Ухвала суду № 75973221, 20.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

20 серпня 2018 р. Справа №0540/6122/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Михайлик А.С., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання неправомірними дій по ненарахуванню та невиплаті недоотриманої допомоги при народженні дитини, зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоотриманої допомоги при народженні дитини згідно заяви від 18.01.2016.

За посиланнями позивача, про порушення своїх прав вона дізналась отримавши 30.01.2018 лист відповідача від 23.01.2018. У листі повідомлено позивача про відмову у призначенні виплат на підставі її заяви від 18.01.2016, про що відповідачем прийнято рішення від 23.02.2016. До суду із даним позов позивач звернулась 20.07.2018, тобто, із порушенням шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.

За приписами ч.ч. 1-2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Так, викладені в позові підстави щодо дотримання строку звернення до суду до уваги судом не взяті, через що позовну заяву залишено без руху ухвалою від 30 липня 2018 року.

Судом в ухвалі зазначено, що враховуючи звернення позивача до відповідача із заявою про призначення спірних виплат 18.01.2016 та відмову відповідача у їх призначенні рішенням від 23.02.2016, позивач повинна була знатись про порушення своїх прав у розумний строк від дня звернення.

Крім цього, позов було подано без додержання вимог статей 160, 161 КАС України, а саме - позивачем не сплачено судовий збір, що також стало підставою для залишення позову без руху.

На виконання ухвали суду від 30 липня 2018 року позивачем надано квитанцію про сплату судового збору, а також заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

У вказаній заяві позивачем зазначено, що після народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини вона звернулась до відповідача із заявою та документами для отримання допомоги при народженні дитини.

Слід зауважити, що відповідних доказів суду позивачем не надано.

Позивачем також вказано, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про допомогу сім'ям із дітьми» повідомлення про призначення чи відмову у призначенні дороги надсилається заявникові протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення. Зазначено, що таке повідомлення позивачем не отримувалось, а про відмову у призначенні допомоги вона дізналась 30.01.2018 у відповіді відповідача на адвокатський запит представника позивача.

Вказано, що наведений адвокатський запит датований 15.01.2017, втім суду не надано доказів на підтвердження направлення відповідних запитів відповідачу 15.01.2017. У відповіді відповідача на запит вказано, що його датовано 15.01.2018.

Позивач зазначає, що оскільки про порушення своїх прав вона дізналась лише 30.01.2018, а до суду звернулась 20.07.2018, строк звернення до суду підлягає поновленню.

При цьому суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Практика Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, підтверджує, що право на звернення до суду не є абсолютним.

Так у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (2009) ЄСПЛ зазначає, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Однак це право не є абсолютним та воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (також наприклад, справи "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980 року, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975 року ).

Кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов'язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.

На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявниці.

Установлений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду обчислюється не виключно з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а також з моменту, коли позивач повинен був дізнатись.

При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Підсумовуючи наведене суд зазначає наступне. За посиланнями позивача вона звернулась до відповідача із заявою про призначення допомоги після народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1, однак доказів відповідного звернення суду позивачем не надано. З матеріалів позову вбачається, що на підставі заяви позивача від 18.01.2016 їй відмовлено у призначенні допомоги, про що відповідачем прийнято рішення від 23.02.2016. Суд зауважує, що позивач мала дізнатись про порушення своїх прав у розумний строк від дня звернення до відповідача. У той же час, від дня звернення позивача до відповідача із заявою про призначення допомоги, до дня, коли як позивач зазначає вона дізналась про порушення свого права, минуло майже 2 роки. Отже звернення до суду із даним позовом 20.07.2018 відбулось із порушенням строку звернення до суду, встановленого КАС України. Доказів поважності пропуску вказаного строку позивачем до суду не надано.

Таким чином, вимоги ухвали суду від 30 липня 2018 року позивачем виконано не в повному обсязі.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви.

Враховуючи наведене, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 169, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

У Х В А Л И В:

Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Михайлик А.С.