Ухвала суду № 75966208, 20.08.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6589/18

У Х В А Л А

Іменем України

16 серпня 2018 року м. Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Михальченко Ю.В.,

за участю: секретаря судового засідання Запорожець Я.В.,

прокурора Тараненко О.В.

слідчого Сергієць О.В.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

особи, щодо якої вирішується питання про накладення арешту - ОСОБА_3

свідка - ОСОБА_4

розглянувши клопотання начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області Сергієць Оксани Володимирівни, погоджене прокурором відділу прокуратури Черкаської області Мартинюк М.П. по кримінальному провадженню № 12014250050000404, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.02.2014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України, про накладення арешту на майно,-

В С Т А Н О В И В:

08.08.2018 року начальник відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області Сергієць О.В. звернулась до Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим із прокурором відділу прокуратури Черкаської області Мартинюк М.П. про накладення арешту на майно.

Клопотання вмотивоване наступним, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12014250050000404, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 лютого 2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом привласнення головами КС «Благо» та КС «Рушник» ОСОБА_7, ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_4 грошових коштів кредитних спілок, що призвело до неповернення членам спілок депозитних вкладів на суму близько 17,5 млн. грн.

01 червня 2018 року у кримінальному провадженні №120142500500000404 повідомлено про підозру голові спілки ОСОБА_7 та голові спілки ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст.191 КК України. У провадженні тривають слідчі (розшукові) дії з метою перевірки причетності інших осіб до скоєння зазначеного злочину.

Досудовим розслідуванням встановлено, що слідчим управлінням МВС України в Черкаській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013250050000579, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.02.2013, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України, за фактом привласнення заступником голови правління, головою кредитного комітету КС «Благо» та КС «Рушник» ОСОБА_4 грошових коштів вказаних спілок, що призвело до неповернення членам спілок депозитних вкладів на суму близько 17,5 млн. грн.

За результатами досудового розслідування зазначеного кримінального провадження обвинувальний акт стосовно заступника голови правління кредитних спілок «Благо» та «Рушник» ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191 КК України звернено до суду.

Також встановлено, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013250050000579 встановлено майно, яке на праві приватної власності належало ОСОБА_4, та могло бути придбане за рахунок коштів вкладників кредитних спілок «Благо» та Рушник».

Постановою слідчого СУ УМВС України в Черкаській області Момотенко І.Г. винесена постанова про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_4

Одним із об'єктів нерухомості була земельна ділянка та розташований на ній будинок по АДРЕСА_1.

Так встановлено, що ОСОБА_4 14.12.2005 року на підставі договору купівлі-продажу отримав у власність житловий будинок з надвірними спорудами розташований на земельній ділянці розміром 1175 кв. м.

На вказані земельній ділянці розташований один житловий будинок із мансардою, позначений на генеральному плані літерою А2-1 керамзітоблоки, жилою площею 32,7 кв.м., загальною площею 119,2 кв. м, гараж Д, гараж-сарай-літня кухня У, погріб Ж, огорожа 1, водо колонка 2.

Відповідно до договору купівлі-продажу продаж зазначеного будинку з надвірними спорудами здійснено за ціною 606 000 грн., що еквівалентно 120 000 доларам США, з яких 151 500 грн., що еквівалентно 30 000 доларів США отримано продавцем під час підписання договору від покупця, а 454 500 грн., що еквівалентно 90 000 доларів США, сплачено ЧФ AT «Кредит Банк (Україна) шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок продавця. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.12.2005 року будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_10 Відповідно до договору іпотеки від 16.12.2005 року вказаний договір забезпечує виконання зобов'язань Іпотекодержателя (ОСОБА_10) за кредитним договором №356/2005 від 16.12.2005 року стосовно отриманої кредитної суми - 90 000 доларів США. Строк повернення кредиту 15 грудня 2020 року. Предметом іпотеки є нерухомість придбана за вищевказаним договором купівлі-продажу.

03.02.2009 року укладений договір поруки №356/2005/S-l між кредитором ВАТ «КРЕДОБАНК», боржником ОСОБА_10 та поручителем ОСОБА_3 про те, що поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань по погашенню кредиту, відсотків пені, штрафів, неустойок.

01.09.2009 року відповідно до договору про задоволення вимог іпотеко держателя ОСОБА_3 набула права власності на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку та будинок по АДРЕСА_1.

26.04.2010 року рішенням судді Соснівського районного суду м. Черкаси Грабового П.С. задоволено позов ОСОБА_3 та ОСОБА_11 про визнання права власності на самочинне будівництво, а саме: визнано право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_11 право власності на об'єкт нерухомості, що розташований в АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок А ІІІ 519,9 кв. м з мансардою та прибудовами - п/д1,а,а1,а2,м/с, житловий будинок БІІ 478,5 кв. м з мансардою та прибудовами - п/д,б,м/с, навіс, Г,В,В1,Ж, літній душ Д, туалет И, огорожа № 1-5, замощення I,III, басейн II.

