Вирок № 75982617, 17.08.2018, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 531/388/16-к

Провадження № 1-кп/553/10/2018

В И Р О К

Іменем України

17.08.2018м. Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави в складі:

головуючої судді - Крючко Н.І.,

при секретарі - Босяк К.О., Модіній В.В., Заяц А.В., Камуз Я.М.,

за участю прокурора - Лифаря В.Г.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Огієнко Ю.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 112016170180000112 від 23.02.2016 року відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Карлівка Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не одруженого, освіта середня, не працюючого, раніше судимий:

-4 серпня 2014 року Карлівським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин, яке відбуте повністю 13.02.2015 року;

-30 липня 2015 року Карлівським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив умисні дії, які виразились у нанесенні умисних тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, умисні дії, які виразились у нанесенні легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності та умисні дії, які виразились в таємному викраденні чужого майна ( крадіжці), вчиненому повторно, які він вчинив за наступних обставин.

Так, 23 лютого 2016 року, близько 07.45 год., обвинувачений ОСОБА_1 прийшовши до житлового господарства потерпілої ОСОБА_3, що по АДРЕСА_2, де, живе його знайома ОСОБА_4, він з дозволу останньої він зайшов до будинку потерпілої де вони з ОСОБА_4 почали розпивати спиртні напої.

Під час спільного вживання з ОСОБА_4 спиртних напоїв в приміщенні спальної кімнати будинку, що розташований за вищевказаною адресою, між ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_3 виникла сварка на ґрунті особистих неприязних відносин, у зв'язку з тим, що остання зробила йому зауваження, щоб він покинув її будинок. У ході даної сварки ОСОБА_1 умисно, з метою заподіяння тілесного ушкодження, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_3 одного удару долонею лівої руки в обличчя, в результаті чого ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у виді забитої рани в ділянці правої надбровної дуги та синця побіля правого ока, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 41 від 16 березня 2016 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує, як умисні дії, які виразились в нанесенні ОСОБА_3 легкого тілесного ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та кваліфікуються за ч.2 ст. 125 КК України.

Після цього, під час спільного вживання з ОСОБА_4 спиртних напоїв у приміщенні спальної кімнати будинку потерпілої ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, між ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_4 виникла сварка на ґрунті особистих неприязних відносин, у зв'язку з тим, що остання зробила йому зауваження, щоб він не вимикав телевізор. У ході даної сварки ОСОБА_1 умисно, з метою заподіяння тілесного ушкодження, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_4 одного удару долонею лівої руки в обличчя, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у виді забою верхньої губи з синцем та садном на слизовій, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 39 від 24 лютого 2016 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує, як умисні дії, які виразились в нанесенні ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності та кваліфікуються за ч.1 ст. 125 КК України.

В судовому засіданні потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали письмові власноручно написані заяви про закриття провадження у справі в зв'язку з їх відмовою від обвинувачення та просили їх задовольнити та закрити кримінальне провадження в частині пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч.2 ст. 125, ч.1 ст. 125 КК України.

Таким чином, приймаючи думку обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення заяв потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вислухавши міркування прокурора, який просив задовольнити дані заяви, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання потерпілих - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають до задоволення за наступних обставин.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 284 КПК України Кримінальне провадження закривається в разі, якщо: потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Відповідно до ч.6 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені пунктами 5,6,7,8 частини першої цієї статті, виявляться під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 477 КПК України визначено, що кримінальне провадження у формі приватного обвинуваченя є провадженням, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтею 125 (умисне легке тілесне ушкодження) КК України.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що клопотання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 125, ч.1 ст. 125 КК України, у зв'язку з відмовою потерпілих від обвинувачення є законним та обгрунтованим.

Поряд з цим, в подальшому ОСОБА_1, продовжуючи перебувати у приміщенні спальної кімнати будинку потерпілої ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, виник умисел на заволодіння чужим майном. З цією метою ОСОБА_1, діючи таємно, користуючись тим, що ОСОБА_4 його не бачила, а ОСОБА_3 була відсутня у будинку, усвідомлюючи, що його дії залишаються непоміченими, з прямим умислом, з корисливих мотивів, повторно, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, викрав бувший у використанні телевізор марки «Saturn-Led-24» чорного кольору, вартістю 3077,00 грн., що знаходився в приміщенні спальної кімнати будинку та належав потерпілій ОСОБА_3, чим заподіяв останній матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікуює, як умисні дії, які виразились в таємному викраденні чужого майна ( крадіжці), вчиненому повторно.

Виходячи з аналізу ч.1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати.

Згідно із ст. 8 Конституції України діє принцип верховенства права.

Кримінальне провадження здійснюється за додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави ч.1 ст. 8 КПК України.

