та моральна шкода.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату. А саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, 12 грудня 2017 року, ПАТ "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" виплатило позивачці грошову суму в розмірі 43 330,79 грн. в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом ст. 116 КЗпП України виплата всіх сум, які належать працівнику при звільненні, проводиться в день звільнення, при цьому про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Здійснення розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом 5 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно п.8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів в період затримки.

Встановлено, що наказом № 102 від 27.06.2013 року на період з 01.09.2013 р. по 31.12.2013 р., у відповідності до ст. 32, 56 КЗпП України, на підприємстві встановлено неповний робочий тиждень (понеділок, вівторок) (а.с.26). Наказом № 138 від 28.10.2013 року на підприємстві на період з 01.01.2014 р. по 31.12.20114 р. також встановлено неповний робочий тиждень (понеділок, вівторок) (а.с.28). Позивачка ознайомлена з вказаними наказами, що підтверджується її підписом (а.с.27,29).

Висновок суду першої інстанції про те, що середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільнені складає 44 799,83 грн., відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи з урахуванням встановлення на підприємстві дводенного робочого тижня.

ПАТ "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" не надано жодного документу, який би спростовував розрахунок середньоденної заробітної плати у вказаному розмірі.

Грошова компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати є гарантією прав робітника на компенсацію втрати її частини, санкцією за несвоєчасну виплату заробітної плати, обов'язок з нарахування та сплати якої, згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», покладено на підприємство, яке зобов'язано виплатити громадянам суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 цього Закону).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013у щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що до структури заробітної плати входять компенсаторні виплати.

Згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (01 січня 2001 року).

Аналогічні норми закріплені в статті 34 Закону України «Про оплату праці», якими передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Приймаючи до уваги вказані положення Закону та факт вчасної не виплати заробітної плати позивачці, проти чого не заперечує відповідач, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку і про стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації за затримку виплати заробітної плати.

Крім того порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність факту заподіяння моральної шкоди, оскільки доведеним є факт не своєчасної виплати працівникові заробітної плати, що є триваючим трудовим правопорушенням, яке заподіює моральну шкоду.

З врахуванням вимог розумності та справедливості суд першої інстанції обгрунтовано вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1, 3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідач ПАТ "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" не заперечує того, що ним тривалий час не здійснювалась виплата позивачці всіх сум, що належали їй при звільненні, в день звільнення.

З акту комісії ПАТ "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" від 21 вересня 2015 року вбачається, що в результаті пожежі 27.07.2015 року в кімнаті №719, корпусу №7 були знищені архіви бухгалтерських документів за період 2005, 2006, 2008, 2013, 2014, І-ІІ кв. 2015 років, а саме: головні книги, первинні документи, касові книги, журнали-ордери, додатки до журналів-ордерів, банківські виписки та платіжні документи, квартальна та річна звітність до органів ДФС та державної служби статистики, інвентарні картки обліку основних засобів (а.с.25).

Разом з тим матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного включення судом до суми стягнення сум податків та обов'язкових платежів, які підлягають перерахуванню відповідачем на відповідні рахунки органів Державної казначейської служби не грунтуються на законі.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановлено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Посилання апелянта на пропуск позивачкою тримісячного строку для звернення до суду, - не приймаються до уваги колегією суддів, виходячи з наступного.

Стаття 233 КЗпП України встановлює тримісячний строк як загальний строк для звернення за захистом суб'єктивних трудових прав працівників.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п.20, 25 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» N 13 від 24.12.99р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП.

У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Матеріали справи свідчать про те, що на час звернення до суду із вказаним позовом, позивачці не була виплачена заборгованість по заробітній платі. Лише під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач здійснив виплату ОСОБА_1, а саме здійснено повний розрахунок по заробітній платі у розмірі 43 330,79 грн. Таким чином відповідачем своєчасно не було проведено виплату всіх належних позивачеві сум, тому позивачкою не пропущено тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачка звернулася до суду без пропуску строку для звернення із вказаним позовом, - відповідає вимогам закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлена з додержанням вимог закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог не переглядалось.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 11 червня 2018 року в частині задоволених позовних вимог - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук

Повне судове рішення виготовлено 21.08.2018 року.