Ухвала суду № 75976944, 21.08.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13298/18

Провадження № 1-кс/161/7024/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 21 серпня 2018 року Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Покидюк В.М., за участю прокурора Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_1, слідчого Березного К.С., представника особи-володільця майна – адвоката ОСОБА_2, при секретарі Остимчук О.М., розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Луцького міськрайонного суду від 08.05.2018,

В С Т А Н О В И В :

Адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного на рахунок (гроші по рахунку) ФОП ОСОБА_3, потреба у застосуванні якого на даний час відпала.

Клопотання мотивує тим, що в межах кримінального провадження №12016030010003718 від 15.08.2016, ухвалою Луцького міськрайонного суду від 08.05.2018, накладено арешт на рахунок (гроші по рахунку) ФОП ОСОБА_3, № 26008053163408, відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк» МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570 (юридична адреса м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, фактична адреса м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50), валюта рахунку українська гривня.

На момент прийняття рішення про накладення арешту на рахунок ФОП ОСОБА_3 останній не мав ніякого процесуального статусу в кримінальному провадженні. Однак з 11.06.2018 р. у ОСОБА_3 з’явився процесуальний статус свідка в кримінальному провадженні.

11.06.2018 р. ОСОБА_3 був допитаний в якості свідка по кримінальному провадженню та надав слідству покази і документи з яких вбачається, що в лютому-березні 2018 року він дійсно реально виконував роботи на замовлення ТОВ «ВІНГЕР АВТО» та отримував за це грошові кошти. При цьому, особисто з представниками вказаного підприємства він не контактував, а предмет виконуваних ним робіт жодним чином не був пов’язаний із злочинною діяльністю, яка велася підозрюваними від імені ТОВ «ВІНГЕР АВТО». Вказані покази спростовували припущення слідчого, які стали підставою для застосування арешту.

З огляду на п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. Отже, оскільки ОСОБА_3 не перебуває в статусі підозрюваного арешт майна такої особи є недопустимим.

Зважаючи на викладене, просить клопотання задовольнити та скасувати арешт на розрахунковий рахунок підприємця ОСОБА_3

Заслухавши думку прокурора та слідчого, які не заперечували щодо скасування арешту на вказаний розрахунковий рахунок, однак просили арештувати грошові кошти в сумі 25000 грн., які на нього надійшли від ТОВ «ВІНГЕР АВТО», пояснення адвоката ОСОБА_2, який просив скасувати арешт в зв’язку з відсутністю потреби у його подальшому застосуванні, оглянувши матеріали клопотання та долучені до нього документи, матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання підставне та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом з цим, п. 1 ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частина 1 ст.174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Судом встановлено, що СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області проводиться слідство у кримінальному провадженні №12016030010003718 від 15.08.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 08.05.2018, без присутності особи-володільця майна (розпорядника рахунку), в межах вказаного кримінального провадження, накладено арешт на рахунок (гроші по рахунку) ФОП ОСОБА_3, № 26008053163408, відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк» МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570 (юридична адреса м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, фактична адреса м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50), валюта рахунку – українська гривня.

Разом з тим, незважаючи на тривалий проміжок досудового розслідування (з 15.08.2016) розпоряднику розрахункового рахунку – ФОП ОСОБА_3 підозри у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення пред’явлено не було.

Норми чинного КПК України передбачають, що арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Щодо осіб, які не є підозрюваними або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Прокурор та слідчий, кожен зокрема, в судовому засіданні зазначили, що на даний час досудовим розслідуванням не встановлено обставин, що підприємцем ОСОБА_3 здійснюється протиправна діяльність у сфері господарських правовідносин, повідомлення про підозру останньому не оголошувалось.

Частина 10 ст. 170 КПК України передбачає можливість накладення арешту на гроші у безготівковій формі на банківському рахунку в конкретній сумі або на всі видаткові операції по банківському рахунку.

Фактично ухвалою суду від 08.05.2018 накладено арешт на всі видаткові операції по рахунку, тобто застосовано максимально можливе обтяження майна ОСОБА_3, в результаті якого було зупинено підприємницьку діяльність останнього.

В силу ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч.1 ст. 42, ч.1 ст. 43 Конституції України).

В той же час, наявність арешту позбавляє ОСОБА_3 права на здійснення підприємницької діяльності, що включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирав, чим порушуються норми Конституції України, як норми прямої дії.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Встановлено, що взаємовідносини ФОП ОСОБА_3 ТОВ «ВІНГЕР АВТО» мали разовий характер, про що ОСОБА_3 повідомив у своїх показах.

З виписки про рух коштів по рахунку ФОП ОСОБА_3 вбачається, що на момент звернення із клопотанням про накладення арешту всі грошові кошти отримані ним від ТОВ «ВІНГЕР АВТО» вже були зняті з рахунку.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності.

У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, вмотивованим та обґрунтованим. Рішення відповідає цим критеріям, якщо воно ухвалено у відповідності із нормами матеріального та процесуального права на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, належним чином оціненими в їх сукупності та з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Як встановлено в судовому засіданні представником особи-володільця майна доведено законність (добросовісність) набуття у власність вилучених грошових коштів, а також правомірність їх утримання, в свою чергу, безпосередньо під час розгляду клопотання прокурором, на якого покладено обов’язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, не доведено, що на арештований банківський рахунок ОСОБА_3 в майбутньому можуть (або мають) надходити від інших фізичних чи юридичних осіб кошти, отримані в результаті вчинення кримінальних правопорушень або кошти, які плануються використовувати для схиляння особи до вчинення злочину чи фінансування злочинної діяльності, таким чином правових підстав та достатніх доказів щодо необхідності подальшого арешту на вказаний розрахунковий рахунок суд не вбачає, а тому його слід скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання – задовольнити.

Арешт, накладений на рахунок ФОП ОСОБА_3, №26008053163408, відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 – скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду В.М. Покидюк