Так, статтею 2 КПК України визначено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Виходячи з аналізу ч.2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію процесуальних прав, передбачених цим кодексом.

Суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, що визначено ч.6 ст. 22 КПК України.

Зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створюючи необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд дослідив, проаналізував всі докази у їх сукупності та взаємозв'язку, у відповідності критерію доведення ними обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, поза розумним сумнівом, що відповідає положенням ч.2 ст. 17 КПК України.

Так, під час судового розгляду кримінального провадження були допитані обвинувачений, потерпілі, досліджені докази, зібрані стороною обвинувачення. Стороною захисту клопотання про допит свідків чи дослідження доказів не заявлялись, при цьому даного права сторона захисту позбавлена судом не була.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вказував про те, що 23 лютого 2016 року він разом зі знайомим ОСОБА_5 прийшов до господарства потерпілої ОСОБА_3, де остання за місцем свого проживання разом з дочкою ОСОБА_4 вживали спиртні напої. У нього з потерпілою ОСОБА_3 виникла сварка з приводу зробленого нею зауваження про те, щоб він залишив її будинок , в результаті чого ним було нанесено один удар долонею в обличчя. Після цього в нього виникла сварка із ОСОБА_4 через те, що остання зробила йому зауваження , щоб він не вимикав телевізор, у ході якої він наніс їй один удар долонею в обличчя. Як пояснював обвинувачений в ході судового розгляду справи, що в нього виник умисел на викрадення телевізора, який він від'єднавши від живлення виніс з будинку у полімерному мішку. При цьому, як зазначав обвинувачений, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не бачили , як він виносив телевізор. При цьому, його знайомий ОСОБА_5 на той час вийшов з будинку та не був присутнім при нанесенні потерпілим тілесних ушкоджень та викраденні телевізора.

В своїх поясненнях обвинувачений не заперечував фактичних обставин вчинення протиправного діяння, характеру вчинення кримінального правопорушення та обсягу викраденого майна.

Суд, дослідивши всі обставини та матеріали кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв»язку, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 та у вчиненні дій, які кваліфікуються, як умисні дії, які виразились в таємному викраденні чужого майна ( крадіжці), вчиненому повторно.

Дане підтверджується сукупністю наступних доказів.

Надаючи оцінку доказам та вирішуючи питання щодо доведеності вини обвинуваченого у скоєнні даних кримінальних правопорушень, судом перш за все враховано вимоги ст.ст. 28,62 Конституції України, ст. 370 КПК України, ст.ст. 3,13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, практику Європейського суду з прав людини , якими передбачено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише національним і європейським законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 255 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них.

Стаття 16-1 КПК України передбачає, що розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності.

Судом встановлено, що фактично обвинувачений визнав себе винним у вчиненні протиправних дій, які фактично виразились у вчиненні кримінального правопорушення, яке виразилось в таємному викраденні чужого майна ( крадіжці), вчиненому повторно, за усіх кваліфікуючих обставин, зазначених у даному вироку, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка вказала, що 23 лютого 2016 року до неї додому прийшов обвинувачений ОСОБА_1 зі своїм товаришем, імені якого вона не знає. Вони разом з її дочкою ОСОБА_4 вживали алкогольні напої та дивились телевізор. Поптерпіла вказувала про те, що остання висловила вимогу про те, щоб обвинувачений разом з своїм знайомим покинули її будинок. В зв'язку з тим, що її вимог обвинувачений не виконав, тому вона на деякий час вийшла з будинку, а коли повернулась, то побачила, що ОСОБА_1 вимикав телевізор, в той час її дочка була у стані алкогольного сп'яніння. На зауваження ОСОБА_3 обвинувачений наніс їй один удар рукою в обличчя, після цього вона вибігла на вулицю за допомогою. В судовому засіданні потерпіла вказувала, що в її присутності телевізор не виносили. Коли повернулась до будинку, телевізора вже не було.

Допитана у ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_4 показала, що ОСОБА_1 наніс їй удар долонею в обличчя, внаслідок чого вона впала на ліжко, після того, як вона зробила йому зауваження, щоб він не вимикав телевізор, як саме ОСОБА_1 виносив телевізор, вона не бачила, оскільки перебувала у стані алкогольного сп'яніння. Через деякий час вона побачила, що телевізора в кімнаті вже не було.

Факт вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_1 23 лютого 2016 року щодо викрадення мана належного ОСОБА_3, підтверджується заявою потерпілої ОСОБА_3 від 23.02.2016 року, протоколом допиту потерпілої від 23.02.2016 року та поясненнями потерпілої наданими особисто в ході судового слідства.

