
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4596/16-к
провадження № 1-кп/753/117/18
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" серпня 2018 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Домарєва О.В.,
за участю:
секретаря Марченко Л.В.,
прокурорів Субботіна О.М., Кузіва Р.В.,
потерпілого ОСОБА_2,
представника потерпілого ОСОБА_3,
захисника Гриценка І.І.,
обвинуваченого ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12015100020005593 від 29.06.2015 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого директором ТОВ «Автоспец-Девелопмент», одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
ВСТАНОВИВ:
28.06.2015 близько 13 год. 30 хв. ОСОБА_5 після закінчення футбольної гри, разом із гравцями футбольної команди "Харьковский" знаходився на літній терасі кафе «Оболонь» за адресою: м. Київ вул. Бориспільська, 34-а, де відпочивав.
Під час перебування у вказаному закладі у ОСОБА_5 виник раптовий словесний конфлікт з ОСОБА_6 з приводу його дій відносно гравця ФК "Харьковский" ОСОБА_7 Після чого, ОСОБА_5, умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли в результаті словесного конфлікту, підійшов до ОСОБА_6 та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, наніс один удар кулаком лівої руки в праву область голови, тобто в життєво важливу область потерпілого ОСОБА_6, від чого останній не втримався на ногах та впав на підлогу, вдарившись лівою частиною скроневої кістки голови об підлогу, отримавши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що призвела до розвитку набряку-набухання головного мозку.
ІНФОРМАЦІЯ_3 р о 10.55 год. від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_6 помер в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги.
Згідно з висновком експерта встановлено, що при проведенні судово- медичної експертизи трупа та вивчення медичної документації, у ОСОБА_6, було виявлено наступне:
- садна в ділянці, крововилив в м'які тканини голови в поєднанні з лінійним переломом лівої скроневої кістки, основної кістки ліворуч, субдуральна гематома над лівою півкулею мозку, субарахноїдальний крововилив, що покриває півкулі мозку та мозочку, вогнище забою тканини мозку в лівій скроневій ділянці, кров в бічних шлуночках мозку, добре виражена борозна вдавлення на нижній поверхні обох півкуль мозочку від краю великого потиличного отвору, вторинні крововиливи в стовбурі мозку.
Вищевказаний комплекс ушкоджень виник від дії тупого предмета (-ів) не менше ніж за 2 доби до настання смерті та має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Смерть ОСОБА_6 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, що призвела до розвитку набряку-набухання головного мозку.
Виникнення вищевказаного комплексу ушкоджень внаслідок самовільного падіння потерпілого з вертикального, чи близького до нього положення тіла з наступним ударом об тупий предмет малоймовірно.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у скоєнні інкримінованого злочину за ч.2 ст. 121 КК України визнав частково та суду пояснив, що 28.06.2015 р. приблизно о 13-00 год. після футбольної гри він разом з гравцями футбольної команди «Харківський», яку він очолював, зібрались відпочити в кафе «Оболонь» за адресою: м. Київ вул. Бориспільська, 34-а. Вони розмістились на літній терасі кафе. Всього їх було приблизно 12-13 чоловік. Під час відпочинку один із членів його команди ОСОБА_7 відійшов справити природні потреби під дерево біля кафе. В цей час до нього ззаду підійшов ОСОБА_6 та вдарив в потилицю, після чого між ними виникла сутичка, в ході якої вони обидва впали на землю та почали боротись. Інші гравці підбігли до них та почали розбороняти. Він підійшов до гравців та сказав, щоб ті повернулись до столиків, а він сам у всьому розбереться. Він зайшов в приміщення кафе, де в цей час перебував ОСОБА_6 та з дозволу бармена почав спілкуватись з ОСОБА_6 Він спитав у останнього, навіщо той вдарив гравця його команди, на що ОСОБА_6 почав висловлюватись нецензурною лайкою на його адресу. В цей час він, не стримавши своїх емоцій, наніс лівою рукою удар по голові ОСОБА_6, від чого той впав на землю та вдарився головою о бетонне покриття. Після цього бармен наказала йому вийти з приміщення кафе. Він вийшов та став очікувати приїзду швидкої медичної допомоги. Після того, як потерпілого відвезли до лікарні, він залишив в кафе номер свого телефону для зв'язку та поїхав додому. Просив суд перекваліфікувати інкримінований йому злочин з ч.2 ст. 121 КК України на ч.1 ст. 119 КК України як вбивство через необережність. Обґрунтовуючи необхідність перекваліфікації інкримінованого злочину, обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що смерть потерпілого настала не внаслідок його удару, а внаслідок падіння о бетонне покриття в кафе, що свідчить про неосторожну форму вини по відношенню до дій, які спричинили смерть.
