Постанова № 75975573, 15.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Рубан В.В.

15 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2467/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Курило Л.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 25.06.2018 по справі № 820/2467/18

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (далі по тексту - Шевченківське об'єднане УПФУ м. Харкова, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо сплати позивачу пенсії державного службовця за період з лютого 2015 по червень 2016 у розмірі призначеної на нарахованої пенсії;

- зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова сплатити пенсію державного службовця за період з лютого 2015 р. по березень 2015 р. у сумі 6396, 41 грн. щомісяця, з квітня 2015 р. по грудень 2015 р. у сумі 6508, 39 грн. щомісяця, з грудня 2015 по червень 2016 включно у сумі 7052, 78 грн. щомісяця з урахуванням отриманих за цей період сум пенсії відповідно до довідки про розмір призначеної і фактично виплаченої пенсії за період з 01.02.2015 по 30.06.2016 включно від 16.03.2018 р. № 76, виданої Шевченківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 по справі № 820/2467/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 по справі № 820/2467/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що з 01.02.2015 року по червень 2016 року включно з її пенсії утримувався податок з доходів фізичних осіб та військовий збір. З посиланням на ч.4 ст.8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вказує, що пенсії не підлягають оподаткуванню. Ця норма не була визнана неконституційною, не була скасована, а відтак, підлягала застосуванню. Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про правомірність дій відповідача щодо відрахування з пенсії ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб та військового збору в період з лютого 2015 по червень 2016, є хибним. При цьому, в період з лютого 2015 по червень 2016 пенсія позивачки нараховувалась у повному обсязі, однак, виплачувалась не в повному обсязі - зменшена на загальну суму 8123,24 грн. (на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору). Вважає, що оподаткування пенсії позивача є обмеженням за ознаками майнового стану та є дискримінацією пенсіонерів-державних службовців.

Відповідач в надісланому до суду письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. З вказівкою на пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) (в редакції згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII), зазначив, що протягом спірного періоду до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включалися, зокрема, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України, якщо їх розмір перевищує 3 розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення. Отже, з огляду на норми пп. "е" пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 168.3 ст. 168, п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX, пп. 1.1, пп.1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), ст. 8 Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2015 рік", вважає, що відповідачем цілком правомірно оподатковувалась податком з доходів фізичних осіб та військовим збором сума пенсії позивача в частині, що перевищує 3654 грн. - у 2015 році (1218 грн. х 3), та 4134 грн. - у 2016 році (1378 грн. х 3). З посиланням на рішення Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України» стверджує, що зменшення державою призначених соціальних виплат шляхом внесення відповідних законодавчих змін не суперечать вимогам чинного законодавства та принципам міжнародного права. Оскільки положення Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01.01.2015 і не були визнані неконституційними на час вчинення Шевченківським об'єднаним УПФУ м. Харкова відповідних дій, то відповідач, здійснюючи відповідні відрахування, діяв правомірно. Вказав, що оподаткування пенсії позивача було припинено відповідачем з 01.07.2016 з набранням чинності Законом України від 02.06.2016 №1411-VІІІ щодо внесення змін до Податкового кодексу України в частині звільнення від оподаткування пенсій.

Позивач в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала з підстав, викладених в останній, просила суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 по справі № 820/2467/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на наведену норму, беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 02.02.2009 року перебуває на обліку в Шевченківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримує пенсію державного службовця за віком.

На виконання Закону України від 31.07.2014 року № 1621-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" Шевченківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова в період з лютого 2015 року по червень 2016 року включно щомісяця утримувалися з пенсії позивача податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки від 16.03.2018 року № 76.

Законом України від 02.06.2016 року № 1411-VIIІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсії" скасовано оподаткування пенсії, якщо її розмір не перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з 1 липня 2016 р. відповідачем припинено утримання податків.

20.03.2018 року позивач звернулась до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою про виплату пенсії державного службовця за період з лютого 2015 р. по червень 2016 р. у розмірі призначеної позивачу пенсії без утримання з пенсії податку на доходи фізичних осіб та військового збору з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Комісії з розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсій Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 23.03.2018 року, оформленим протоколом № 12, відмовлено у поверненні утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору з лютого 2015 по червень 2016 року та рекомендовано звернутись за поверненням цих коштів до відповідного органу Державної фіскальної служби України.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати пенсії не в повному обсязі, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом про її оскарження, зобов'язання Шевченківського об'єднаного УПФУ сплатити позивачці пенсію в повному обсязі, а саме з лютого 2015 р. по березень 2015 р. у сумі 6396, 41 грн. щомісяця, з квітня 2015 р. по грудень 2015 р. у сумі 6508, 39 грн. щомісяця, з грудня 2015 по червень 2016 включно у сумі 7052, 78 грн. щомісяця з урахуванням отриманих за цей період сум пенсії.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача у спірних відносинах щодо оподаткування пенсії позивача податком з доходів фізичних осіб та військовим збором в період з лютого 2015 по червень 2016.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як встановлено пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (п.38.2 ст.38 ПК України).

За визначенням підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

У відповідності до п. 162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку є: 162.1.1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; 162.1.2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; 162.1.3. податковий агент.

Згідно з пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон № 71), який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсій, включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України.

Так, пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.

Згідно з п. 167.4ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо перевищення суми пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), щомісячного довічного грошового утримання, визначеної у підпункті 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього розділу, які отримуються платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом.

Разом з тим, згідно з пп. "е" пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримувана платником податку з Пенсійного фонду України, крім випадку, визначеного пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

За приписами пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 168.3 ст. 168 Податкового кодексу України розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі органами Пенсійного фонду України).

Підпунктом 168.4.1 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

У відповідності до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Таким чином, до об'єктів оподаткування військовим збором віднесено загальний місячний оподатковуваний дохід, в тому числі, визначений підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, - суми пенсійних виплат або щомісячного довічного грошового утримання, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року №909-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", яким продовжено справляння податку на доходи фізичних осіб та військового збору з пенсій.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2015 року становив 1218 гривень на місяць.

Згідно з ст. 8 Закону України від 25 грудня 2015 року № 928-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2016 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2016 року становить 1378 гривень на місяць.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідачем не включалась до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковувалась сума пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), яка не перевищує у 2015 році 3654 гривні (1218 гривень х 3), у 2016 році - 4134 гривні (1378 гривень х 3).

При цьому якщо сума пенсій перевищувала зазначений розмір, то частина такого перевищення включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, з урахуванням норм пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що станом на 01.02.2015 розмір пенсії ОСОБА_1, становив 6396,41 грн.

З 01.02.2015 базою оподаткування пенсії позивача є 2742,41 грн. (6396,41 - 3654,00): податок на доходи фізичних осіб становить 411,36 грн. (2742,41*15%), оподаткування військовим збором становить 41,14 грн. (2742,41*1,5%), розмір пенсії до виплати 5943,91 грн. (6396,41 - 411,36 - 41,14).

Станом на 01.04.2015р. розмір пенсії ОСОБА_1, становив 6508,39 грн. включаючи суму індексації, на підставі перерахунку пенсії у зв'язку із звільненням з роботи.

З 01.04.2015 базою оподаткування пенсії позивача є 2854,39 грн. (6508,39 - 3654,00): - податок на доходи фізичних осіб становить 428,16 грн. (2854,39 *15%), оподаткування військовим збором становить 42,82 грн. (2854,39 *1,5%), розмір пенсії до виплати 6037,41 грн. (6508,39 - 428,16 - 42,82).

Станом на 01.12.2015р. розмір пенсії ОСОБА_1, у зв'язку із перерахунком на підставі постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.04.2016, становив 7052,78 грн.

З 01.12.2015 базою оподаткування пенсії позивача є 3398,78 грн. (7052,78 грн. - 3654,00 грн.): податок на доходи фізичних осіб становить 509,82 грн. (3398,78 грн. *15%), оподаткування військовим збором становить 50,98 грн. (3398,78 грн. *1,5%), розмір пенсії до виплати 6491,98 грн. (7052,78 грн. - 509,82 грн. - 50,98 грн.).

З 01.01.2016 базою оподаткування пенсії позивача є 2918,78 грн. (7052,78 грн. - 4134,00 грн.) у зв'язку із зміною ставки оподаткування : податок на доходи фізичних осіб становить 437,82 грн. (2918,78 грн. *15%), оподаткування військовим збором становить 43,78 грн. (2918,78 грн. *1,5%), розмір пенсії до виплати 6571,18 грн. (7052,78 грн. - 437,82 грн. - 43,78 грн.).