При цьому, факт вчинення таємного викрадення майна належного ОСОБА_3, підтверджується протоколом огляду місця події від 23.03.2016 року з фототаблицею - у м. Карлівка, Полтавської області, вул. 60-річчя Жовтня, за результатами якого було виявлено та вилучено бувший у використанні телевізор марки «Saturn-Led-24» чорного кольору.

Розмір завданої протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди підтверджується висновком по визначенню вартості рухомого майна № 22/16 від 24.02.2016 року, відповідно до якого вартість бувшого у використанні телевізора «Saturn-Led-24» чорного кольору становить 3077,00 грн..

Постановою про визнання речовим доказом від 23.02.2016 р. телевізора «Saturn-Led-24» чорного кольору.

Обставини вчинення кримінального правопорушення та місце його вчинення підтверджуються протоколом огляду місця події від 23.02.2016 року з фото таблицею - домогосподарства, за адресою АДРЕСА_2.

При цьому, обставини вчинення кримінального правопорушення підтверджуються протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 23.02.2016 року, свідка ОСОБА_4 від 24.02.2016 року, протоколом одночасного допиту осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 25.02.2016 року, протоколами допиту свідків: ОСОБА_6 від 24.02.2016 року; ОСОБА_7 від 24.02.2016 року; ОСОБА_8 від 23.03.2016 року.

Обвинуваченим в судовому засіданні не заперечувалось щодо встановленого правоохоронними органами місця вчинення даного протиправного діяння, характеру та способу дій обвинуваченого та обсягу викраденого майна у потерпілої ОСОБА_3.

Вказані вище обставини свідчать про правдивість та послідовність показань обвинуваченого щодо місця вчинення даного протиправного діяння, характеру та способу вчинення кримінального правопорушення та обсягу викраденого майна у потерпілої ОСОБА_3.

Будь-яких об»єктивних даних чи належних і допустимих доказів на спростування зазначених встановлених судом обставин, обвинуваченим суду зазначено і надано не було та судом не встановлено.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні умисних дій, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно доведена, протиправність дій обвинуваченого охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, а тому кваліфікацію дій обвинуваченого за вказаними статтями суд визнає вірною у відповідності до обвинувального акту зі зміненим обвинуваченням у кримінальному провадженні від 25.10.2017 року в ході судового слідства.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

Виходячи з положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікації Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом… Кожен, кого обвинувачено у вчинення кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не було доведено згідно із законом.

Відповідно до ч.6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, сприяв змагальності сторін, які мали можливість самостійно обстоювати їхні правові позиції, права, свободи, законні інтереси, передбачені КПК України, сторони не були позбавлені права та можливості подавати до суду документи, докази, заявляти клопотання, а також реалізувати інші права, сприяв рівності сторін у їх процесуальних правах, виходячи також із правових позицій, висловлених Європейським судом з прав людини у п. 24 рішення у справі «Надточій проти України» та в п. 23 рішення у справі «Гурепка проти України №», в яких наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Вирішуючи питання про призначення міри покарання обвинуваченому, суд, виходячи з вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, всі данні про особу винного, а також обставини, що обтяжують та пом'якшують його покарання.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення протиправних дій відносно особи похилого віку та вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Обставинами, що пом'якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України ОСОБА_1 судом приймається до уваги: щире каяття та сприяння розкриттю злочину.

Суд, з урахуванням вищевикладених обставин, які пом»якшують покарання та знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також інших обставин, що впливають на міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляцієї від суспільства.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 судом враховується, що обвинувачений вчинив дані злочини після ухвалення вироку Карлівського районного суду Полтавської області від 30.07.2015 року в період іспитового строку.

Згідно медичних довідок обвинувачений ОСОБА_1 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Матеріальна шкода кримінальним правопорушенням завдана потерпілій ОСОБА_3 на суму 3077 грн., в ході досудового слідства відшкодована.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речовий доказ у справі:

-вилучений телевізор марки «Saturn-Led-24» чорного кольору, який переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_3 -піддягає поверненню, які їй належне майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 373-374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Карлівського районного суду Полтавської області від 30.07.2015 року у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць, остаточно призначивши ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній - у вигляді тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 06 березня 2018 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

Клопотання потерпілої - ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, в зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення - задовольнити.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, в даній частині - закрити, звільнивши останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.

Клопотання потерпілої - ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, в зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення - задовольнити.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, в даній частині - закрити, звільнивши останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.

У відповідності до ч.9 ст. 100 КПК України вирішити долю речових доказів по кримінальному провадженню, а саме:

- вилучений телевізор марки «Saturn-Led-24» чорного кольору, який переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_3 -повернути потерплій ОСОБА_3., як їй належний.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд міста Полтави протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ленінського районного суду м.Полтави Н. І. Крючко