Рішення № 75973047, 20.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2018 р. Справа№0540/5836/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103, код ЄДРПОУ 42171290)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області, в якій просить суд:

- поновити строк на оскарження рішення Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області № 833 від 25 жовтня 2017 року про відмову в призначенні і виплаті пенсії, яким відмовлено в призначенні і виплаті пенсії за віком по Списку № 1 ОСОБА_1, згідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

- визнати у повному обсязі недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Марійському районі Донецької області № 833 від 25 жовтня 2017 року про відмову в призначенні і виплаті пенсії, яким відмовлено в призначенні і виплаті пенсії за віком по Списку № 1 ОСОБА_1, згідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 0540/5836/18-а та згідно з вимогами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Одночасно, суд поновив позивачеві строк звернення до суду та залучив у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Артемвугілля» (84130, Донецька область, м. Святогірськ, вул. Кільцева, буд. 66).

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року відповідача у справі замінено його правонаступником - Великоновосілківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - відповідач, управління, пенсійний орган).

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що прийняте відповідачем рішення про відмову у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах є таким, що не ґрунтується на нормах діючого законодавства та підлягає скасуванню.

Вмотивовуючи свою позицію, позивач зазначив, що при зверненні до пенсійного органу ним були подані всі необхідні документи для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, серед яких, зокрема документи про умови роботи та відомості про атестацію робочого місця, видані третьою особою, що відповідають чинному законодавству та є дійсними.

Отже, на думку позивача, відповідачем безпідставно не врахована частина його стажу з підстав перебування підприємства на тимчасово непідконтрольній українській владі території та зауважив, що правовідносини відповідача та третьої особи щодо перевірки наданих ним відомостей жодним чином не можуть впливати на обсяг його прав, зокрема, на право отримання пенсії.

Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Так, у наданому відзиві на позовну заяву від 07.08.2018 року вих. № 2549/11 зазначено, що відповідач мав передбачені законом підстави для перевірки відомостей, вказаних у довідках, наданих позивачем при зверненні за призначенням пенсії, але, оскільки первинні документи підприємства, на якому працював ОСОБА_1, знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, управління позбавлене можливості провести таку перевірку, що і стало підставою для відмови у врахуванні спірних довідок, наданих позивачем.

Третя особа - Державне підприємство «Артемвугілля» не скористалось правом надання пояснень щодо позовної заяви.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, є особою, що претендує на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач - Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що 06 вересня 2017 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою № 2241 «Про призначення/перерахунок пенсії», згідно якої просив призначити йому пенсію.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, до зазначеної заяви позивачем для призначення пенсії управлінню також надані обов'язкові документи:

- довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, заява про призначення/перерахунок пенсії, паспорт, трудову книжку НОМЕР_3, документи про стаж № 3008/2 від 30.08.2017 року;

та інші документи:

- військовий квиток НОМЕР_4 від 29.06.1984 року, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1443041559 від 18.08.2017 року, виписки з наказів про атестацію робочих місць.

Одночасно, пенсійним органом було визначено перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії та встановлено строк їх подання, а саме: диплом (свідоцтво, атестат) про навчання - строк подання до 05.12.2017 року, документи про виконання роботи, яка дає право на певний вид пенсії - до 05.12.2017 року (дата подання зазначеного документу згідно розписки повідомлення - 19.09.2017 року).

Судом на підставі даних трудової книжки позивача (серії НОМЕР_3) встановлено, що ОСОБА_1 у період з 18.03.1989 року по 02.06.2004 року працював на ДП «Артемвугілля»:

- наказом від 19.03.1989 року № 53к позивача прийнято учнем підземного гірничого робітника (запис трудової книжки № 1 від 18.03.1989);

- 06.04.1989 року на підставі наказу від 06.04.1989 року № 66к - переведений підземним гірничим робітником на маркшейдерських роботах (запис № 2);

- 08.01.1990 року - переведений дільничним підземним маркшейдером (запис № 3);

- 01.04.2003 року на підставі наказу № 1 від 01.04.2003 року внесено запис, що наказом Мінтопенерго України від 28.12.2002 року № 769 ДП «Шахта ім. В.І. Леніна» ПО «Артемвугілля» реорганізована в структурний підрозділ «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Артемвугілля» (запис № 4);

- 02.06.2004 року - звільнений за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України (запис № 5).

19 вересня 2018 року пенсійним органом до управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області було направлено лист вих. № 15307/02 «Про проведення зустрічної перевірки», у якому просив провести зустрічну перевірку пільгового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, за період роботи на СП «Шахта ім. В.І.Леніна» ДП «Артемвугілля» з 18.03.1989 по 02.06.2004 років та надати акт зустрічної перевірки для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У відповідь, листом від 06.10.2017 року вих. № 36605/02 управлінню надано інформацію, з якої вбачається, що «Артемвугілля» з 28.11.2014 року припинило виробничу та фінансово-господарську діяльність як власну, так і діяльність структурних підрозділів на території м. Горлівки Донецької області.

