Рішення № 75967449, 15.08.2018, Оболонський районний суд міста Києва

15.08.2018 Справа № 756/13479/16-ц

Унікальний № 756/13479/16-ц

Провадження № 2/756/452/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2018 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Яценко Н.О.,

за участі секретаря - Хоменко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Київської міської ради, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на 1/ 2 частини квартири у порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_4, про усунення від права спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника у жовтні 2016 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Київської міської ради про визнання права власності на 1/ 2 частини квартири у порядку спадкування та просила суд визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на 1/ 2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер її батько ОСОБА_5. На день його смерті залишилось спадкове майно, а саме 1/ 2 частина АДРЕСА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

18 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак нотаріусом відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири у зв'язку з відсутністю оригіналу документа, що підтверджує право власності, та невизначеною часткою в спільному праві власності на зазначену квартиру.

Під час звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини позивачу стало відомо, що ОСОБА_6 також подав заяву про прийняття спадщини. Однак, ОСОБА_1 звертає увагу, що він не входить до першої черги спадкування за законом, а інших спадкоємців, передбачених законом, немає.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року відкрито по справі провадження.

10 січня 2017 року відповідач Київська міська рада через свого представника надала суду письмові пояснення, згідно яких просила винести рішення згідно норм чинного законодавства.

У судовому засіданні 06 вересня 2017 року ОСОБА_6 зі своїм представником подали зустрічний позов до ОСОБА_1, у якому просили усунути її від права на спадкування за законом спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Свої вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_6 обґрунтовує тим, що померлий ОСОБА_5 є його ріднім дядьком, спадкоємцями за законом якого є ОСОБА_6, його мати (рідна сестра померлого ОСОБА_5) ОСОБА_4, та донька померлого ОСОБА_1.

З жовтня 2009 року померлий ОСОБА_5 до дня своєї смерті знаходився у зовсім безпорадному стані, оскільки мав хронічну ішемічну хворобу серця, водночас попри це він також мав значну алкогольну залежність, тому майже щоденно вживав алкогольні напої у надмірній кількості та проживав один.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та третя особа - ОСОБА_4 були єдиними особами, які постійно продовжували піклуватися, доглядати та усіляко підтримувати ОСОБА_5 протягом усіх цих років (з листопада 2009 по листопад 2015 років), систематично відвідували його, по мірі своєї можливості забезпечували його продуктами харчування, необхідними ліками та одягом, здійснювали першочергові заходи по утриманню та ремонту та прибиранню квартири, пранню одягу, готуванню їжі тощо.

У той же час його рідна донька ОСОБА_1 протягом більш як десяти останніх років поспіль жодного разу не відвідувала свого хворого та безпорадного батька, не піклувалася про нього, не підтримувала жодного зв'язку навіть із кимось з фактичних сусідів покійного батька з метою з'ясування хоча би інформації про стан здоров'я свого безпорадного та хворого батька.

Після смерті ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_1 не вийшла навіть на зв'язок по телефону та була також відсутня й на похоронній церемонії та не приймала жодної участі в організації похорон свого покійною батька ОСОБА_5 Усі організаційні та фінансові питання пов'язані з похованням вирішувалися виключно ОСОБА_2 та його матір'ю.

Також ОСОБА_2 доводить до відома суду те, що усі без винятку витрати, пов'язані з експлуатацією та утриманням житлової квартири АДРЕСА_1 здійснювалися за рахунок власних коштів позивача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_4

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не займалась доглядом та піклуванням свого батька, позивач за зустрічним позовом вважає, що відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України вона має бути усунена від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5.

Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні первісний позов підтримав та просив його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві, а у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні просили у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов просили задовольнити з підстав зазначених у зустрічній позовній заяві.

Представник Київської міської ради у судове засідання не з'явився, про час та місце повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник Головного територіального управління юстиції у м. Києві у судове засідання не з'явився, про час та місце повідомлявся належним чином.

ОСОБА_4 у судовому засіданні просила у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов просила задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов необхідно задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з огляду на таке.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є рідним батьком ОСОБА_1 та рідним дядьком ОСОБА_2, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть (а.с.24).

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На день його смерті залишилось спадкове майно, а саме відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 20.03.1993, яке видане Державним комунальним підприємством «Житлофонд» Мінського району м. Києва згідно з розпорядженням №9 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 02.04.1993 в реєстраційній книзі за № l462 та довідки, виданої 01.07.2016 року за № НОМЕР_2 Київським міським бюро технічної інвентаризації, АДРЕСА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, дійсно належить на праві спільної знаної власності ОСОБА_7 та членам його сім'ї ОСОБА_8 та ОСОБА_5 (а.с.27-28).

