Рішення № 75974512, 21.08.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2464/18

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 4583 (Оперативне командування "Північ" Сухопутних військ Збройних Сил України), Військової частини А 1815 про визнання протиправним та скасування пункту наказу та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

04.07.2018 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Військової частини А 4583 (Оперативне командування "Північ" Сухопутних військ Збройних Сил України) (далі - ВЧ А 4583, відповідач-1), Військової частини А 1815 (далі - ВЧ А 1815, відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1.37 наказу командувача військ оперативного командування "Північ" (Військова частина А 4583) від 30.05.2018 №342, відповідно до якого, начальника штабу реактивно-артилерійського дивізіону військової частини А 1815 майора ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності у розмірі 8 464,50 грн;

- стягнути з Військової частини А 1815 на користь позивача незаконно утримане грошове забезпечення, стягнуте в рахунок відшкодування нанесених державі збитків у сумі 2 482,20 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що в червні, під час отримання грошового забезпечення позивач дізнався, що його притягнуто до матеріальної відповідальності в розмірі 12 267,00 грн. При цьому, жодних порушень вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України він не допускав. Внаслідок цього вважає, що застосування відповідачем вказаного виду відповідальності є порушенням його прав. Позивач стверджує, що він не має жодного відношення до неправомірного, безпідставного чи неналежним способом оформленого списання пально-мастильних матеріалів. Висновок про вину позивача у незаконному списанні пально-мастильних матеріалів зроблений відповідачем виключно на підставі акту аудиту, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не може зумовлювати виникнення будь-яких прав і обов'язків, в той час як, розслідування по фактам виявленого відповідачем, не призначалось і не проводилось.

Ухвалою від 09.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також встановлено відповідачам 15-дений строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.

Представником відповідача-1 у встановлений ухвалою суду строк надано відзив на позов, в якому останній наголошує, що службове розслідування не призначається, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини було встановлено під час проведення аудиту. Оскільки ВЧ А 1815 перебуває в безпосередньому підпорядкуванні командування військ оперативного командування "Північ", командувачем оперативного командування було виконано вимоги наказу Міністра оборони України №753 (п.3.2 наказу) саме за результатами рекомендацій аудиторського звіту щодо усунення недоліків, та притягнення до відповідальності винних посадових осіб, в даному випадку позивача. Відповідач-1 вважає, що дії посадових осіб ВЧ А 4583 щодо складання наказу командира від 30.05.2018 №342 про притягнення до матеріальної відповідальності вчинені у повній відповідності до чинного законодавства.

Представник відповідача-2, у строк встановлений ухвалою суду надав відзив на позов в якому пояснив, що оскаржуваним наказом ВЧ А4583 позивача було притягнуто до матеріальної відповідальності, отримавши який, з нього було утримано 20% суми грошового забезпечення. Також зазначив, що вимога позивача про стягнення з військової частини коштів є неправильним способом його захисту.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі п.1.30 Плану діяльності з внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту та підпорядкованих територіальних управлінь внутрішнього аудиту на ІІ півріччя 2017 року, п.1.43 Плану діяльності з внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту та підпорядкованих територіальних управлінь внутрішнього аудиту на І півріччя 2018 року, Північно-східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України було проведено внутрішній фінансовий аудит та аудит відповідності фінансово-господарської діяльності ВЧ А 1815 за період з 06.05.2015 по 28.02.2018.

За результатами аудиту було складено відповідну довідку від 26.04.2018 та звіт, в яких зафіксовано, що посадовими особами ВЧ А 1815 в періоді, що підлягав дослідженню, не було забезпечено дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з питань використання матеріальних ресурсів номенклатури служби пального. Також встановлено, що система внутрішнього контролю взагалі не забезпечила контроль за законним використанням ресурсів. Внаслідок відсутності належного контролю з боку посадових осіб ВЧ А 1815 за наявністю та законністю використання матеріальних цінностей номенклатури служб пального, а також законним списанням пального по донесенням про наявність та рух пального в підрозділах, проведеним аудитом були встановлені порушення фінансово-бюджетної дисципліни, що призвели до витрат на загальну суму 27 772 507,92 грн.

Так, посадовими особами Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту було виявлено, що донесення про використання ПММ та первинні документи, які б підтведжували дійсне списання ПММ не відповідають фактичним даним донесень підрозділів ВЧ А 1815.