Одночасно повідомлено, що вжиття заходів щодо вивезення майна, документації, печаток, штампів ДП «Артемвугілля» та його структурних підрозділів результатів не дало. За період роботи з дати державної реєстрації (19.02.2003 року) до зміни місцезнаходження підприємства (10.12.2014 року) місцезнаходження документів (як на паперових, так і на електронних носіях) ДП «Артемвугілля» не встановлено, вільний доступ до них неможливий.

Відповідно до виписки з ЄДРПОУ ДП «Артемвугілля» змінило місцезнаходження з м. Горлівка, пр. Леніна, 13 на м. Святогірськ, вул. Куйбишева, 66, але із зупиненням виробничих потужностей, залишенням усіх своїх основних та оборотних фондів.

Також, управлінню повідомлено, що 17.02.2017 року від ДП «Артемвугілля» отримано лист-згоду на проведення перевірок первинних документів за адресою : м. Горлівка, пр. Леніна, 13, тобто всі первинні документи знаходяться на території, тимчасово непідконтрольній Україні.

Виходячи із вищевказаного, Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зазначило про відсутність можливості у наданні допомоги у витребуванні необхідних довідок, проведенні будь-якої перевірки фінансово-господарської діяльності.

25 жовтня 2017 року пенсійним органом, з урахуванням відповіді Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо неможливості проведення зустрічної перевірки достовірності видачі пільгових довідок, прийнято рішення № 833 «Про відмову в призначенні і виплаті пенсії» ОСОБА_1

Зі змісту зазначеного рішення судом встановлено, що управлінням виключено з пільгового стажу періоди роботи позивача з 18.03.1989 року по 02.06.2004 року, на підставі чого відмовлено у призначенні виплат пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу по списку № 1.

Окрім того, відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача складає 22 роки 8 місяців 4 дні та поінформовано, що право на призначення пенсії він матиме по досягненню 60 років, тобто - 02.11.2025 року.

Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не врахування відповідачем для призначення пільгової пенсії довідок, виданих підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території через неможливість проведення зустрічної перевірки з таким підпрємством.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Нормами статті 114 Закону № 1058 визначається порядок та умови призначення пенсі за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Так, згідно частини першої зазначеної статті право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до положень частини третьої статті 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Як встановлено судом, факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед записами у трудовій книжці позивача.

Також, зазначений факт підтверджується іншими документами, які надавались позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме:

довідка від 30.08.2017 року № 3008/2, яка видана на підставі табелів спуску-підйому в шахту (форма Т-13) за 1989-2004 роки, табельни № 745 та якою підтверджено, що позивач дійсно працював на СП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Артемвугілля» в якості підземного учня гірничого з 18.03.1989 року по 06.04.1989 року, в якості підземного гірничого з 06.04.1989 року по 08.01.1990 року, в якості маркшейдера з 08.01.1990 року по 02.06.2004 року;

наказ від 18.09.1996 року № 658 «Про підсумки проведення атестації робочих місць за умовами праці»;

наказ від 29.03.1999 року № 270 «Про підсумки проведення атестації робочих місць за умовами праці»;

наказ від 07.05.2003 року № 288 «Про підсумки проведення атестації робочих місць за умовами праці»;

наказ від 15.04.2004 року № 105 пр. «Про підсумки проведення атестації робочих місць за умовами праці»;

довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 30.08.2017 року № 3008/01.

Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що первинні документи підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 114 Закону № 1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані КонституцієюУкраїни та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до норм статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Одночасно, нормами зазначеної статті встановлені способи захисту порушеного права, а саме передбачено, що позивач може просити про їх захист, шляхом.

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Повноваження суду при вирішенні справи закріплені нормами статті 245 КАС України.

Зокрема, нормами частини другої зазначеної статті визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до положень абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина друга статті 9 КАС України).

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий та повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

Вказане підтверджується роз'ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року «Про судове рішення». Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з метою забезпечення ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача, шляхом визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії, та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу періоди його роботи з 18.03.1989 року по 02.06.2004 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103, код ЄДРПОУ 42171290) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області від 25 жовтня 2017 року № 833 про відмову в призначенні і виплаті пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103, код ЄДРПОУ 42171290) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 06.09.2017 року, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 18.03.1989 року по 02.06.2004 року на СП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Артемвугілля»

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103, код ЄДРПОУ 42171290) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) та підписано 20 серпня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Толстолуцька М.М.