Померлий ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, був сином ОСОБА_9 та ОСОБА_7.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть (а.с.23).

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила книги шостої (Спадкове право) застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української PCP, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Враховуючи те, що спадщина після смерті ОСОБА_7 відкрилась на момент дії ЦК УРСР, то саме норми даного кодексу підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до довідки Комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 14.07.2016 судом встановлено, що ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, була зареєстрована і проживала за адресою: АДРЕСА_1 з 25.05.1972; померла ІНФОРМАЦІЯ_6; виписана 05.11.2009 (а.с.20).

Згідно вищевказаної довідки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1 з 01.06.1985; помер ІНФОРМАЦІЯ_3; виписаний 29.03.2016 (а.с.20).

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 були зареєстровані і проживали за адресою: АДРЕСА_1, по день смерті ОСОБА_7, суд вважає, що фактично після смерті ОСОБА_7 його син ОСОБА_5 та дружина ОСОБА_8 вступили в управління та володіння вказаною квартирою та вважаються такими, що прийняли спадщину за своїм померлим батьком та відповідно чоловіком, у зв'язку з чим стали власникам по 1/ 2 частині спірної квартири.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 року. Свою частку у спірній квартирі ОСОБА_8 заповіла ОСОБА_6, який є її онуком (а.с.104-105).

Стаття 1222 ЦК України передбачає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З матеріалів спадкової справи №317/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 судом встановлено, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за законом першої черги (а.с.66-86).

18 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого батька (а.с.78).

Постановою Одинадцятої київської нотаріальної контори від 04.08.2016 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю оригіналу документа, що підтверджує право власності, та невизначеною часткою в спільному праві власності на зазначену квартиру (а.с.86).

Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 зазначено, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Позивач за зустрічним позовом, не визнаючи право ОСОБА_1 на спадкування за законом після померлого батька, стверджує, що остання протягом більш як десяти останніх років поспіль жодного разу не відвідувала свого хворого та безпорадного батька, не піклувалася про нього та не підтримувала з ним жодного зв'язку, у той час, як він був у безпорадному стані та потребував допомоги. У свою чергу ОСОБА_2 та його матір ОСОБА_4 матеріально та фізично підтримували померлого ОСОБА_5 та займалися організацією його поховання.

Вказані обставини у судовому засіданні в якості свідків підтвердили сусіди померлого ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Відповідно до роз'яснень викладених у п. 6 постанови Пленуму ВССУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

У ході розгляду справи суд відповідно до довідки про смерть встановив, що у померлого дійсно була хронічна ішемічна хвороба серця, однак медичних доказів того, що за життя померлий потребував стороннього догляду суду представлено не було. Крім цього, позивач не надав доказів того, що спадкодавець звертався до ОСОБА_1 за допомогою, а вона такої допомоги не надавала. Пояснення свідків щодо тих обставин, що померлий ОСОБА_5 потребував сторонньої допомоги та був у безпорадному стані не можуть слугувати належними та допустимими доказами по справі, оскільки вказані свідки не є медичними фахівцями та не володіють спеціальними знаннями у галузі медицини.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Інших передбачених ст. 1224 ЦК України підстав для усунення ОСОБА_1 від спадкування за померлим батьком судом не встановлено.

Повно та всебічно дослідивши надані суду належні та допустимі докази, враховуючи вищенаведені норми законодавства, суду не вдалося встановити, що ОСОБА_1 ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який був у безпорадному стані та потребував такої допомоги, а відтак суд не вбачає можливим усунути її від спадкування за своїм померлим батьком ОСОБА_5

У той же час беручи до уваги ті обставини, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею першої черги за законом після померлого батька ОСОБА_5, суд вважає можливим визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на 1/ 2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1, що належала померлому ОСОБА_5 на день його смерті.

На підставі викладеного, ст. 1218, 1220-1222, 1224, 1261 ЦК України, ст. 4-5, 12-13, 76, 81, 206, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Київської міської ради, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на 1/ 2 частини квартири у порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_1) право власності у порядку спадкування за законом на 1/ 2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_4, про усунення від права спадкування за законом - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15 серпня 2018 року.

Суддя,- Яценко Н.О.