Ухвала суду № 75976085, 09.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Дзюбіна В.В., Росік Т.В.

з участю секретаря Онуфрієнко І.В.

прокурора Макар О.І.

представника власника майна ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва від 23.06.2018 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Кабаєва В.М., погоджене начальником шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачиною С.С., про арешт майна та накладено арешт (у виді позбавлення права відчуження, розпорядження, користування) на майно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:

1.Транспортний засіб - автомобіль Porshe Cayenne,

д.н.з. НОМЕР_1, vin НОМЕР_2;

2.Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1, серія НОМЕР_3;

3.Ключ запалення з брилком для транспортного засобу Porshe Cayenne д.н.з НОМЕР_1;

4.Аркуш паперу з чорновими записами на одному аркуші;

5.Митна декларація на одному аркуші;

6.Банківські картки Privatbank №№ НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7;

7. Банківську картку Альфа Банку №НОМЕР_8;

8.Банківську картку Банк Austria №НОМЕР_9;

9.Банківську картку Monobank №НОМЕР_10;

10.Готівкові грошові кошти: 24 купюри номіналом 100 доларів США; 34 купюри номіналом 500 гривень; 34 купюри номіналом 200 гривень; 1 купюра номіналом 50 гривень, 20 гривень; 2 купюри номіналом 50 Євро; 1 купюра номіналом 100 Євро; 1 купюра номіналом 50 турецьких лір; 1 купюра номіналом 20 турецьких лір; 1 купюра номіналом 10 турецьких лір; 25 купюр номіналом по 100 гривень; 1 купюра номіналом 200 гривень;

11.Аркуш паперу, формату А4, з рукописними записами.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва від 23.06.2018 року щодо накладення арешту на транспортний засіб, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ключ запалення з брилком, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в накладенні арешту на майно підозрюваного, а саме: транспортний засіб - автомобіль Porshe Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1, vin НОМЕР_2; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1, серія НОМЕР_3; ключ запалення з брилком для транспортного засобу Porshe Cayenne д.н.з НОМЕР_1.

В апеляційній скарзі посилається на те, що у кримінальному провадженні слідчими суддями одного суду ухвалені два тотожних судових рішення про накладення арешту на зазначений вище транспортний засіб з метою забезпечення конфіскації як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Вважає, вказані обставини порушують право сторони захисту на оскарження процесуального рішення слідчого судді, оскільки у разі задоволення скарги на один арешт майна це не дасть можливості повернути його у зв'язку з існуванням іншого судового рішення.

Щодо строку на апеляційне оскарження, вказує на те, що клопотання розглядалось у відсутність власника майна, у зв'язку з чим вважає, що апеляційна скарга подана в межах строку передбаченого ст. 395 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора про законність ухвали слідчого судді та залишення її без змін, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22013000000000287 від 25.11.2013 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1, ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом заволодіння службовими особами Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України, ДП «Державна інвестиційна компанія» за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «ТД «Борисфен», ТОВ «Боржава резорт» грошовими коштами у загальній сумі 259,2 млн. гривень.

21.06.2018 року в рамках вказаного кримінального провадження №22013000000000287 від 25.11.2013 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

22.06.2018 року старший детектив Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Кабаєв В.М., за погодженням з начальником шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачиною С.С., звернувся до слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на вказане у клопотанні майно, посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 5, 6 ст. 170 КПК України.

23.06.2018 року ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва клопотання задоволено, накладено арешт на вказане у клопотанні детектива майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання детектива про арешт майна, є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін.

Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно на яке слідчий просить накласти арешт відповідає вимогам ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні детектива.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке детектив просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання детектива та накладення арешту на вказане майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати щодо наявності снування ризиків, передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого суддіСолом’янського районного суду м. Києва від 23.06.2018 року, якою задоволено клопотання старшого детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Кабаєва В.М., погоджене начальником шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачиною С.С., про арешт майна та накладено арешт (у виді позбавлення права відчуження, розпорядження, користування) на майно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перелік та ідентифікуючі ознаки якого наведені в клопотанні органу досудового розслідування, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 – без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. Дзюбіна В.В. Росік

Т.В.

Справа № 11-сс/796/3687 /2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Сенін В.Ю.

Доповідач: Рибак І.О.