У судовому засіданні були досліджені наступні докази у кримінальному провадженні.
Так, потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні стверджував, що загиблий ОСОБА_6 був його рідним братом. 28.06.2015 р. у вечірній час йому подзвонили з поліції та повідомили що його брат ОСОБА_6 перебуває у лікарні у несвідомому стані у зв'язку із побиттям в кафе. На наступний день він прибув до лікарні швидкої медичної допомоги, де дізнався, що його брат перебуває в реанімації. На наступний день його брат помер. Від лікарів він дізнався, що його брат отримав травму голови внаслідок удару. Потерпілий додав, що при житті між ним та братом склались добрі сімейні стосунки, вони допомагали один одному. Також потерпілий пояснив, що його брат підтримував стосунки зі своїм сином, який наразі проживає в Польщі та матеріально йому допомагав.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що станом на 28.06.2015 р. вона працювала барменом в кафе «Оболонь» за адресою: м. Київ вул. Бориспільська, 34-а. Потерпілий ОСОБА_6 також працював в цьому закладі мангальником та охоронцем. В той день у ОСОБА_6 був вихідний та він відпочивав разом з товаришами в цьому кафе на літній терасі. В денний час до кафе після футбольного матчу завітали футболісти та також почали відпочивати на літній терасі в іншій палатці. Серед цих футболістів був обвинувачений ОСОБА_5 Вона в цей час перебувала в приміщенні кафе та почула якийсь шум, після чого побачила, як ОСОБА_6 з побитим обличчям забіг в кафе, де була біл'ярдна кімната та схопив біл'ярдний кий, а футболісти в приблизній кількості 15 чоловік почали бігти за ним. Вона їх зупинила та відібрала кий у ОСОБА_6, який пішов вмиватись, а футболісти в цей час розійшлись. Приблизно через 5 хвилин до кафе зайшов обвинувачений ОСОБА_5 та попросив поспілкуватись з ОСОБА_6 та вона попередила його, щоб вони тільки поспілкувались, а не бились, після чого вона зайшла за барну стійку та обслуговувала покупця. В цей час підійшов ОСОБА_6 та почав спілкуватись з ОСОБА_5 Поки вона обслуговувала покупця, вона почула крик, після чого побачила, як ОСОБА_6 лежав на підлозі. Вона намагалась привести до тями ОСОБА_6, але останній лежав в несвідомому стані. Обвинувачений ОСОБА_5 при цьому вийшов з кафе та не намагався надати потерпілому будь-якої допомоги. Після цього була викликана швидка медична допомога, яка госпіталізувала ОСОБА_6 до лікарні. Щодо обставин, які передували бійці їй пізніше стало відомо, що у зв'язку з тим, що хтось на території кафе почав справляти природні потреби під дерево, ОСОБА_6, якому це не сподобалось, почав в грубій формі робити зауваження цій людині, після чого виник конфлікт та сутичка.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що 28.06.2015 р. в денний час доби він перебував в кафе «Оболонь» за адресою: м. Київ вул. Бориспільська, 34-а, де його дружина працює барменом. В цей час він побачив сутичку, яка виникла між потерпілим ОСОБА_6 та групою молодих осіб, між якими відбувалась боротьба. Через деякий час цей конфлікт припинився. В подальшому в приміщенні кафе на підлозі він побачив потерпілого ОСОБА_6 Як потім йому стало відомо, потерпілому хтось наніс удар кулаком в обличчя, від якого він впав.