Постанова № 75975754, 20.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2915/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Макаренко Я.М. , Сіренко О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018, суддя Сліденко А.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 17.05.18 по справі № 820/2915/18

за позовом ОСОБА_1

до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про визнання протиправним та скасування рішення від 12.04.2018 р. №248/Ч-14 Ізюмського ОУПФУ Харківської області "Про відмову в перерахунку пенсії"; зобов'язання Ізюмського ОУПФУ Харківської області провести з 01.10.2017 р. перерахунок та виплату,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі - відповідач, Ізюмське ОУПФУ Харківської обл.), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 12.04.2018 №248/Ч-14 Ізюмського ОУПФУ Харківської обл. "Про відмову в перерахунку пенсії"; зобов'язати відповідача провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 а/п К/9901/6458/18 (справа № 601/198/16), оскільки дана справа про новопризначену (вперше) пенсію громадянину, а не про відновлення порушеного права щодо виплати призначеної пенсії. Крім того, безпідставними також є посилання суду першої інстанції на ухвалу Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 820/1148/18, оскільки остання не є судовим рішенням по суті предмету спору між сторонами. Також позивач зазначив, що приписи Порядку № 22-1, затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005, який передбачає призначення нової пенсії та подання відповідної форми заяви та документів (в цій частині), до спірних правовідносин не може бути застосований, відповідна заява та вказані документи наявні у відповідача у пенсійній справі. Лист-відповідь на звернення від 12.04.2018 № 248/Ч-14 відповідає приписам п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1; далі - Порядок № 22-1) прийнято колегіально та виконано на офіційному бланку суворої звітності № 001996 з відповідними реквізитами суб'єкта владних повноважень.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 від 02.03.1993, знаходиться на обліку в Ізюмському ОУПФУ Харківської обл. та отримує пенсію згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

03 квітня 2018 року позивач письмово звернувся до відповідача із заявою з питання перерахунку пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 12.04.2018 №248/Ч-14 відповідач повідомив заявника про відсутність підстав для перерахунку пенсії у порядку ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на нього не поширюється (а.с.10).

Залишаючи без задоволення адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив про недотримання позивачем Порядку №22-1 в частині звернення із письмовою заявою встановленої форми до органу Пенсійного фонду щодо проведення перерахунку та виплати пенсії з 01.10.2017 відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядком №22-1, у силу яких рішення за матеріалами звернення має бути прийнято протягом 10 днів з дня надходження документів у формі протоколу.

Частиною 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Пунктом 4.1 Розділу IV Порядку № 22-1 передбачено, що орган який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Саме подання заяви для здійснення перерахунку пенсії відповідно до затвердженого цим Порядком Додатку 2 і є законною підставою для прийняття органом Пенсійного фонду будь-яких процесуальних рішень, щодо призначення (перерахунку) пенсії.

З аналізу наведених норм права слідує, що підставою для призначення (перерахунку) пенсії є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку, за результатом розгляду яких пенсійний орган приймає відповідне рішення.

Як вбачається з письмових доказів у справі, позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії, оскільки він не звертався до пенсійного органу із відповідною заявою відповідно до вимог ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відтак територіальний орган ПФУ не приймав рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії.

Натомість відносини, які склалися між сторонами у даній справі, унормовані положеннями Закону України «Про звернення громадян», згідно яких відповідачем було надано письмову відповідь листом від 12.04.2018 №248/Ч-14 та роз'яснено норми законодавства щодо визначення права на перерахунок пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідь пенсійного органу не є рішенням у розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України та не порушує права та інтереси позивача за захистом яких він звернувся.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності посилання суду першої інстанції на судове рішення Верховного Суду від 19.04.2018 а/п К/9901/6458/18 (справа №601/198/16) колегія суддів вважає такими, що не спростують правомірноті висновків суду першої інстанції, оскільки зроблені висновки судом обґрунтовані з посиланням на обставини справи та чинні правові норми.

Доводи апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно посилається на ухвалу Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №820/1148/18, оскільки дана ухвала не є судовим рішенням по суті предмету спора між сторонами колегія суддів до уваги не приймає, оскільки Верховний Суд, відмовляючи у відкритті провадження у справі про розгляд її як зразкової за поданням судді Харківського окружного адміністративного суду Сліденка А.В., проаналізував ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». А тому взяття до уваги судом першої інстанції обставин звернення до Верховного Суду в порядку ст. 290 КАС України з поданням по справі №820/1148/18 не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Посилання в апеляційній скарзі позивача на те, що приписи Порядку № 22-1 до спірних правовідносин не можуть бути застосовані колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки даний Порядок регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання в апеляційній скарзі на наявність підстав для перерахунку його пенсії відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зазначає.

За твердженням позивача, за змістом частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, він має право на перерахунок пенсії осільки як військовозобо'язаний був призваний на військові збори та виконував роботу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тобто є військовослужбовцем у розумінні ст. 10 Закону.

Разом з тим, на думку відповідача, право на перерахунок пенсії у цьому випадку мають виключно пенсіонери з числа осіб, які на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС проходили дійсну строкову військову службу.

Надаючи оцінку зазначеним доводам учасників справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями пункту 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Таким чином, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» спрямований на захист трьох категорій осіб, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Позивач відноситься до першої категорії осіб учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено розділом VIII Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з частиною першою статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Позивачу пенсія призначена на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інваліду другої групи.

Водночас, статтею 59 вказаного Закону урегульовано порядок призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів зазначає, що частиною 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05.10.2006 р. № 231-V визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Таким чином, частиною 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній до 01.10.2017 р., визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Вказаною нормою у редакції, чинній з 01.10.2017 р., передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

З аналізу редакцій частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що Законом України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Водночас незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.

Згідно листа Ізюмського ОУПФУ в Харківській обл. позивач проходив дійсну строкову службу з 27 жовтня 1959 по 29 листопада 1962 року. Дана інформація позивачем не спростовувалася.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 06.06.1986 по 18.07.1986 в складі Харківського батальйону воєнізованої пожежної охорони МВС СРСР в/ч 106114.

Отже, на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив дійсну строкову службу в армії, а як військовозобов'язаний був призваний на збори, в зв'язку з чим положення ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ на нього не поширюються.

Зважаючи на вище зазначене колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Посилання апелянта на те, що лист-відповідь на звернення від 12.04.2018 № 248/Ч-14 відповідає приписам п. 4.3 Порядку № 22-1, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки позивачем не дотримано при зверненні до пенсійного органу втановленої форми заяви про перерахунок пенсії, тому відносини, що склалися унормовані Законом України «Про звернення громадян», відповідно до якого пенсійним органом надано відповідь листом від 12.04.2018 № 248/Ч-14, який у розумінні Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку № 22-1 не є рішенням.

Посилання апелянта на практику Європейського Суду з прав людини колегія суддів вважає безпідставними, оскільки під час судового розгляду не було встановлено порушеного права позивача, то відсутні підстави стверджувати що відповідач по справі діяв не в належний спосіб та не послідовно.

17.07.2018 на адресу апеляційного суду надійшли від позивача доповнення до апеляційної скарги, які колегією суддів не були враховані на підставі ст. 303 КАС України, як такі, що подані з порушенням строку.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 по справі № 820/2915/18 за позовом ОСОБА_1 до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення від 12.04.2018 р. №248/Ч-14 Ізюмського ОУПФУ Харківської області "Про відмову в перерахунку пенсії"; зобов'язання Ізюмського ОУПФУ Харківської області провести з 01.10.2017 р. перерахунок та виплату залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді Я.М. Макаренко О.І. Сіренко