Постанова № 75975271, 20.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/4345/17 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Коротких А.Ю., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Києво - Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Києво - Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (представник Вірчак В.Г., довіреність №37/9/10-13-10-25 від 16.02.2018 року) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Києво - Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про:

- визнання протиправною бездіяльності Києво - Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо не проведення перерахунку за загальним річним оподаткованим доходом ОСОБА_2 (НОМЕР_1, 08130, АДРЕСА_1) згідно до поданої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;

- зобов'язання Києво - Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області провести перерахунок за загальним річним оподатковуваним доходом ОСОБА_2 (НОМЕР_1, 08130, АДРЕСА_1) згідно поданої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою відповідно до положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", що підтверджується довідкою від 17.08.2017 № 0000301598 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою Управлінням соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

Відповідно до зазначеної довідки фактичним місцем проживання/перебування позивача є АДРЕСА_2 (квартира придбана на отримані кошти відповідно до договору про іпотечний кредит № 1036/1).

Позивач зазначив, що відповідно до положень статті 166, пункту 175.1. статті 175 Податкового кодексу України він має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим йому в ПАТ "Державний ощадний банк України", фактично сплачених протягом звітного податкового року у розмірі 16 840,29 грн., що їм було і зроблено, проте, податком органом безпідставно не враховано вказані норми при прийнятті рішення про надання йому податкової знижки на зазначену суму.

Так, відповідно до підпункту 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 Податкового кодексу України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Підпунктом 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом;

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (підпункт 166.1.2 пункту 166.1 вказаної статті).

Згідно з пунктом 166.3 статті 166 Податкового кодексу України перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки.

Платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати: частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 цього Кодексу (підпункт 166.3.1).

Статтею 175 Податкового кодексу України регулюється визначення суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом з метою нарахування податкової знижки.

Відповідно до пункту 175.1 статті 175 Податкового кодексу України платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів.

Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.09.2015 між позивачем (як позичальником) та ПАТ "Державний ощадний банк України" було укладено Договір про іпотечний кредит № 1036/1, за умовами якого, Банк надає позичальнику кредит у розмірі 878 535 гривень для придбання майнових прав на об'єкт нерухомості, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 12-18).

На забезпечення виконання кредитного договору від 16.09.2015, між позивачем (як іпотекодавцем) та ПАТ "Державний ощадний банк України" укладено Іпотечний договір від 16.09.2015 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І.І., реєстровий номер 1151, відповідно до якого, цей договір забезпечує всі вимоги іпотеко держателя, які випливають із Договору про іпотечний кредит № 1036/1. Предметом іпотеки є майнові права на об'єкт нерухомості (квартиру), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 22-28).

27.09.2017 ОСОБА_2 подано до Києво-Святошинської об'єднаної Державної Податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області Податкову декларацію про майновий стан і доходи, а також документальні докази на підтвердження права на отримання податкової знижки на частину суми процентів, сплачених в 2016 році за користування іпотечним житловим кредитом (а.с. 9).

Листом від 29.09.2017 № 4060/Г/10-13-13-01 відповідач повідомив позивача про те, що подана ним податкова декларація про майновий стан і доходи за 2016 не вважається податковою звітністю у зв'язку з порушенням вимог пункту 175.1. статті 175 Податкового кодексу України, а саме відсутня позначка в паспорті про реєстрацію платника податку за місцезнаходженням іпотечного житла, а тому було відмовлено в податковій знижці на суму витрат платника податку на сплату іпотечного житлового кредиту (а.с. 48).

Відповідно до преамбули Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб (далі - Закон № 1706-VII).

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Частиною 1 статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина 2 статті 4 вказаної статті).

Так, відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 17.08.2017 № 0000301598 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою.

Відповідно до зазначеної довідки фактичним місцем проживання/перебування позивача є АДРЕСА_2.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1706-VII встановлено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Позивачем надано пояснення, що до окупації Автономної Республіки Крим, вона проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_2.

Після того, як було окуповано Автономну Республіку Крим Росією, позивач переїхала жити до АДРЕСА_5, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання/перебування особи від 20.09.2014 вих. № 1719.

В подальшому позивач влаштувався на роботу в Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (з 01.08.2014) за адресою вул. Воздвиженська, 52-54, м. Київ та переїхав жити у м. Київ.

17.08.2017 позивач отримав довідку № 0000301598 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, місцем проживання/перебування якої є АДРЕСА_2.

Адреса зазначена в довідці співпадає з адресою квартири на купівлю якої ПАТ "Державний ощадний банк України" надав кредит відповідно до укладеного з позивачем Договору про іпотечний кредит № 1036/1.

Судом встановлено, що в редакції статті 5 Закону № 1706-VII (що діяла до 13.01.2016) містилась частина 2, відповідно до якої територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), проставляє у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відмітку про реєстрацію місця проживання, в якій зазначається: 1) адреса фактичного проживання, за якою внутрішньо переміщеній особі може бути вручено офіційну кореспонденцію (місце фактичного проживання); або 2) адреса структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення; або 3) адреса територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції).

При цьому відмітка про реєстрацію місця проживання внутрішньо переміщеної особи не вноситься до її паспортного документа.

В подальшому зміст частини 2 статті 5 був змінений і видалено абзац 2, яким встановлювалось, що відмітка про реєстрацію місця проживання внутрішньо переміщеної особи не вноситься до її паспортного документа.

Проте, законодавцем змінюючи частину 2 статті 5 вказаного закону, не внесено у жодний Закон України, положень, які б зобов'язували внутрішньо переміщену особу вносити до свого паспорту відмітку про реєстрацію місця проживання.

Крім того, статтею 14 Закону № 1706-VII встановлено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Таким чином, документом який посвідчує місце реєстрації внутрішньо переміщені особи є довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Водночас, суд звертає увагу, що частиною 3 пункту 175.1 статті 175 Податкового кодексу України не передбачено, що місце проживання платника податків за адресою іпотечного житла повинно підтверджуватись виключно відміткою в паспортному документі.

Так, пунктом 175.1 статті 175 Податкового кодексу України встановлено, що саме платник податку має право визначати іпотечне житло як основне його місце проживання, що і було зроблено позивачем при поданні податкової декларації.

Отже, законодавцем не встановлено необхідності підтвердження місця проживання виключно відміткою в паспортному документі, а лише зазначено один зі способів підтвердження місця проживання.

Враховуючи той факт, що позивач є внутрішньо переміщеною особою права, свободи та законні інтереси якої, поміж інших нормативно - правових актів регулюються спеціальним Законом № 1706-VII та відповідно до положень якого факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону, суд дійшов висновку, що вказана довідка є документом яким підтверджується основне місце проживання позивача.

Відповідно до підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 Податкового кодексу України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Позивачем на підтвердження понесених витрат, що вказані у податковій декларації надано суду: Договір про іпотечний кредит № 1036/1; Іпотечний договором від 16.09.2015 (реєстровий № 1151); Довідку від ПАТ "Державний ощадний банк України" № 16/3-04/1822 від 19.08.2017 про наявність іпотечного кредиту та суми сплачених процентів; Меморіальний ордер на підтвердження сум сплачених процентів; Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 18.04.2016.

Відповідно до змісту пункту 179.1 статті 179 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

В силу норми п. 179.8 ст. 179 Податкового Кодексу України сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.

Згідно з пунктом 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно скористався своїм правом на отримання податкової знижки, яке підтверджується документальними доказами сплати ним частини процентів за іпотечним кредитом, отриманим на придбання квартири, яка в подальшому визначена позивачем як основне місце проживання, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Києво - Святошинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя А.Ю.Коротких

суддя В.В.Файдюк