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що 28.06.2015 р. в денний час він відпочівав разом з потерпілим ОСОБА_6 в кафе «Оболонь» за адресою: м. Київ вул. Бориспільська, 34-а. До кафе в цей час підійшла команда футболістів в приблизній кількості 15 чоловік, які також почали відпочивати після футбольного матчу. Він бачив, що один з футболістів почав справляти природні потреби під деревом на території кафе, а потерпілий в цей час підійшов до нього та вдарив ззаду по шиї. Після цього інші футболісти підбігли до ОСОБА_6 та почалась сутичка, в ході якої потерпілому розбили ніс. Він в свою чергу роз'єднав потерпілого від футболістів та відвів до кафе, щоб потерпілий вмився, а саме приміщення кафе він зачинив. Футболісти, які в цей час підбігли до кафе, почекали декілька хвилин біля зачинених дверей та розійшлись. Через деякий час до кафе підійшов обвинувачений ОСОБА_5 та попросив поспілкуватись з ОСОБА_6 Він відчинив кафе та дозволив ОСОБА_5 війти у приміщення, при цьому попросив, щоб він не бив ОСОБА_6, на що ОСОБА_5 погодився. Під час спілкування ОСОБА_5 запитав у ОСОБА_6 навіщо останній вдарив футболіста з його футбольної команди, на що ОСОБА_6 сказав, що той справляв природні потреби на дерево, незважаючи на те, що поряд знаходиться біо-туалет. В цей час ОСОБА_5 несподівано наніс кулаком лівої руки удар в обличчя в правий бік голови ОСОБА_6 Від цього удару потерпілий впав на землю та вдарився головою о бетонне покриття. В момент нанесення удару він перебував між ОСОБА_5 та ОСОБА_6. ОСОБА_5 після цього вийшов з приміщення кафе. В подальшому він разом із барменом намагались привести потерпілого до тями, але потерпілий втратив свідомість. Після цього він викликав поліцію та швидку медичну допомогу, яка відвезла потерпілого до лікарні, де він через декілька днів помер. Свідок додав, що протягом двох останніх років він проживав з потерпілим разом в одній квартирі та може охарактеризувати потерпілого як спокійну, неконфліктну людину.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що 28.06.2015 р. в денний час після футбольного матчу він разом з іншими гравцями відпочивали в кафе «Оболонь» за адресою: м. Київ вул. Бориспільська, 34-а. В цей час один із гравців ОСОБА_7 почав справляти природні потреби біля дерева. До нього підійшов потерпілий ОСОБА_6 та вдарив ззаду по шиї, після чого потерпілий з ОСОБА_7 почали боротися на землі. Він разом з іншими гравцями підбігли та розборонили їх, після чого потерпілий пішов в кафе. ОСОБА_5 пішов за ним в кафе щоб розібратись навіщо потерпілий вдарив ОСОБА_7, та через деякий час вийшов та повідомив, що вдарив ОСОБА_6
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 28.06.2015 р. в денний час після футбольного матчу він разом з іншими гравцями футбольної команди відпочивали в кафе «Оболонь» за адресою: м. Київ вул. Бориспільська, 34-а. Під час відпочинку він підійшов до дерева біля кафе та почав справляти природні потреби. В цей час він отримав удар в потиличну ділянку голови від потерпілого ОСОБА_6, після чого вони схопили один одного та впали на землю, де продовжили боротьбу. Інші гравці з команди підбігли до них до почали розбороняти, у тому числі ОСОБА_5, який почав їх заспокоювати. Після цього ОСОБА_6 пішов в кафе, а ОСОБА_5 пішов за ним. Приблизно через 5 хвилин ОСОБА_5 вийшов з приміщення кафе та повідомив про необхідність виклику швидкої медичної допомоги. Після цього приїхала швидка медична допомога, працівники якої намагались привести до тями потерпілого, після чого відвезли його до лікарні.
З рапорту інспектора Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві вбачається, що 28.06.2015 р. о 13-30 год. від ОСОБА_12 надійшло повідомлення про те, що в кафе «Оболонь» побили чоловіка, який втратив свідомість \т.1 а.с.76\.