Визначено за ОСОБА_3 в спільному майні подружжя частину майна, яке складається з житлового будинку А-ІІІ площею 519,9 кв. м з мансардою та прибудовами - п/д,б,м/с, навіс, Г,В, літній душ Д,туалет И, огорожа № 1-5, замощення І, ІІІ, басейн II та визнано право власності і присвоєно адресу АДРЕСА_1.

Визначено за ОСОБА_11 в спільному майні подружжя частину майна, яка складається з житлового будинку Б-ІІ площею 478,5 кв. м з мансардою та прибудовами - п/д,б,м/с, навіс, В1,Ж, літній душ Д,туалет И, огорожа № 3,4,5, замощення III та визнано право власності і присвоєно адресу АДРЕСА_2.

На підставі вказаного рішення суду, за заявою ОСОБА_3 про зняття арешту слідчим Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_12 скасований арешт на нерухоме майно ОСОБА_4, а саме будинок по АДРЕСА_2, АДРЕСА_1.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого станом на 23.07.2018 року за ОСОБА_11 на праві приватної власності з 27.05.2010 року належить житловий будинок за адресою АДРЕСА_2, житловою площею 114,5 м кв., вартістю 1 530 928 грн. Підставою для виникнення права власності є рішення Соснівського районного суду б\н від 26.04.2010 року. Площу земельної ділянки під об'єктом нерухомості реєстр вказати не може тому, що поділ нерухомого майна відбувався без виділення земельної ділянки.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого, станом на 23.07.2018 року за ОСОБА_3 на праві приватної власності з 27.05.2010 року належить житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, житловою площею 290,2 м кв., вартістю 1 655 621 грн. Підставою для виникнення права власності є рішення Соснівського районного суду б\н від 26.04.2010 року. Площу земельної ділянки під об'єктом нерухомості реєстр вказати не може тому, що поділ нерухомого майна відбувався без виділення земельної ділянки.

На підставі рішення Придніпровського районного суду від 21.02.2013 року про задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_13 про стягнення предмета іпотеки задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 25.09.2008 року звернено стягнення на вбудовано-прибудовані приміщення з підвалом літ. А10, а саме: приміщення 1-го поверху з №2-1 по № 2-14 та приміщення підвалу І, ІІ,III загальною площею 158,4 кв.м. що знаходяться за адресою АДРЕСА_3. Визнано за ОСОБА_3 право власності на вбудовано-прибудовані приміщення 1-го поверху поверху з №2-1 по № 2-14 та приміщення підвалу І,II,III загальною площею 158,4 кв. м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3.

За заявою ОСОБА_3 про зняття арешту слідчим Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_12 скасований арешт на нерухоме майно ОСОБА_13 а саме вбудовано-прибудовані приміщення 1-го поверху з №2-1 по № 2-14 та приміщення підвалу І, ІІ,III загальною площею 158,4 кв.м. що знаходяться за адресою АДРЕСА_3.

Аналізом отриманих в ході слідства відомостей встановлена ймовірність підроблення документів та подання завідомо недостовірних відомостей ОСОБА_3 до суду, та нотаріуса, в наслідок чого нерухоме майно на яке було накладено арешт незаконно вибуло із власності ОСОБА_4

На даний час отримані відомості про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_11, мають намір продажу вищевказаної нерухомості., про що свідчать оголошення на сайтах агентства нерухомості.

Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст. ст. 127-128, 170-171, ч. 2 ст. 172 КПК України, просить, з метою забезпечення відшкодування матеріальної шкоди в сумі близько 17,5 млн. грн. завданої внаслідок кримінального правопорушення, та з метою запобігання реалізації чи імітації зміни власника нерухомого майна, накласти арешт на нерухоме майно, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_11.

