Рішення № 75966264, 20.08.2018, Шевченківський районний суд Харківської області

20.08.2018 637/992/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2018 року с.м.т.Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Тордія Е.Н.

секретар судових засідань - Сергієнко В.С.

розглянувши у судовому засіданні в с.м.т.Шевченкове Харківської області цивільну справу №637/992/16 (2/637/204)18 за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

участь у справі приймав: відповідач - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту ПАТ КБ «ПриватБанк»), звернулось до Шевченківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборогованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог зазначило, що 02 грудня 2011 року відповідач став клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк», ідентифікувавшись та ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг підписавши анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, згідно якої отримав кредитну картку «Універсальна».

11 червня 2013 року відповідачу було переоформлено кредитну картку на престижну кредитну картку «Універсальна Gold», відповідно до тарифів якої відповідач отримав кредит у розмірі 16 500.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна Gold», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном поверення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір. В свою чергу відповідач, зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує та порушив умови кредитного договору та правила користування платіжною карткою. Відповідач не надав своєчасно позивачу - банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, чим порушив умови договору.

Станом на 30 червня 2016 року заборгованість відповідача перед пози вачем становить 69 913.87 грн. та складається з суми заборгованості за кредитом - 16 496.78 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 47 375.36 грн.; заборгованість за пенею та комісією за користування кредитом - 2236.31 грн.; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 3305.42 грн.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором, яка становить 69 913.87 грн. та судові витрати пов'язані з розглядом справи, документально підтверджені, в розмірі 1378.00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився надавши до суду письмову заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав частково . Надав до суду розрахунок заборгованості в якій зазначив суму заборгованості, що становить 16 422.70 грн. та судових витрат в сумі 1378.00 грн.

Суд, вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору від 02 грудня 2011 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, останній отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти в сумі 16500.00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна Gold».

За умов кредитного договору відповідач повинен виконувати правила користування платіжною карткою для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією та інших витрат.

Згідно кредитного договору при порушенні (позичальником) відповідачем строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

При укладенні кредитного договору сторони керувались ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, згідно якої, договором приєднання - є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит на кредитну картку «Універсальна Gold».

В порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

За рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 17 серпня 2018 року , залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 31 жовтня 2017 року , позовні вимоги позивача було частково задоволено та з ОСОБА_2 було стягнуто 67 677.65 грн. та судові витрати в сумі 1 378.00 грн.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_2 була подана касаційна скарга за результатами якої , постановою від 4 квітня 2018 року Верховного Суду вищевказані рішення судів першої та апеляційної інстанції були скасовані, справу передано на новий судовий розгляд.

Скасовуючи рішення та ухвалу попередніх судів Верховний Суд зазначив,що судами не перевірені нарахування процентної ставки ,яка у кілька разів перевищує тіло кредиту та не з'ясовані відмінності щодо суми заборгованості які зазначені позивачем і які повідомлялись відповідачу смс - повідомленими.

В своїх поясненнях від 21 травня 2018 року представник банку погодився з розрахунками, які було зроблені ОСОБА_2 в попередньому розгляді справи та зазначив , що не заперечує проти стягнення заборгованості за відсотками в сумі 12 540.00 грн. Зазначивши ,що відповідач був проінформований щодо зміни процентної ставки та мав можливість з ними ознайомитися відповідно до Умов надання батьківських послуг.

Відповідно до частини першої - четвертої статті 1056-1 Цивільного кодексу України процента ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентної ставки ( фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення , попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладання договору. Фіксована процента ставка є незміною

протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування зміненої процентної ставки кредитором самостійно, з визначенням у кредитному договорі періодичністю , має право збільшувати та зобов'язаний зменшити проценту ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніше як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовутиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку зміненої процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитним договором на будь- який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

В судовому засіданні ОСОБА_2 зазначив ,що він дізнався про зміну процентної ставки тільки після отримання позовної заяви. Тобто , позивачем були двічі змінені проценті ставки але жодного разу його про це банк не повідомляв, будь - яких повідомлень щодо цього факту від позивача не отримував. Пояснення представника банку що йому було направлено 15 серпня 2014 року та 15 березня 2015 року повідомлення, щодо самостійного ознайомлення , шляхом отримання виписку по особистому рахунку згідно Умов та правил надання банківських послуг та / або вчинити процедуру розірвання договору - є хибним та не достовірним. Як і твердження позивача , про те ,що відповідач самостійно повинен дізнаватися про підвищення процентної ставки по кредиту. З урахуванням вимог до фінансового документу виписка по особистому рахунку має містити фактичні дані уже здійсненних фінансових операцій , та не може містить інформацію,що не настала.