Під час огляду місця події 28.06.2015 р. було оглянуто приміщення кафе «Оболонь» \а.с.77-82\.
ІНФОРМАЦІЯ_3 р. був здійснений огляд трупа ОСОБА_6, голова якого була перев'язана марлевим бинтом. Видимих слідів біологоічного походження на трупі на момент огляду не виявлено. Видимих тілесних ушкоджень окрім перемотаної голови на момент огляду не виявлено \т.1 а.с.82-89\.
В ході відтворення відеозапису з камери відеоспостереження, встановленої в приміщенні кафе «Оболонь» зафіксовано обставини скоєного злочину, а саме обвинувачений ОСОБА_5 стоїть напроти потерпілого ОСОБА_6 а між ними стоїть свідок ОСОБА_10, який щось пояснює обом сторонам. Далі ОСОБА_5 робить два кроки до ОСОБА_6 та дістає руки з кишень, після чого ОСОБА_5 кулаком лівої руки несподівано наносить один удар в праву сторону обличчя ОСОБА_6, від якого останній падає та вдаряється тулубом та лівою частиною голови в підлогу, а ОСОБА_5 в цей час виходить з приміщення. Після цього ОСОБА_6 продовжує лежати на підлозі \т.1 а.с. 98\.
Дослідженням висновку судово-медичної експертизи № 1662/2 від 05.08.2015 року встановлено, що внаслідок нанесення удару обвинуваченим ОСОБА_5 в обличчя потерпілого ОСОБА_6 та падіння останнього на підлогу потерпілому ОСОБА_6 було заподіяно: садна в ділянці обличчя, крововилив в м'які тканини голови в поєднанні з лінійним переломом лівої скроневої кістки, основної кістки ліворуч, субдуральна гематома над лівою півкулею мозку, об'ємом близько 150 куб. см. крові під твердою оболонкою мозку в ділянці середньої черепної ямки праворуч, субарахноїдальний крововилив, що покриває півкулі мозку та мозочку, вогнище забою тканини мозку в лівій скроневій ділянці, кров в бічних шлуночках мозку, добре виражена борозна вдавлення на нижній поверхні обох півкуль мозочку від краю великого потиличного отвору, вторинні крововиливи в стовбурі мозку. Вказаний комплекс ушкоджень виник від дії тупого предмета не менше ніж за 2 доби до настання смерті та має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Смерть ОСОБА_6 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, що призвела до розвитку набряку-набухання головного мозку. Згідно даних медичної документації в крові ОСОБА_6 виявлено 2,6% етилового спирту, що могло відповідати сильному ступеню алкогольного сп'яніння \т.1 а.с. 100-105\.
Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_13 повністю підтвердив вищезазначений висновок та на запитання учасників провадження щодо можливості утворення зазначених тілесних ушкоджень внаслідок випадкового падіння на бетонну поверхню, відповів, що виникнення вказаного в експертизі комплексу тілесних ушкоджень, що зумовила смерть потерпілого, внаслідок самовільного падіння потерпілого з вертикального чи близького до нього положення тіла з наступним ударом о тупий предмет є малоймовірним.
Дослідженням висновку судово-психіатричного експерта № 688 від 11.08.2015 р. встановлено, що у період кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5, останній на будь-який психічний розлад не страждав і за своїм психічним станом у зазначений період часу міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; ОСОБА_5 ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв і за своїм психічним станом у зазначений період часу міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. У теперішній час ОСОБА_5 на будь-який психічний розлад не страждає і за своїм психічним станом у теперішній час здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, ознак хронічного алкоголізму та наркоманії не виявляє, протиалкогольного та протинаркоманічного лікування не потребує \т.1 а.с. 93-95\.
Аналіз сукупності наведених обставин та доказів, які суд визнає належними та допустимими, дозволяє зробити висновок про те, що вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України у судовому засіданні підтверджена повністю.