В судовому засіданні прокурор та слідча клопотання підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, надали суду пояснення аналогічні викладеним в клопотанні.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_3 суду показала, що дійсно вона є власницею житлового будинку в АДРЕСА_1 та вбудовано-прибудованого приміщення 1-го поверху з №2-1 по № 2-14 та приміщення підвалу І,II,III загальною площею 158,4 кв. м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3. Право власності набула на законних підставах. Доводи слідчої, що фактично відбувся незаконний перехід права власності від ОСОБА_4 до неї та ОСОБА_11 на вищевказане майно, заперечила. Зазначила, що вона та чоловік також постраждали від шахрайських дій ОСОБА_4 Просила відмовити в задоволенні клопотання.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4, показав, що в 2009 році він погодився на переоформлення свого будинку по АДРЕСА_1 на ОСОБА_3 як забезпечення повернення їй отриманих в позику коштів, крім того вона та її чоловік ОСОБА_11 погодились виплатити йому різницю між його боргом перед ними та фактичною вартістю будинку. Також ОСОБА_11 знали, що все його майно в зв'язку з кредитами та кримінальними переслідуванням арештоване, але сказали що вони мають достатньо зв'язків щоб вирішити цю проблему. Він підписав всі документи, які підготували ОСОБА_11 у нотаріуса ОСОБА_14, а коли прийшов визначений домовленістю строк виплати йому різниці суми ОСОБА_11 сказав, що нічого йому платити не будуть. Аналогічна ситуація відбулась і з приміщенням по вул. Гоголя 325, де знаходились КС «Благо» та КС «Рушник». Шахрайським шляхом, надавши йому недостовірну інформацію та ввівши в оману, шляхом подання до суду завідомо неправдивої інформації подружжя ОСОБА_11 отримало рішення суду про визнання права власності на це приміщення. Коли це відбулось він ОСОБА_4 звертався із заявами в усі правоохоронні органи, вказував на ознаки злочину в діях ОСОБА_11 та ОСОБА_3, але жоден правоохоронний орган не прийняв ніяких мір, щоб запобігти позбавлення його права на його нерухоме майно. ОСОБА_3 силоміць вигнали його і з будинку і з приміщення, де розташовувалась кредитна спілка, про що він також повідомляв правоохоронні органи. Також зазначив, що він будував будинки по АДРЕСА_2 за кошти, які він отримав від здійснення підприємницької діяльності. Заперечив, що кошти були вкладників кредитних спілок.

Допитані потерпілі з числа вкладників кредитних спілок ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суду показали, що їм достовірно відомо, що ОСОБА_4 будував будинок по АДРЕСА_1 за рахунок коштів вкладників вказаних спілок, які привласнювали він разом з ОСОБА_7, з якою спільно проживав, за ці ж кошти придбав приміщення по АДРЕСА_3. Подружжя ОСОБА_3 вступили в злочинну змову з ОСОБА_4, з метою незаконного виводу з власності ОСОБА_4 належного йому майна. Акцентували увагу суду на те, що слідчий ОСОБА_12 незаконно зняв арешт з майна ОСОБА_4

Вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи, слідчий суддя прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші та інші цінні речі, набуті кримінально - протиправним шляхом. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінального правового характеру, або може підлягати спеціальний конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи, або для забезпечення цивільного позову.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально - правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь - якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти на цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні, підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Частини 4 статті 170 кримінально процесуального кодексу України вказує, що заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчий суддя зазначає, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - «Перший протокол», «Конвенція»): «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

Фактично ця стаття Першого протоколу складається з трьох частин. Ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є положення про право мирно володіти своїм майном. Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено Європейським судом з прав людини у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява №6833/74 від 13.07.1979 р., в якому суд зазначив: «Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності».

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Оцінюючи встановлені в судовому засіданні обставини, слідчий суддя зазначає, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 є свідком, обвинувальний акт стосовно нього, заступника голови правління кредитних спілок «Благо» та «Рушник» за ч. 5 ст. 191 КК України в даний час знаходиться на розгляді в суді.

В судовому засіданні прокурор та слідча підтвердили, що на даний час не внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо підроблення документів та подання завідомо недостовірних відомостей ОСОБА_3 до суду, та нотаріуса, в наслідок чого нерухоме майно на яке було накладено арешт незаконно вибуло із власності ОСОБА_4

Також слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_11 набули право власності на самочинно побудовані житлові будинку по АДРЕСА_1 на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.04.2010 року. Рішення вступило в законну силу і має преюдиціальне значення при вирішенні даного клопотання.

Щодо вбудовано-прибудованого приміщення 1-го поверху з №2-1 по № 2-14 та приміщення підвалу І,II,III загальною площею 158,4 кв. м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_3, слідчий суддя зазначає, що попереднім власником майна був ОСОБА_15, який взагалі не має процесуального статусу ні по кримінальному провадженні №12014250050000404, ні по кримінальному провадженні № 12013250050000579.

Слідчим та прокурором не надано жодного належного та допустимого доказу, що ОСОБА_3 та ОСОБА_11 є недобросовісними набувачами, що предметом злочину являються житлові будинки по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, та вбудовано-прибудоване приміщення 1-го поверху з №2-1 по № 2-14 та приміщення підвалу І,II,III , що знаходяться за адресою АДРЕСА_3. Тобто слідчим та прокурором не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

За таких обставин клопотання слідчого не підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.40,131,132,170-173,175,370-372,376 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області Сергієць Оксани Володимирівни, погоджене прокурором відділу прокуратури Черкаської області Мартинюк М.П. по кримінальному провадженню № 12014250050000404, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.02.2014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України, про накладення арешту на майно ОСОБА_3 та ОСОБА_11 - відмовити в повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Черкаської області протягом пяти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 20.08.2018 року о 12 год. 30 хв.

Слідчий суддя: Ю.В.Михальченко