За правилами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1ст.626 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту ст.ст.610,612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, враховуючи викладене, правові висновки Верховного Суду України з аналогічних справ, проаналізувавши проведений позивачем розрахунок заборгованості по процентам за користуванням кредитом, суд дійшов висновку про те, що він не відповідає умовам укладеного договору, оскільки відсоткова ставка неодноразово збільшувалась, проценти нараховувались не лише на заборгованість за тілом кредиту, а одночасно проценти нараховувались на весь розмір просроченої заборгованості.

Відповідно до підписаних відповідачем заяви про отримання кредиту, довідки про умови кредитування була встановлена базова відсоткова ставка 27.60% на рік. Умов щодо зміни обумовленої сторонами відсоткової ставки підписані відповідачем вищевказані документи не містять. Посилання позивача на положення Умов та правил надання банківських послуг є безпідставними, оскільки не представлено доказів того, що такі

Умови узгоджувались з відповідачем та ним підписувались, не надано доказів про узгодження з відповідачем зміни процентної ставки чи повідомлення відповідача про таку зміну.

З врахуванням викладеного , відповідача надав свій розрахунок за яким його заборгованість перед банком становить 17 800.70 грн. та складається : з тіла кредиту 16 500 грн. проценти за користування кредитом 14 749.90 грн. пеня та комісія складає 2 236.31 грн. судові витрати в сумі 1 378.00 грн. загальна сума становить 34864.21 грн. Враховуючи , часткове погашення заборгованості в період з 26 червня 2013 року по 25 червня 2016 року в сумі 17063.51 грн. ,загальна сума заборгованості складає 17 800.70 грн ( а.с.103-106).

Окрім того судом з'ясовувались розбіжності нарахованої банком заборгованості , вказаної йому в смс - повідомленні ,шляхом надсилання запиту до позивача. На час розгляду справи від позивача будь - яких пояснень з цього питання до суду не надано.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено виконування зобов'язання належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не впливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає,що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте за змістом ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є різновидами неустойки, як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником обов'язків по погашенню кредиту.

У той самий час, кредитним договором передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності також за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафів - фіксованої частини (500 гривень 00 копійок) та процентної складової (3305.42 гривень) разом 3805 гривень 42 копійки, оскільки діючим законодавством не передбачена подвійна відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Таким чином з відповідача повинно бути стягнуто тіло кредиту в суммі - 16.500 грн.

нараховані проценти :за період з 11червня 2013 року по 31 грудня 2013 року:

16 500 грн. / 100% х 27.6% х 12 місяців х 6 місяців = 2 277 грн.

1. 16 500 грн./ 100% х 27.6%/12 місяців/30 днів х 11 днів = 139.15 грн.

Разом: 2 277.00 грн + 139.15 грн. = 2 416.15 грн.

За період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року:

1. 16 500 грн.х 100% х27.6% = 4 554 грн.

За період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

1. 16 500 грн.х 100% х 27.6% = 4 554 грн.

За період з 01 січня 2016 року по 15 вересня 2016 року:

16 500 грн./100%х27.6%/12 місяців х 8 місяців = 3036. грн.

16 500 грн./100%х27.6%/12 місяців х30 днів х15 днів = 189.75 грн.

Разом: 3036.00 грн. + 189.75 грн. = 3 225.75 грн. всього 14 479.90 грн.;нарахована пеня та комісія -2 236.31 гривень , загалом 33 486.21 грн. Враховуючи суму погашення заборгованості в період 25 червня 2013 року по 25 червня 2015 року 17 063.51 грн. ,стягненню підлягає 33 486.21 грн. - 17063.51 = 16 422.70 грн.+ 1378.00 грн. судові витрати = 17800.70 грн. в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю.

Протилежного позивачем суду не надано.

Згідно з ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 2 пункту 3 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81,89, 133, 141, 223, 247, 263-265, 274, 280-282 ЦПК України, ст. 3, 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 549,,551,598,599,616, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статті 61 Конституції Українисуд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с.Гроза Шевченківського району Харківської області, інд. код НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_2 виданий Шевченківським РВ УМВС України в Харківській області від 14 січня 2000 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 02 грудня 2011 року у сумі 16 422.70 грн., та судові витрати у розмірі 1378.00 грн. (49094 м.Дніпро вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи,зазначений строк обчислюється з часу виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