Обговорюючи позицію обвинуваченого, який свою вину у вчиненні інкримнінованого злочину визнав частково, суд не приймає до уваги його доводи в частині необхідності перекваліфікації його дій з ч.2 ст. 121 КК України на ч.1 ст. 119 КК України з наступних підстав.
Так, суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, характеризується прямим умислом щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження та необережністю щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки).При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.
Специфіка вбивства з необережності полягає в його суб'єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
Відповідно до роз'яснень, які викладені в п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 07.02.2003 р. - питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: (при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
На умисел обвинуваченого ОСОБА_5 щодо первинних наслідків своїх дій у виді настання тяжких тілесних ушкоджень вказує характер дій обвинуваченого та локалізація тілесних ушкоджень. Судом об'єктивно встановлено, що обвинувачений під час бесіди з потерпілим ОСОБА_6, завдаючи неочікувано для останнього без будь-якого попередження удар в життєво-важливий орган - в голову потерпілого, розраховув на особливу силу свого удару і можливі наслідки, як різке падіння потерпілого та удар о бетонну поверхню, від чого здоров'ю буде спричинено тяжку шкоду, і хоча не бажав, але свідомо припускав такі наслідки (непрямий умисел). Крім того, суд враховує, що до заподіяння удару потерпілому ОСОБА_6 останній перебував в стані алкогольного сп'яніння, що також свідчить про те, що ОСОБА_5, який був обізнаний про факт перебування потерпілого в стані алкогольного сп'яніння, будучи тверезою та спортивно підготовленою особою, передбачав можливі наслідки своїх дій у виді падіння потерпілого та його подальшого удару о бетонне покриття в приміщенні кафе. Також на наявність умислу вказує характер завдання тілесного ушкодження лівою рукою з тієї сторони, де обвинуваченому не заважав свідок ОСОБА_10 Крім того, на спрямованість умислу обвинуваченго вказує також та обставина, що після спричинення потерпілому удару та падіння потерпілого, ОСОБА_5 одразу вийшов з приміщення кафе та не намагався надати потерпілому першу медичну допомогу, та не поцікавився про стан здоров'я потерпілого. Крім того, шляхом ретельного дослідження відезапису з камери відеоспостереження в закладі встановлено, що завданню удару обвинуваченим не передувало яких-небудь активних дій потерпілого по відношенню до обвинуваченого. Навпаки, на відеозаписі вбачається, що дії потерпілого були сповільнені, позбавлені різких рухів та не свідчили про яку-небудь загрозу що до обвинуваченого.
Не заслуговують на увагу твердження сторони захисту про те, що смерть потерпілого настала не від удару обвинуваченого, а від падіння потерпілого та удару головою о бетонну поверхню, що на думку сторони захисту свідчить про відсутність умислу обвинуваченого, оскільки з висновку судово-медичної експертизи, який був підтверджений в судовому засіданні судово-медичним експертом, вбачається, що виникнення вказаного в експертизі комплексу тяжких тілесних ушкоджень, що зумовили смерть потерпілого, внаслідок самовільного подіння потерпілого з вертикального чи близького до нього положення тіла з наступним ударом о тупий предмет є малоймовірним. Зазначене свідчить про те, що комплекс тяжких тілесних ушкоджень був отриманий потерпілим саме внаслідок несамовільного падіння потерпілого, тобто його падіння в результаті удару обвинуваченого.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5, завдаючи удар потерпілому ОСОБА_6 діяв із непрямим невизначеним умислом, за якого він свідомо припускав наслідки у виді різкого падіння потепілого та удару головою об тверду поверхню, від чого здоров'ю останнього буде спричинено тяжку шкоду. При цьому тяжкість цих наслідків у його свідомості не було конкретизовано. Що стосується смерті потерпілого ОСОБА_6, то в її настанні присутня лише необережна форма вини обвинуваченого, оскільки він хоч і не бажав настання смерті й навіть свідомо не допускав цього, але повинен був і міг передбачати, що внаслідок його злочинних дій може настати й такий наслідок, як смерть потерпілого з урахуванням всіх вищенаведених обставин.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, які викладені в постанові від 20.03.2018 р. у справі № 688/2816/16-к.
