
241/31/18
1-кп/264/205/2018
У Х В А Л А
20.08.2018 колегія суддів Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі: судді-доповідача Пустовойт Т.В., суддів Мирошниченко Ю.М., Кузнецова Д.В., за участі секретаря судового засідання Родіної Н.В., прокурора Сластіна М.С., обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисників Лосякової Т.І., Сукач О.В., Юдіна А.Ю., Сєрікової К.С., Комарова І.А., потерпілої ОСОБА_10, ОСОБА_11, представника потерпілих ОСОБА_12, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_4, клопотання захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою,
В С Т А Н О В И В :
В провадженні Іллічівського районного суду м.Маріуполя знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст.257, ч.3 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.2 ст.262, ч.1 ст.410, ч.1 ст.263, ч.3 ст.369 КК України, ОСОБА_3, у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.3 ст.289, ст.257, ч.4 ст.296, ч.4 ст.407 КК України, ОСОБА_4, у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.4, 5 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.4, 5 ст.27, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14, ч.2 ст.384 КК України.
Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 23.06.2018 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було продовжено до 21.08.2018 року, а відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 21.08.2018 року.
Під час проведення судового засідання, судом було поставлено питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою в порядку ч.3 ст.331 КПК України.
В судовому засіданні прокурор просив продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_3 мотивуючи тим, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжних заходів не зменшились і продовжують існувати, в зв'язку з чим застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливе, оскільки вони не забезпечать їх запобіганню. Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого вказав, що санкції статей, за якими обвинувачується ОСОБА_4, передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. 26.05.2017 року до Мангушського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення, що свідку ОСОБА_13 погрожують невідомі особи. Згідно показань свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово спонукав їх до дачі неправдивих показів по кримінальному провадженню. Свідкові ОСОБА_14 в липні 2018 року знову дзвонили для розмови щодо вбивства ОСОБА_16 Згідно пояснень ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, обвинуваченого ОСОБА_4 неодноразово бачили на своєму автомобілі марки «Nissan Qashqai» в межах м.Маріуполя та смт.Мангуш, а саме 24.11.2017 року, 27.11.2017 року, 28.11.2017 року, 13.05.2018 року. Фотознімками зафіксоване пересування ОСОБА_4 через блок-пост «Маріуполь-Мангуш» 13.04.2018 року, 15.04.2018 року, 04.05.2018 року. Також фотознімками зафіксоване пересування останнього на автомобілі 11-15, 16, 19.01.2018 року, 12.03.2018 року та 28.03.2018 року, що свідчить про постійне порушення ним умов цілодобового домашнього арешту. З вказаних підстав просив обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Потерпілі разом зі своїми представниками підтримали позицію прокурора, вважали доцільним продовжити тримання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою, а відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники Сєрікова К.С., Лосякова Т.І. просили скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обрати інший не пов'язаний з позбавленням волі, а саме передати його на особисту поруку народному депутату ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 Клопотання обґрунтовано тим, що їх підзахисний перебуває під вартою досить тривалий період, в той час як тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і може застосовуватись у випадках доведеності прокурором підозри, наявності ризиків та неможливості застосувати інші запобіжні заходи. Зазначили, що суд жодного разу не сприйняв їх доводи щодо наявності обставин передбачених ст.178 КПК та не оцінив в сукупності з ризиками, не врахував вимоги статті 5 Конвенції про захист прав людини й практики ЄСПЧ. Вважають, що в даному кримінальному провадженні відсутні об'єктивні дані, які б свідчили про те, що інший, більш м'який та не пов'язаний з позбавленням волі запобіжний захід не зможе запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України.
Захисник Комаров І.А. та його підзахисний ОСОБА_3 заявили клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, обґрунтовуючи тим, що прокурор не довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Зазначав, що ОСОБА_3 має стійки соціальні зв'язки, місце проживання, хвору мати, та при обранні цілодобового домашнього арешту не зможе втікти, впливати на свідків, потерпілих, знищувати докази.
Захисники Юдін А.Ю., Сукач О.В. та обвинувачений ОСОБА_4 заперечували проти позиції прокурора, заявивши клопотання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, дозволивши останньому впродовж часу з 07-00 до 19-00 години з понеділка по п'ятницю покидати житло для звернення до медичних закладів, посилаючись на те, що жодного разу не ухилявся від слідства та суду, має постійне місце мешкання, міцні соціальні зв'язки, крім того страждає на ряд тяжких захворювань, в зв'язку з чим потребує постійного лікування.
Колегія суддів, заслухавши учасників кримінального провадження, приходить до наступного.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
При вирішенні даного питання суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та відповідно до процедури, встановленої законом.
У кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
На думку колегії суддів, обставинами, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини є непоправні наслідки вчиненого, оскільки відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя та здоров,я є найвищими соціальними цінностями.
Доцільність продовження тримання обвинувачених під вартою визначається судом з урахуванням обставин, викладених в ст.ст.177, 178 КПК України згідно яких метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню та продовжити кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити ці дії.
ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, в тому числі у наданні службовій особі неправомірної вигоди матеріального характеру за не притягнення його до кримінальної відповідальності, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, що може спонукати обвинуваченого до втечі. Під час досудового слідства, знаходячись під домашнім арештом по іншому кримінальному провадженню систематично порушував покладені на нього обов'язки та незаконно впливав на свідків.
ОСОБА_3 також обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, а тому може переховуватись від суду. Крім того, зареєстрований та мешкає в іншій області, постійне місце мешкання за місцем проведення слідства відсутнє.
Враховуючи що по справі не допитані потерпілі та свідки обвинувачення, що не виключає спробу здійснити вплив на них з боку обвинувачених, які поза межами слідчого ізолятора матимуть для цього більше можливостей, а також їх військовий досвід, володіння бойовою вогнепальною зброєю є достатні підставі вважати, що останні, знаходячись на волі можуть переховуватись від органів слідства та суду, вчиняти інші злочини.
Вказані ризики наразі залишаються реальними і триваючими, і вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м'який, у зв'язку з чим колегія суддів, керуючись вимогами ч.3 ст.331 КПК України, вважає за доцільне продовжити ОСОБА_2 та ОСОБА_24 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі строком на шістдесят днів.
Сторона захисту ОСОБА_2 та ОСОБА_24 просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'які посилаючись на їх позитивні характеристики та соціальні зв'язки.
Разом з тим, наявність будь-яких позитивних характеристик не можуть слугувати підставою для зміни чи обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки не спростовують наявність ризиків, визначених при застосуванні запобіжного заходу. Крім того, всі ці обставини вже зазначались захистом та враховувались слідчим суддею при обранні запобіжного заходу під час досудового слідства.
Доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_3 на необхідність здійснення останнім догляду за хворою матір'ю заслуговують на увагу, але не є такими що переважують існуючі ризики.
Народний депутат ОСОБА_21 у письмовому зверненні, ОСОБА_22, який являється засновником ТОВ «Контур» та ОСОБА_23, який є засновником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_25, а також депутатом Лисичанської міської ради, в судовому засіданні заявили про зобов'язання взяти ОСОБА_2 на поруку. При цьому зазначили, що їм відомо у вчиненні яких кримінальних правопорушень обвинувачується останній, передбачене законом покарання за їх вчинення, обов'язки поручителя, наслідки їх невиконання, а також право на відмову від прийнятих на себе зобов'язань. Крім того зазначили, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, безпосередньо приймав участь в зоні проведення АТО, є бойовим офіцером, капітаном ЗСУ та просто людиною яка заслуговує на повагу.
Згідно до вимог ст.180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до ст.194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до суду на першу про те вимогу.
Крім того, при вирішенні питання можливості передачі ОСОБА_2 на особисту поруку колегія суддів приходить до висновку, що виключних обставин для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисту поруку немає, оскільки даних, які б свідчили про достатність застосування більш м'яких запобіжних заходів суду не доведено. Заявлені стороною захисту обставини в сукупності з тяжкістю злочину та даними про особу обвинуваченого, не можуть слугувати виключною підставою для зміни йому запобіжного заходу на більш м'який та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Щодо клопотання прокурора про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Прокурор в обґрунтування заявленого клопотання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилається на те, що останній неодноразово порушував умови цілодобового арешту, залишаючи місце мешкання. На підтвердження вказаних відомостей прокурором надані докази про порушення ОСОБА_4 домашнього арешту в періоди до 23.06.2018 року, коли за клопотанням прокурора обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, тобто на той момент прокурор не вважав, що вказані порушення є підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В той час, з моменту останнього обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, будь-якого порушення його умов зафіксовано не було. А пояснення ОСОБА_13 і ОСОБА_14 щодо здійснення їм погроз, не підтверджує факт здійснення цих погроз саме ОСОБА_4
Враховуючи викладене, у застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити та зважаючи на наявність вагомих доказів можливості вчинення ним інкримінованих злочинів суд дійшов висновку про необхідність застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
За вимогами ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, і може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд враховує наявність ризиків незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження іншим чином, оскільки тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, може негативно вплинути на хід подальшого судового розгляду, тобто наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. При цьому колегія суддів враховує вік та стан здоров'я обвинуваченого, наявність постійного місця проживання, сім'ї, а також відсутність даних щодо ухилення останнього від органів слідства та суду, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, вважає доцільним обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який не перешкоджає в разі виникнення необхідності, госпіталізації та лікуванню в лікарській установі, та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Що стосується клопотання захисника Лосякової Т.І. щодо повернення суми застави внесеної за ухвалою суду відносно ОСОБА_2, суд звертає увагу, що з цими клопотаннями захисники вже зверталися і судом по суті приймалося рішення, а нових обставин з цього приводу не встановлено.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194,199, ч.3 ст.331 КПК України, ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, колегія суддів, -
У Х В А Л И В :
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у Маріупольському слідчому ізоляторі продовжити до шістдесяти днів, тобто до 18.10.2018 року включно.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у Маріупольському слідчому ізоляторі продовжити до шістдесяти днів, тобто до 18.10.2018 року включно.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що мешкає в АДРЕСА_1, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому цілодобово залишати житло.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- Прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини- завчасно повідомляти про це суд.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з,являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Термін дії домашнього арешту та обов'язків покладених судом строком до 18.10.2018 року.
Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Мангушському ВП ГУВП в Донецькій області.
В задоволенні решти клопотань учасників процесу - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя : Т. В. Пустовойт
Суддя: Ю.М.Мирошниченко
Суддя: Д.В.Кузнецов
Судове рішення № 75970717, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя) було прийнято 20.08.2018. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 241/31/18. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: