Рішення № 75977676, 13.08.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2938/18

2/212/1780/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді: Чорного І.Я.,

з участю секретаря: Водоп`янової Ю.С.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМітал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди, в зв'язку з ушкодженням здоров'я, -

в с т а н о в и в:

04 травня 2018 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ПАТ «ОСОБА_4 Кривий Ріг » про стягнення моральної шкоди в зв’язку з ушкодженням здоров’я . В обґрунтування позовних вимог, зазначила, що з 1989 року по 1996 рік працювала на підприємстві в умовах тяжкої фізичної праці та в умовах, що перевищують гранично допустимий рівень небезпечних та шкідливих факторів. Ці фактори призвели до стійкої втрати професійної працездатності та професійного захворювання. Вважає, що профзахворювання виникло у неї з вини відповідача через перевищення гранично - допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу та неналежне дотримання законодавства у сфері безпеки умов праці.

За висновком МСЕК від 16.12.2009 року їй було встановлено втрату професійної працездатності в зв’язку з професійним захворюванням первинно та безстроково у розмірі 25 % .

В зв'язку з професійним захворюванням та втратою працездатності змінилися її образ і якість життя, що завдає моральних та фізичних страждань. Також зазначила, що внаслідок виникнення профзахворювання відчуває постійний біль в попереково-крижовій ділянці переважно зліва з віддачею в тазовий пояс і ліву ногу, судоми в литковий м,яз лівої ноги, відчуття затерпання 3-4-5 пальців лівої ноги, пальців кистей, загальну слабкість, задишку після помірного фізичного навантаження. У зв’язку з професійним захворюванням було порушено нормальні життєві зв’язки. Позивачка позбавлена можливості реалізовувати свої побутові звички та бажання. Вважає, що за таких обставин має бути відшкодована моральна шкода завдана ушкодженням здоров’я 160 000 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, при цьому підтвердив обставини, вказані в позовній заяві, та просив їх задовольнити. Зазначив, що в зв’язку з отриманим професійного захворювання, втратою 25 % працездатності, позивачка зазнає щоденно фізичного болю та моральних страждань. Просить стягнути відшкодування моральної шкоди з Відповідача на користь ОСОБА_3 в розмірі 160 000,00 гривень.

Представник Відповідача – Публічного акціонерного товариства «АрселорМітал Кривий Ріг» - ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала посилаючись на обставини, які викладені в письмових запереченнях проти позову що містяться в матеріалах справи.

Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав. .

Рішення суду повинно відповідати вимогам ст. 213 та ст.215 ЦПК України, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, про що також зазначено в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з підприємством – відповідачем по справі а саме : з 1989 року по 1996 рік працювала на комбінаті «Криворіжсталь» ім.В.І.Леніна( правонаступник ПАТ « АрселорМіттал Кривий Ріг») по різним професіям: грузчиком магазину, готувачем составів до розливання плавок, апаратником по виробництву синтетичних кліючих смол. 03.10.2005року була звільнена з підприємства згідно п.2,ст.40 КЗпП України за станом здоров,я.

За виявленим професійним захворюванням складено акт № 39 від 06.10.2009 року розслідування хронічного професійного захворювання позивача. Відповідно до акту позивач виконувала роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу (а.с. 7-8). Пунктом 16 акту встановлено осіб, які порушили законодавство про охорону праці».

Позивачу встановлено діагноз: радикулопатія попереково-крижова зліва на фоні задньої лівобічної грижі диску L5-S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, нейроваскулярним синдромом і дистрофією у вигляді коксоперіартрозу ПФС першого-другого ст., стійким больовим синдромом.

Висновком МСЕК від 16.12.2009 року позивачу встановлено втрату професійної працездатності у зв’язку з професійним захворюванням - 25 % первинно та безстроково.

Відповідно до Закону України "Про охорону праці, на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники мікроклімату інші показники умов праці відхиляються від встановлених нормативних показників, що стали причиною профзахворювання позивача.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю позивача була заподіяна шкода професійним захворюванням, на підприємстві відповідача позивачка тривалий час працювала, виконуючи роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Як встановлено із медичних документів, позивачка внаслідок професійного захворювання втратила професійну працездатність, не має змоги вести звичне життя, тому що змушена постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки,. відчуває постійний біль в попереково-крижовій ділянці переважно зліва з віддачею в тазовий пояс і ліву ногу, судоми в литковий м,яз лівої ноги, відчуття затерпання 3-4-5 пальців лівої ноги, пальців кистей, загальну слабкість, задишку після помірного фізичного навантаження. У зв’язку з чим порушено нормальний життєвий уклад позивача, позбавлено її можливості реалізовувати звички та бажання.

При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача покращується тимчасово. Постійний характер фізичних страждань через постійні болі позивача знаходить також підтвердження в медичних документах, з яких убачається, що позивач має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу професійного захворювання. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат, періодично відбуваються загострення - рецидив хвороби. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що вона переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, вона вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008, абз. 9 п. 5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Як роз'яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, настання негативних змін у його житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до професійного захворювання, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємствах відповідача в умовах шкідливих факторів, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 19 000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд вважає безпідставними, оскільки ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно - правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 704,70 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 – 268 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМітал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди, в зв'язку з ушкодженням здоров'я – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМітал Кривий Ріг» (50095 Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Орджонікідзе, 1, ЄДРПОУ 24432974) на користь ОСОБА_3 компенсацію за спричинену моральну шкоду, в зв'язку з ушкодженням здоров'я, в розмірі 19 000 (дев`ятнадцять тисяч) гривень, без утримання податку з доходів з фізичних осіб та інших обов’язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 Кривий Ріг» (50095 Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Орджонікідзе, 1, ЄДРПОУ 24432974) на користь держави – судовий збір в розмірі 704,80 гривень.

У решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2018 року.

Суддя: І. Я. Чорний