Ухвала суду № 75980468, 03.08.2018, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6622/16

Провадження № 2-к/362/1/18

У Х В А Л А

іменем України

03.08.2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого – судді Корнієнка С.В., при секретарі – Диптан Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерЛабСервіс» про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду,-

в с т а н о в и в:

Стягувач звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду – Перовського районного суду міста Москви, по цивільній справі № 2-8241/2015 від 2 грудня 2015 року, яке набрало законної сили 12 січня 2016 року, про стягнення з боржника ОСОБА_1 (до зміни прізвища у зв’язку з одруженням «Обертинська») О.В. на його користь коштів в сумі 263 555,24 руб., де 256 350 руб. розмір основного боргу, 1427,47 руб. розмір неустойки та 5777,77 руб. витрати по сплаті державного мита. Станом на дату подання клопотання боржниця рішення не виконала та суму зазначену у рішенні суду не сплатила, тому, заявник просив надати дозвіл на примусове виконання судового рішення.

Представник заявника підтримав клопотання та просив його задовольнити. Він заперечував факт повернення боржницею коштів.

Боржниця та її представник в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні даного клопотання, оскільки ОСОБА_1 («Обертинська») О.В. не була повідомлена належним чином про розгляд іноземним судом цивільної справи, грошові кошти нею повернуті уповноваженій особі стягувача, крім того, клопотання суперечить інтересам держави, оскільки Російська Федерація є агресором.

Суд, розглянувши клопотання, подані документи та заслухавши сторін та їх представників, вважає, що клопотання підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.81 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Згідно з положеннями ч.1 ст.462 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Правовідносини щодо надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України врегульовані статтею У Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року ( Нью-Йорк) , статтею 9 Угоди про порядок вирішення спорів , пов’язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-Х11, та статтею 36 Закону України від 24 лютого 1994 року № 4003-Х11 « Про міжнародний комерційний арбітраж».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові Судової палати у цивільних справах від 23 квітня 2014 року (справа № 6-39цс14), тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення покладається на сторону , яка заперечує проти клопотання стягувача .

За змістом ч.2 ст.10 ЦК України та ст.3 Закону № 2709-IV, якщо в чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до статті V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень і ст.36 Закону № 4003-ХІІ у визнанні й виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона надасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, докази того, що сторона, проти якої постановлено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення.

Згідно зі статтею 9 Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, у виконанні рішення може бути відмовлено на прохання сторони, проти якої воно направлене, тільки якщо ця сторона надасть компетентному суду за місцем, де виклопочується виконання рішення, докази того, що вона не була повідомлена про процес.

Оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми міжнародного права, то доведення факту неповідомлення ОСОБА_2В ( ОСОБА_1) про розгляд справи лежить саме на ній , як на особі, яка заперечує визнання іноземного рішення на території України.

У справі Верховного Суду України № 6-1151цс16 висловлено правову позицію, згідно якої відповідно до статті V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень і статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» у визнанні й виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона надасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, докази того, що сторона, проти якої постановлено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення.

Згідно зі статтею 9 Угоди у виконанні рішення може бути відмовлено на прохання сторони, проти якої воно направлене, тільки якщо ця сторона надасть компетентному суду за місцем, де виклопочується виконання рішення, докази того, що вона не була повідомлена про процес.

Положення ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини (далі -Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд. Вона закріплює принцип верховенства закону, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід’ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, наступні вимоги: вимога «змагальності» процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden, 26 травня 1988 р., номер заяви 10563/83, пп. 24-33); право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства,16 грудня 1999 р., номер заяв 24724/94; 24888/94, пп. 83-89).

Стаття 6 Конвенції головним чином служить для визначення того, чи були надані заявнику достатні можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, які він вважав недостовірними, а не для того, щоб оцінювати правильність або неправильність рішення, прийнятого національними судами (Каралевічус проти Литви (Karalevicius v. Lithuania), 6 червня 2002 р., номер заяви 53254/99).

Враховуючи вищезазначене у поєднанні зі статтею 9 Угоди, під «повідомленням про процес» слід розуміти саме сповіщення судом Сторін про місце та час розгляду справи, що свідчитиме про ефективне забезпечення Сторін «правом на суд».

Судом встановлено, що рішенням Перовського районного суду м. Москви від 02 грудня 2015 року з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ІнтерЛабСервіс» в рахунок заборгованості за договором позики стягнуто суму основного боргу - 256 350 руб., в рахунок неустойки - 1427,47 руб., витрат по сплаті державного мита 5777,77 руб. (а.с.4-5).

Рішення суду набрало законної сили 12 січня 2016 року

11 квітня 2016 року на примусове виконання рішення суду був виданий виконавчий лист (а.с.7-10).

Згідно довідки Перовського районного суду м. Москви, його рішення від 02 грудня 2015 року не виконувалось (а.с.12-13).

Як видно із тексту рішення від 02 грудня 2015 року представник позивача був присутній під час слухання справи, відповідач ОСОБА_2 про день та час розгляду справи неодноразово повідомлялась, однак від отримання судових повідомлень ухилялась, що було розцінено судом як зловживання правами, і справ була розглянута у відсутність відповідача (а.с.4).

Відповідно до довідки Перовського районного суду м. Москви, у справі № 2-8241/2015 за позовом ТОВ «ІнтерЛабСервіс» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики слідує, що відповідач, громадянка України, ОСОБА_2, відповідно до ст.113 ЦПК РФ, була належним чином повідомлена про місце та час розгляду справи (а.с.16).

8 жовтня 2014 року ОСОБА_2 уклала шлюб із ОСОБА_1, і змінила прізвище (а.с.66).

В матеріалах справи також наявні докази щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи (а.с.15-16, 22).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що будь-яких недоліків щодо форми та змісту клопотання судом не виявлено, судове рішення не виконувалося на території Російської Федерації, строк пред’явлення рішення іноземного суду до примусового виконання, порядок подання відповідного клопотання – дотримані.

Крім того, суд звертає увагу, що враховуючи, що тягар доведення наявності підстав для відмови та виконанні рішення іноземного суду покладається на боржника, останньою в судовому засіданні недоведені обставині не отримання нею спірного рішення іноземного суду від 2 грудня 2015 року, та щодо не можливості надання нею судові своїх пояснень та заперечень.

Суд критично ставиться до стверджень боржниці та її представника щодо повернення коштів стягувачеві, через посилання, при наявності заперечень представника стягувача, лише на особисту інтернет переписку та без надання відповідних фінансово-розрахункових документів.

Зміна боржником прізвища на думку суду також не є підставою для припинення її зобов’язань, та звертає увагу, що спірні цивільно-правові відносини у боржниці виникли лише з російським приватним підприємством.

У зв’язку з наведеним, підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не встановлено, а тому, клопотання необхідно задовольнити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.81 Закону України «Про міжнародне приватне право» та ст.ст.462-468 ЦПК України, суддя,-

в и р і ш и в:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерЛабСервіс» на примусове виконання рішення іноземного суду – рішення Перовського районного суду м.Москви від 2 грудня 2015 року по цивільній справі № 2-8241/2015 про стягнення з ОСОБА_1 (до зміни прізвища у зв’язку з одруженням «Обертинська») ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерЛабСервіс» в рахунок заборгованості за договором позики суму основного боргу 256350 рублів, неустойки - 1427,47 рублів та витрат по сплаті державного мита - 5777,77 рублів, задовольнити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.