Окрема думка судді № 75975122, 08.08.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

О К Р Е М А Д У М К А

судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Шальєвої В.А. в справі № 808/1555/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії

08 серпня 2018 року Справа № 808/1555/18

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2018 р. в справі № 808/1555/18 часткового задоволено позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок травми та порання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; визнано протиправним та скасовано пункт 25 протоколу №130 від 15.12.2017 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум; зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», у розмірі 275600,00 грн.; в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн. відмовлено.

8 серпня 2018 р. Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом відмовлено у задоволенні апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2018 р. в справі № 808/1555/18, судове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вважаю, що у цій справі Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд дійшов помилкових висновків, а судове рішення суду першої інстанції підлягало скасуванню із прийняттям судом апеляційної інстанції нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

В ході апеляційного перегляду справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах СРСР та Збройних силах України, в період з 16 березня 1984 року по 27 червня 1985 року приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан (ДРА) у складі обмеженого контингенту радянських військ на посаді помічника начальника штабу по стройової частини в військовому званні лейтенант, що підтверджується архівною довідкою.

Відповідно до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63, на території Афганістану (ДРА) в період з квітня 1978 року по грудень 1999 року велись бойові дії.

Згідно з протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії МОУ №4399 від 24.11.2015 року у позивача виявлена мінно-вибухова травма, вогнепальні осколкові поранення правого плеча та грудної клітки (контузія 1984 рік), поранення (контузія) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

У висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №2302/Ж від 24.11.2015 року описані рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок осколочних поранень, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені в період проходження служби під час виконання бойових дій в 1984 році.

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК серії АВ № 0550943 від 13.01.2016 року 13 січня 2016 року ОСОБА_1 повторно встановлена друга група інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, безтерміново.

На виконання постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.10.2017 по справі № 333/1825/17 пунктом 25 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 15.12.2017 № 130 відмовлено позивачу у призначенні одноразової допомоги, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги…, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 №975.

Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, апеляційним судом не враховано наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, відповідно до ч. 1 ст. 3 якого дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

За приписами п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IІ групи.

Як встановлено ч. 6 ст. 16-3 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975), пунктом 6 якого передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.

Відповідно до п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку № 975 встановлено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Згідно з п. 14 цього Порядку одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

За приписами статті 16-4 Закону № 2011 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Аналогічні приписи містяться й в п. 19 Порядку № 975, відповідно до якого призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Пунктом 11 Порядку № 975 встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Тобто, для підтвердження відсутності підстав, за якими одноразова грошова допомога не призначається та не виплачується, особа повинна надати копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

В розглядуваному випадку позивачем не надано до заяви про призначення одноразової грошової допомоги документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Надані позивачем архівні довідки не підтверджують обставини отримання позивачем поранення (контузії) та перебування позивача на лікування внаслідок отримання поранення чи контузії, які стала підставою для встановлення 2 групи інвалідності.

Відтак, у зв'язку з не наданням позивачем документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії), зокрема про те, що поранення (контузія) не пов'язані із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, є обґрунтованим рішення комісії Міністерства оборони про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

Мені відомий правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20.03.2018 р. (справа № 276/322/17), відповідно до якої право на отримання одноразової матеріальної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Разом з цим, в справі № 276/322/17 Верховний Суд зазначив, що право особи на отримання одноразової грошової допомоги, інвалідність якої пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

В цій справі на відміну від справи, що розглядалась Верховним Судом, відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, яким встановлено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги. Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.10.2017 р. в справі № 333/1825/17 визнано неправомірними дії Міністерства оборони України в частині повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги; зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплати одноразової грошової допомоги. При цьому судовим рішенням не встановлювалось право позивача на отримання такої допомоги, а встановлено недотримання Міністерством оборони України процедури при розгляді заяви позивача.

Відтак, правовідносини в цій справі є відмінними від правовідносин, що розглядались Верховним Судом в справі № 276/322/17.

З огляду на викладене, на мою думку, висновок суду першої інстанції про протиправність рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, не доведеними є обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи; судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Відтак, апеляційна скарга Міністерства оборони України мала би бути задоволена, а рішення суду першої інстанції - скасоване з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Отже, я не погоджуюся із постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2018 р., якою залишене без змін рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 р., про що і зазначаю в цій окремій думці як суддя у справі.

Суддя В.А. Шальєва