Зокрема, було встановлено, що майор ОСОБА_1, виступав виконавцем на час відпрацювання донесення як командир реактивно-артилерійської батареї ракетно-артилерійського дивізіону ВЧ А 1815. Було виявлено, що кількість пального згідно шляхових листів перевищувала кількість пального, яке рахувалось за відділенням на момент відпрацювання.

Враховуючи вищевикладені результати внутрішнього фінансового аудиту, командуванням ВЧ А 4583 прийнято наказ від 30.05.2018 №342, п.1.37 якого за неналежне виконання вимог ст.11, 16, 58, 111, 112 ч.І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV, ст.3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", статей 2, 5, 6, 15, "Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 №1225, начальника штабу реактивно-артилерійського дивізіону ВЧ А 1815 майора ОСОБА_1, колишнього командира реактивно-артилерійської батареї реактивно-артилерійського дивізіону, призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 27.01.2015 №37 притягнуто до матеріальної відповідальності у розмірі 8 464,50 грн. (обмеженої матеріальної відповідальності згідно п.1 наказу) (а.с.9-12).

Вважаючи вищевказаний пункт наказу протиправним, ОСОБА_2 звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, ст.9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам. Відповідно до ст.11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно. Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст.16 Статуту). Згідно ст.ст.26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Загальні підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіяні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативно правовими актами визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР (далі - Положення №243/95). Відповідно до п.2 та п.3 Положення №243/95 відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Як вбачається з наказу командувача військ оперативного командування "Північ" (ВЧ А4583) від 30.05.2018 №342 "Про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності посадових осіб, які винні у незаконному списанні пально-мастильних матеріалів, за результатами проведеного аудиту Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у ВЧ А1815", аудитом Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту у період з 19.02.2018 по 26.04.2018 у ВЧ А1815 були встановлені порушення вимог п.6.4 Порядку списання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12.01.2015 №17, які виявилися в тому, що дорожні (робочі) листи до донесення про наявність та рух пального в обов'язковому порядку не додавались, та в порушення вимог п.5.14.7 Тимчасового керівництва з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 24.12.2010 №690, що діяло до 02.11.2017, а також Інструкції з обліку військового майна №440, що набрала чинності з 03.11.2017, щомісячні донесення Ф.24 командирами підрозділів не подавались, внаслідок чого було виявлено незаконне (безпідставне) списання пально-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами (дорожніми листами), а саме: автомобільний бензин (далі - АБ) - 219547л та дизельне пальне (далі - ДП) - 549973л, на загальну суму 20 227 067,00 грн.

З наведеного слідує, що вина осіб, винних у незаконному списанні пально-мастильних матеріалів, серед яких є позивач, встановлена за результатами проведеного аудиту Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у ВЧ А 1815.

В той же час приписами пунктів 17, 18, 19, 21, 22, 23 Положення №243/95-ВР передбачено, що у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності. Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду, вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки. У висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування заподіяної шкоди. Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов'язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім'я командира (начальника) військової частини. Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов'язаним, який притягається до матеріальної відповідальності.

Так, як вбачається з матеріалів справи, по фактам виявленого Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у ВЧ А 1815 незаконного (безпідставного) списання пально-мастильних матеріалів, яке не підтверджене первинними документами (дорожніми листами), а саме: автомобільний бензин (далі - АБ) - 219547л та дизельне пальне (далі - ДП) - 549973л, на загальну суму 20 227 067,00 грн. розслідування оперативним командуванням "Північ" (ВЧ А 4583) не призначалося та не проводилося.

При цьому, матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що саме з вини ОСОБА_1 державі було завдано збитки у зв'язку з неналежним виконанням ним службових обов'язків щодо контролю за наявністю та законністю витрачання і списанням пального.

Суд також враховує, що пунктами 10-12 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі визначено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення. Військові будівельники військово-будівельних частин, окремих батальйонів і рот у випадках, передбачених цим пунктом, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше середньомісячної заробітної плати. За пошкодження, псування або втрату через необережність майна, виданого військовослужбовцям призваним на збори військовозобов'язаним на період зборів в особисте користування, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення. Командири (начальники) військових частин за шкоду, заподіяну державі їх підлеглими, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення, якщо вони своїми розпорядженнями порушили встановлений порядок обліку, зберігання, використання, перевезення військового майна. У разі, якщо командири (начальники військових частин не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

З цього слідує, що обмежена матеріальна відповідальність військовослужбовців, відповідно до пунктів 10-11 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95, настає тільки якщо командири своїми розпорядженнями порушили встановлений порядок обліку, зберігання, використання, перевезення військового майна та не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності.