Судом також врахована практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
Аналіз наведених обставин та положень закону свідчить про відсутність підстав для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.1 ст. 119 КК України та вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.2 ст. 121 КК України, яка доведена у судовому засіданні поза будь-яким розумним сумнівом.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує, що відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід'ємним правом людини. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Скоєний обвинуваченим злочин відповідно до ч.4 ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, що спричинив загибель людини.
Також при призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно працевлаштований.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого на підставі ст. 66 України, суд визнає добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Обставин, які б обтяжували покарання відповідно до положень ст. 67 КК України судом не встановлено.
Враховуючи особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, позицію потерпілого ОСОБА_2, який наполягав на призначенні обвинуваченому суворого покарання, наявність обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд приходить до висновку про те, що мірою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів має бути кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, встановлений санкцією ч.2 ст. 121 КК України.
В судовому засіданні до початку судового розгляду потерпілими ОСОБА_14 та ОСОБА_2 були подані цивільні позови, в якому потерпілі просили стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 500 000 грн., та на користь потерпілого ОСОБА_14 моральну шкоду в сумі 300 000 грн.
Обвинувачений не заперечував, що його діями потерпілим було спричинено моральну шкоду, але залишив на розсуд суду вирішення питання щодо необхідного розміру відшкодування потерпілим завданої його діями моральної шкоди.
Дослідивши цивільні позови потерпілих суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
За змістом ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом об'єктивно встановлено, що потерпілим внаслідок загибелі ОСОБА_6 було завдано непоправних душевних страждань у зв'язку із втратою потерпілим ОСОБА_14 батька та ОСОБА_2 свого рідного брата. При цьому судом встановлено, що загиблий ОСОБА_6 нерідко матеріально допомагав своєму синові ОСОБА_14
Разом з тим, суд враховує вимоги ч.2 ст. 1168 ЦК України, де зазначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Шляхом допиту свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні було встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 протягом останніх двох років до загибелі проживав в одній квартирі разом з ОСОБА_10 Таким чином, враховуючи те, потерпілий ОСОБА_2 не проживав однією сім'єю зі своїм братом та не відноситься до осіб, які зазначені в ч.2 ст. 1168 ЦК України, суд вбачає відсутність підстав для задоволення цивільного позову в цій частині та вважає за необхідне відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди.
Обговорюючи доведеність позовних вимог про відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_14 на суму 300 000 грн., враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, форму вини обвинуваченого у його вчиненні та наявні докази на підтвердження заподіяної моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в цій частині в повному обсязі, тобто в сумі 300 000 тисяч гривень.
Враховуючи положення п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», які звільняють позивачів від сплати судового збору за подання позовів у справах про відшкодування шкоди, заподіяної у зв'язку із смертю фізичної особи, суд вважає за необхідне повернути представнику позивача ОСОБА_14 - адвокату ОСОБА_3 судовий збір в сумі 551,20 грн., як зайво сплачений.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду та з огляду на відсутність клопотань про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, суд вважає за недоцільне до набрання вироком законної сили застосовувати до обвинуваченого будь-який запобіжний захід.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374,375,376 КПК України суд, -
ЗАСУДИВ:
Визнати винним ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання - 7 \сім\ років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня його затримання в порядку виконання даного вироку.
Стягнути з ОСОБА_5 \ІПН: НОМЕР_1\ на користь ОСОБА_14 (ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.) моральну шкоду в сумі 300 000 \триста тисяч\ гривень.
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Повернути ОСОБА_3 судовий збір в сумі 551 \п'ятсот п'ятдесят один\ гривень 21 коп., сплачений ним 04.04.2016 р. на рахунок 31218206700003 (отримувач УДКСУ в Дарницькому районі, ідент. код отримувача 38021179).
Речові докази :
компакт-диск «DVD-R» з відеозаписом- залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя О.В. Домарєв
Судове рішення № 75967041, Дарницький районний суд міста Києва було прийнято 20.08.2018. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 753/4596/16-к. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: