Ухвала суду № 75969251, 19.07.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24343/18-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. за участі секретаря Захарченка В.П., третьої особи ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_3., слідчого Савчука М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

18.05.2017 року у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 в порядку ст. 174 КПК України.

ОСОБА_1 у вимогах внесеного клопотання просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2018 р. в частині накладення на належні останній грошові кошти, які за зовнішніми ознаками схожі на українські гривні номіналом 500 - 100 шт., сума 50 000 грн.; 200 - 600 шт., сума 120 000 грн.; 100 - 200 шт., сума 20 000 грн., загальна сума - 190 000 (сто дев'яносто тисяч) гривень.

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано та з порушенням приписів ст. 170 КПК України, також посилається на те, що накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що грошові кошти є приватною власністю, здобуть від підприємницької діяльності, та не відповідають ознакам визначених ст. 98 КПК України.

Заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримали, просили задовольнити.

Слідчий Савчук М.В. у судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечував, вказавши, що грошові кошти є речовими доказами, та були вилучені у ТОВ «Альта-Віста».

Слідчий суддя, заслухавши пояснення заявника, представника заявника та слідчого, дослідивши матеріали провадження за клопотанням про скасування арешту майна та клопотання про арешт майна, приходить до наступного висновку.

СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 3201710006000034 від 16.05.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 205 КК України.

В рамках означеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2018 накладено арешт на майно, яке 20.02.2018 р. вилучено в ході проведення обшуку в приміщенні ТОВ «АЛЬТА-ВІСТА» за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1, в тому числі на належні ОСОБА_1 грошові кошти у загальній сумі 190 000 тис. грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, носить у собі тимчасовий характер.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Із мотивувальної частини ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2018 р. вбачається, що підставою накладення арешту на вилучене під час обшуку майно є забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження (ч. 2 ст. 173 КПК України). При цьому обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається, із ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.02.2018 р. надано дозвіл на проведення обшуку в офісному приміщенні ТОВ «АЛЬТА-ВІСТА» (36629685) за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1, яке на праві власності належить ОСОБА_1

Разом з тим, відповідно до договору оренди нерухомого майна № 1/2018 від 01.01.2018 р. ОСОБА_1 надала у оренду офісні приміщення ТОВ «АЛЬТА-ВІСТА», та з якого вбачається, що кімнатаНОМЕР_2 в оренду не здається, залишається у користуванні наймодавця.

Окрім цього, протоколу обшуку від 20.02.2018 р. складеного слідчим Савчук М.В., а саме пояснень до даного протоколу, вбачається, що під час проведення обшуку в кімнаті НОМЕР_1 присутнім директором ТОВ «АЛЬТА-ВІСТА» ОСОБА_5 було вказано, що кімната НОМЕР_1 в оренду не здається та залишається у користуванні ОСОБА_1 та незважаючи на дані обставини в сейфі було вилучено грошові кошти в розмірі 190 000 грн.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 вказав, що є представником ОСОБА_1 на підставі довіреності від 22.09.2008 р., та за дорученням довірителя знімав грошові кошти з банківських рахунків та складав у сейф, який знаходиться у кімнаті НОМЕР_1 в приміщенні за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1, зазначаючи, що арештовані грошові кошти здобуті від здійснення підприємницької діяльності.

Поряд з цим, як вбачається із наданих суду матеріалів відсутні відомості вважати, що арештовані грошові кошти відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України та слідчим не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України, на думку слідчого судді, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам кримінально процесуального законодавства.

Окрім цього, слідчому судді не надано даних, що станом на час розгляду клопотання про скасування арешту майна в кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру, та відсутні докази вважати, що остання має відношення до розслідуваного кримінального провадження.

Між тим, ОСОБА_1 не є жодним, з перелічених у ст. 170 КПК України, суб'єктом кримінального провадження арешт на майно якої можливо накласти.

Враховуючи, що у матеріалах клопотання відсутні достатні докази вчинення злочину за участю ОСОБА_1, наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна взагалі спростовується. Тобто спростовується той факт, що арештоване майно належне останній, здобутте незаконним шляхом, а відтак клопотання підлягає задоволенню.

Підсумовуючи вище викладене, слідчий суддя вважає, порушеним гарантоване право власника на володіння, користування та розпорядження своєю власністю, як безпідставно обмежене в силу положень національного законодавства, так і з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 167, 170-175, 309 КПК України,-

У Х В А Л И В :

скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2018 (№757/9831/18-к) в частині грошових коштів, належних ОСОБА_1, які за зовнішніми ознаками схожі на українські гривні номіналом 500-100шт., суму 50 000грн, 200-1200шт., сума 120 000грн., 200-200шт.,сума 20 000грн., загальна сума -190 000 грн.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Л.І.Цокол