Рішення № 75976765, 08.08.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8151/18

Провадження № 2/161/2550/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі – Ярмолюк В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Кредо" про стягнення штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з позовом до відповідача про стягнення штрафних санкцій, мотивуючи його тим, що 23.03.2014 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1 у якому знаходилась позивачка разом з іншими пасажирами, потрапив у ДТП, в результаті якої останній було спричинено тілесні ушкодження. Зазначає, що вона, за наслідками вищевказаної події, тривалий час перебувала в медичному закладі на стаціонарі, а згодом проходила процедуру лікування та протезування зубів, на яку витратила 100 959 грн. особистих коштів. Вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20.04.2015 року (далі – Вирок) ОСОБА_2 визнано винним у ДТП, яка мала місце 23.03.2014 року. Вказує, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТзДВ СК «Кредо». Такі обставини стали підставою звернення позивачки з заявою про виплату страхового відшкодування, у відповідь на який відповідач листом від 18.06.2015 року відмовив у належній позивачці виплаті, оскільки таке відшкодування вона вже отримала. Дана обставина, як зазначила, не відповідає дійсності. Стверджує, що 90-денний строк (після набрання Вироком законної сили) для прийняття рішення страховиком, передбачений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», закінчився 20.08.2015 року. Так, заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.03.2018 року з відповідача в її користь було стягнуто 100 000 грн. страхового відшкодування, яке 08.05.2018 року було сплачено ТзДВ СК «Кредо» в добровільному порядку. Вважає, що періодом нарахування штрафних санкцій є період з 20.08.2015 року по 08.05.2018 року та становить: індекс інфляції – 37 970 грн.; 3% річних – 8 153 грн. Розмір пені, зокрема встановлено в спеціальному законі - відповідно до п. 36.5. ст.36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» становить 26 726,03 грн., тобто за період з 25.05.2017 року по 08.05.2018 року. На підставі вищевикладених обставин, просить суд стягнути з відповідача на її користь штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов’язання в загальній сумі 72 849,03 грн., що складається з: індексу інфляції – 37 970 грн., 3% річних – 8 153 грн.; пені – 26 726,03 грн.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого, вважає даний позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідач звертає увагу на те, що затримка у виплаті страхового відшкодування сталася виключно з вини позивача, який навмисно приховав інформацію, яка згодам стала підставою для несвоєчасного здійснення регламентної виплати. Вказує, що позивачка подала неправдиву інформацію про те, що уся завдана шкода вищевказаною ДТП була відшкодована ОСОБА_2 Зазначає, що заява від ОСОБА_1 надійшла на адресу ТзДВ СК «Кредо» 10.04.2014 року, тобто з того часу та по спливу 90-та днів докази вини ОСОБА_2 були фактично відсутні. Крім того, у Вироку прописано, що потерпіла ОСОБА_1 написала розписку про те, що немає ніяких претензій за наслідками ДТП, оскільки матеріальна та моральна шкода їй була відшкодована у повному обсязі. Також вказує, що ТзДВ СК «Кредо» про своє зобов’язання страхового відшкодування ОСОБА_1 дізналось лише отримавши заочне рішення суду від 15.03.2018 року, та таке зобов’язання виконало в добровільному порядку, не оскаржуючи рішення. Стверджує, що страхове відшкодування не здійснювалося, оскільки підстав сумніватися встановленим у Вироку обставинам в ТзДВ СК «Кредо» не було, а про будь-які інші обставини (які змінилися) позивач не повідомляв відповідача, хоча це було обов’язком саме ОСОБА_1 За таких обставин вважає, що прострочення виконання зобов’язання відбулось не з вини відповідача, а навпаки, з вини позивача, а тому просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Представник позивача до початку судового засідання подав заяву з проханням слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представни к відповідача в судове засідання не з»явився, у відзиві на позовну заяву просив суд розглянути справу за його відсутності, проти задоволення позову заперечує.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази по справі суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що вироком Дубенського місьрайонного суду Рівненської області від 20.04.2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (а.с. 36-43).

З вищевказаного сироку вбачається, що 23.03.2014 року близько 20:30 на 372км.+430м. автодороги Київ-Чоп, ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, в салоні якого знаходились пасажири ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зі сторони м. Дубно Рівненської області в напрямку м. Луцька Волинської області, виконуючи маневр лівого повороту на перехресті, не врахував дорожньої обстановки, не надав переваги зустрічному транспорту, виїхав на зустрічну смугу руху, і допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який рухався в зустрічному напрямку зі сторони м. Рівне в напрямку м. Дубно Рівненської області.

Як вбачається з листа ТзДВ «СК «Кредо» від 18.05.2015 року (у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 10.04.2014 року), відповідачем було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування за подію, яка мала місце 23.03.2014 року. Дана відмова мотивована тим, що ОСОБА_1 отримала всю матеріальну та моральну шкоду від ОСОБА_2, а тому ніяких претензій за наслідками вищевказаної ДТП в подальшому зобов’язалась не пред’являти (а.с. 13).

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.03.2018 року, ухваленому у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 «СК «Кредо» про стягнення страхового відшкодування за шкоду завдану здоров»ю позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені – з ТзДВ «СК «Кредо» стягнуто на її користь страхове відшкодування в сумі 100000 грн. (а.с. 52-55). Дане рішення суду набрало законної сили і є чинним.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищевказане рішення суду відповідачем ОСОБА_6 «СК «Кредо» виконане добровільно. Так, з копії виписки про рух коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 вбачається, що 08.05.2018 року відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.03.2018 року ТзДВ СК «Кредо»було перераховано на картковий рахунок 100 000 грн. страхового відшкодування (а.с. 14).

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. А у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як було встановлено рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.03.2018 року, відповідач необґрунтовано не сплачував позивачці ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 100000 грн., оскльки зобов'язаний був сплатити страхове відшкодування ОСОБА_1 не пізніше як через 90 днів з дня набрання вироком Дубенського місьрайонного суду Рівненської області від 20.04.2015 року законної сили. Вказаний вирок вступив в законну силу 21 травня 2015 року.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 3 ст. 20 ЗУ «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст.. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір пені, зокрема встановлено в спеціальному законі - відповідно до п. 36.5. ст. 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснив Верховний Суд України в постанові від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу. Така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий має статус кредитора та набуває права вимоги до боржника, яким є страховик.

Крім того, оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

З вищевикладеного слідує, що ТзДВ СК «Кредо» прострочило виплату страхового відшкодування за період з 20.08.2015 року (90 днів після набрання вироку законної сили) по 07.05.2018 року (фактична виплата відповідачем страхового відшкодування).

В матеріалах справи містяться розрахунки штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов’язання ТзДВ СК «Кредо», надані позивачем, з яких вбачається:

-3 % річних за період з 20.08.2015 року по 07.05.2018 року на суму заборгованості 100 000 грн. становлять 8153 грн. (з розрахунку: 100 000 грн. (сума боргу) х 3 / 100 / 365 х 992 (кількість днів прострочення));

-інфляційні збитки за період з вересня 2015 по квітень 2018 року становлять 37 970 грн. (розраховано за формулою: 100 000 грн. (сума боргу) х індекси інфляції (за кожен окремий місяць періоду) / 100% - 100 000 грн. (сума боргу));

-розрахунок пені наданий з урахуванням ставки відсоткової НБУ за період з 26.05.2017 року по 07.05.2018 року та становить 26 726,03 грн. (з розрахунку: 100 000 грн. (сума боргу) х Ставка НБУ (за кожен окремий період розрахунку) / 100% х кількість днів кожного окремого період розрахунку).

Розрахунок наданий позивачем є вірним, а тому він може бути взятим судом до уваги при вирішенні даної справи по суті.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виплату страхового відшкодування, суд приходить до висновку, що з ТзДВ СК «Кредо» на користь позивача підлягає стягненню штрафні санкції в загальній сумі 72 849,03 грн., що складається з: індексу інфляції – 37 970 грн., 3% річних – 8 153 грн.; пені – 26 726,03 грн.

Також, судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 728,49 грн. (а.с. 20).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми судових витрат в сумі 728,49 грн.

Керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування» ст.ст. 509, 526, 549, 610, 625, 988 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Кредо" про стягнення штрафних санкцій - задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо», код ЄДРПОУ 13622789, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3, пеню в розмірі 26 726,03 гривні, 3% річних в розмірі 8 153 гривні, інфляційні втрати в розмірі 37 970 гривень, що разом складає 72 849 (сімдесят дві тисячі вісімсот сорок дев’ять) гривень 03 копійки.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо», код ЄДРПОУ 13622789, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3, судові витрати в сумі 728 (сімсот двадцять вісім) гривень 49 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складено 16 серпня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_7