З приводу посилань позивача на те, що відповідач, застосовуючи оподаткування пенсії позивача у період з 01.02.2015 по 30.06.2016, порушує права позивача щодо отримання пенсії у належному розмірі, колегія суддів зазначає наступне.

Утримання з пенсії позивача податку з доходів фізичних осіб та військового збору передбачено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.05.2014 року № 71-VІІІ.

Положення даного Закону щодо оподаткування пенсій в частині, що перевищує 3 розміри мінімальної заробітної плати, в період з 01.02.2015 по 30.06.2016 були чинними, не були визнані неконституційними, а відтак, підлягали застосуванню при виплаті пенсії ОСОБА_1 протягом вказаного періоду.

Твердження позивача про те, що пенсія їй нараховувалась повністю, однак, не в повному обсязі виплачувалась відповідачем (зменшена на загальну суму 8123,24 грн.), є хибними, оскільки Шевченківським об'єднаним УПФУ проведено не зменшення пенсії позивачки, а утримання з неї податку з доходів фізичних осіб та військового збору, що у відповідності до вищенаведених норм ПК України було обов'язком Шевченківського об'єднаного УПФУ як податкового агента.

Крім того, колегія суддів зазначає, що 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

В рішенні від 03 червня 2014 року (Заява N 43331/12, справа "Валентина Ніканорівна Великода проти України") Суд зауважив на змінюваності законодавства про соціальне забезпечення, а також наголосив на тому, що положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення… та не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі.

Суд також зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансовими труднощами, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, які є предметом спору, та економічною політикою. Суд не вважає, що таке зменшення є непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що застосування до спірних відносин положень пп.164.2.19 п.164.2 ст.164, ст.167, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України в період з лютого 2015 по червень 2016 в даному випадку не може вважатися звуженням прав позивача та не є підставою для визнання протиправною бездіяльності Шевченківського об'єднаного УПФУ.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 у справі №1-р/2018, колегія суддів відхиляє, з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 у справі №1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За приписами ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом рішення, тобто з 27.02.2018. Тому рішення Конституційного Суду №1-р/2018 не може бути застосовано до правовідносин з приводу виплати пенсії позивачеві, що виникли до 27.02.2018, а саме в період з лютого 2015р. по червень 2016р.

З огляду на вищенаведені норми Конституції України та ст.91 Закону України "Про військовий збір" колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що конституційне подання з приводу конституційності положень пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 ПК України було подане ще у 2015 році, оскільки правове значення, як зазначалось вище, має саме факт ухвалення рішення Конституційним Судом України, а не факт внесення подання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач при утриманні з пенсії позивача в частині, що перевищує 3 мінімальних заробітних плати, у період з лютого 2015р. по червень 2016р., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а відтак, підстави для визнання протиправними його бездіяльності у спірних відносинах відсутні.

Слід зазначити, що Законом України від 02.06.2016 №1411-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій», який набрав чинності 01.07.2016, були внесені зміни до Податкового кодексу України в частині звільнення від оподаткування пенсій.

З моменту набрання чинності вказаного закону, тобто з 01.07.2016, Управління припинило відрахування з пенсії ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, відсутні й підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання Шевченківського об'єднаного УПФУ сплатити позивачці пенсію державного службовця за період з лютого 2015 р. по березень 2015 р. у сумі 6396, 41 грн. щомісяця, з квітня 2015 р. по грудень 2015 р. у сумі 6508, 39 грн. щомісяця, з грудня 2015 по червень 2016 включно у сумі 7052, 78 грн. щомісяця з урахуванням отриманих за цей період сум пенсії відповідно до довідки про розмір призначеної і фактично виплаченої пенсії за період з 01.02.2015 по 30.06.2016 включно від 16.03.2018 р. № 76.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на норми ч.4 ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення", щодо заборони оподаткування пенсій, з наступних підстав.

Закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України.

Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Разом з тим, Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Таким чином, виходячи з системного аналізу Закону України "Про пенсійне забезпечення», Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 року, пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164, п.16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового Кодексу України, Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 по справі за № 4-зп, колегія суддів дійшла висновку, що під час нарахування позивачеві пенсії в період з лютого 2015 по червень 2016 підлягали застосуванню норми Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій як виду доходів, податком з доходів фізичних осіб та військовим збором, які на той час були є чинними (у відповідній редакції) і змінили своє формулювання лише з 01.07.2016.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 по справі № 820/2467/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді Л.В. Курило С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 20.08.2018.