Постанова № 75975519, 15.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/450/18

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М. Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 12.03.2018 р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Градовського Ю.М., Лук'янчук О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

02.02.2018р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку його пенсії з дня призначення пенсії, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; зобов'язання провести перерахунок призначеної йому пенсії, з урахуванням до складу грошового забезпечення, додатково врахованих при її призначенні видів грошового забезпечення: щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з виплатою різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час з дня призначення пенсії з 29.12.2017р., з виплатою перерахованої пенсії без обмеження максимальним розміром.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно не включені до суми грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія, суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки вказані виплати входять до системи оплати праці, фактично ним були отримані, та з яких сплачені страхові внески.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2018р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом першої інстанції при вирішенні справи вимог закону, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Згідно із п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та з 29.12.2017 року йому призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». /а.с.16/

Згідно повідомлення про призначення пенсії Головного управління ПФУ в Одеській області від 31.01.2018 року №291/03 за пенсійною справою №1501020810, при обчисленні позивачу пенсії враховано наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад - 1590грн.; оклад за військовим званням - 130грн.; процентна надбавка за вислугу років 40% - 688грн.; середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці у тому числі: надбавка за виконання особливо важливих завдань 50%, премія 380% - 7240,69грн. У вказаному повідомленні Головного управління ПФУ в Одеській області від 31.01.2018 року №291/03 вказано, що підсумок пенсії позивача складає 8928грн. (з надбавками). /а.с.16/

17.01.2018 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою вх. №155/Ч-11, у якій просив провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з врахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію: щомісячної грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, розміри яких вказано в довідці в/ч А1113 від 02.01.2018 року №2./13/14, та які фактично виплачувались йому під час проходження служби, з виплатою різниці за минулий час між перерахованою та виплаченою пенсією з моменту призначення пенсії./а.с.11-12/

Відповіддю від 29.01.2018р. №155/У-11 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області заяву ОСОБА_1 повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача про нарахування пенсії з урахуванням отриманих під час проходження військової служби винагород та допомог, позивач звернувся до суду з даним позовом

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату звернення позивача із заявою про здійснення відповідного перерахунку (17.01.2018 року) не було прийнято рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення позивача та не було введено для посади позивача нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тому судом не встановлено наявність у позивача станом на дату звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області права на перерахунок раніше призначеної пенсії.

На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо змісту позовних вимог, оскільки позивач просить провести перерахунок пенсії не в зв'язку зі зміною грошового забезпечення працюючих військовослужбовців, а в зв'язку з тим, що при нарахуванні позивачу пенсії пенсійним органом не враховані всі складові заробітної плати нараховані та виплачені йому під час проходження військової служби: щомісячної грошової винагороди, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, з яких було утримано збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиний соціальний внесок.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №2011-XII).

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців.

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону № 2011-XII), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом №2011-XII також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою №1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008р. №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.07.2008р. №638/15329).

Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Зазначеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Отже, допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Постановою №889 КМУ встановив щомісячну додаткову грошову винагороду (далі - винагорода) для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Відповідно до ч.1 ст.43 Закону № 2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-ІV).

Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 43 Закону № 2262-ХІІ).

Згідно зі статтею 41 Закону № 1058-ІVдо виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку позивач отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Судом встановлено, що з 29.12.2017р. ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону 2262-ХІІ. При обчисленні пенсії Пенсійний орган врахував грошове забезпечення посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентну надбавку за вислугу років 40%, середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці. /а.с.16/

Разом з тим, відповідно до довідки виданої в/ч А1113 №2 від 02.01.2018р., за останні 24 місяці перед звільненням позивачу виплачувалися, але не були враховані під час призначення пенсії додаткові види грошового забезпечення: щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60% місячного грошового забезпечення, грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. /а.с.13/

При цьому, відповідач протиправно відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислено пенсію, вказаних видів грошового забезпечення.

Частиною 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до деяких законів України, в тому числі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати 10740грн.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740грн.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України).

Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер.

Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Також, Конституційний Суд України в пункті 7 Рішення № 4-рп/2016 від 08 червня 2016р. вже висловлював правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічної редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Крім того, пунктом 1 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Статтею 1-1 Закону №2262-XII визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону (№2262-XII) та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З огляду на те, що положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визнано Конституційним Судом України неконституційним, воно втратило чинність з дня ухвалення такого рішення, а саме з 20.12.2016 року.

Посилання відповідача на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та у ч.7 ст.43 слова і цифри «у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року», тобто викладено зазначену статтю в іншій редакції, судова колегія вважає помилковими, оскільки на момент набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме 01.01.2017р., ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», до якої вносилися вказані зміни, була визнана 20.12.2016 року Конституційним Судом України неконституційною, а тому втратила чинність.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що виплата позивачу пенсії внаслідок здійсненого перерахунку без обмеження максимальним розміром має бути здійснена з 29.12.2017р.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, не врахував наведені норми права, в зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з дня призначення пенсії, а саме з 29.12.2017р., перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням до складу грошового забезпечення: щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; з виплатою різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час; з виплатою перерахованої пенсії без обмеження максимальним розміром.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий суддя Крусян А.В.Судді Градовський Ю.М. Лук'янчук О.В.