В той же час, притягнення позивача до відповідальності, з підстав виявлення різниці шляхових листів які надавались на списання ніж тих, які рахувались за підрозділом, не свідчить про розкрадання, пошкодження, втрату чи незаконне використання військового майна, погіршення або заниження його цінності. Тобто, внутрішнім аудитом не встановлено, що втрата майна сталася з вини позивача саме шляхом розкрадання, пошкодження, втрати чи незаконного використання військового майна, погіршенням або заниженням його цінності.

А отже, висновок ВЧ А 4583 про неналежне виконання позивачем своїх функціональних обов'язків та порушення ним вимог керівних нормативно-правових актів є необґрунтованим, протиправним і не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

В акті аудиту, на який посилається відповідач, не встановлено мети та мотиву вчиненого позивачем, на думку відповідача, правопорушення, внаслідок якого державі було завдано матеріальні збитки. В той же час, оскільки в даному ивпадку йдеться про застосування юридичної відповідальності, то відповідачем мав би бути доведений склад правопорушення. Суд вважає, що відповідачем не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина у заподіянні шкоди, умови та причини, що сприяли її заподіянню.

В силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в ході дослідження наявних в матеріалах справи доказів, не знайшли свого підтвердження посилання відповідача про порушення ОСОБА_1 вимог керівних документів, які регламентують його службову діяльність, та невиконання позивачем належним чином покладених на нього обов'язків, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування п.1.37 наказу командувача військ оперативного командування "Північ" від 30.05.2018 №342 належить задовольнити, оскільки він винесений без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що наданий чинним законодавством України.

Щодо посилань відповідача на те, що вимога про скасування наказу є втручанням в дискреційні повноваження, суд звертає увагу, що у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" (№ 30985/96) Європейський суд з прав людини зазначив, що дискреційні повноваження не повинні виконуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно.

Також відповідно до довідки ВЧ А 1815 від 26.06.2018 №579, на виконання наказу командувача військ оперативного командування "Північ" (ВЧ А 4583) від 30.05.2018 №342 "Про притягнення до обмеженої відповідальності посадових осіб, які винні у незаконному списанні пально-мастильних матеріалів, за результатами проведення аудиту Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у ВЧ А 1815" з позивача було утримано 20% з грошового забезпечення у сумі 2 482,20 грн (а.с.16).

Таке утримання, на думку суду, є похідним від виконання ВЧ А 1815 п.1.37 наказу командувача військ оперативного командування "Північ" (ВЧ А 4583) від 30.05.2018 №342.

А тому, з огляду на те, що судом визнано протиправним та скасовано вказаний наказ, в цій частині, то і таке утримання є неправомірним, а утримана сума має бути стягнута на користь позивача. При цьому, щодо доводів представника ВЧ А 1815, що задоволення вказаної вимоги є неправильним способом захисту прав позивача, суд зазначає, що ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено повноваження суду при вирішенні справи. Так, відповідно до ч.2 вказаної статті у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересі. Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, в межах заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов ОСОБА_1 належить задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст.241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини А 4583 (Оперативне командування "Північ" Сухопутних військ Збройних Сил України), Військової частини А 1815 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1.37 наказу командувача військ оперативного командування ''Північ'' від 30.05.2018 №342 ''Про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності посадових осіб, які винні у незаконному списанні пально-мастильних матеріалів, за результатами проведеного аудиту Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у військовій частині А1815''.

Стягнути з Військової частини А 1815 на користь ОСОБА_1 незаконно утримане грошове забезпечення у сумі 2 482,20 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят дві гривні 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_1);

Відповідач-1: Військова частина А 4583 (Оперативне командування "Північ" Сухопутних військ Збройних Сил України) (вул.Шевченка,57, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 26616313);

Відповідач-2: Військова частина А 1815 (вул.Танкістів, смт. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область код ЄДРПОУ 07880688).

Повне рішення суду складено 21 серпня 2018 року.

Суддя Л.О. Житняк