Постанова № 75964153, 17.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №334/751/18 Головуючий у 1 інстанції: Козлова Н.Ю.

Провадження № 22-ц/778/2320/18 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«17» серпня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

Розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району про стягнення суми грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району про стягнення суми грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2016 року у справі № 334/2707/16-а задоволено його адміністративний позов до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району про визнання протиправними та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району щодо недоплати йому разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої ст. 13 ч.5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2016 рік. Постановлено зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району зробити перерахунок та виплатити йому разову щорічну державну допомогу до 5 травня за 2016 рік, як інваліду 2 групи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру, який встановлено ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплаченої суми.

З метою примусового виконання зазначеної постанови видано виконавчий лист.

На виконання рішення суду Управлінням праці та соціального захисту населення здійснено перерахунок щорічної державної допомоги до 5 травня за 2016 рік та її сума склала 5992,00грн.

У межах виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову від 24 жовтня 2017 року про повернення виконавчого документа, згідно з якою що рішення суду в частині виплати сум грошової допомоги, виконано не було, оскільки станом на 2017 рік Управлінню праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району коштів на виплату заборгованості не виділено. Державним виконавцем було направлено до суду подання про зміну способу і порядку виконання рішення. За результатами розгляду даної заяви судом було відмовлено у заяві державного виконавця.

На підставі зазначеного просив стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району на його користь заборгованість по виплаті щорічної державної допомоги до 5 травня за 2016 рік як інваліду II групи у розмірі 5992,00 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району на користь ОСОБА_3 заборгованість по виплаті щорічної державної допомоги до 5 травня за 2016 рік, як інваліду ІІ групи в розмірі 5992,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на здійснення фінансування за рахунок коштів державного бюджету, необхідність внесення невиплаченої допомоги до проекту кошторису, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2018 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2018 справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2016 року у справі № 334/2707/16-а адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Ленінському району про визнання протиправними та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни задоволено. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району щодо недоплати ОСОБА_3 разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої ст. 13 ч.5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2016 р. Постановлено зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 разову щорічну державну допомогу до 5 травня за 2016 рік, як інваліду 2 групи, у розмірі 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком виходячи із розміру, який встановлено ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплаченої суми.

З метою примусового виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2016 року видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 24 жовтня 2017 року повернуто виконавчий документ. З вказаної постанови вбачається, що рішення суду у повному обсязі, а саме в частині виплати сум грошової допомоги, виконано не було, оскільки станом на 2017 рік Управлінню праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району коштів на виплату заборгованості не виділено. Крім того державним виконавцем було направлено до суду подання про зміну способу і порядку виконання рішення. За результатами розгляду даної заяви судом було відмовлено у заяві державного виконавця.

Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

За змістом ст. 95 Конституції України та бюджетного кодексу України, виключно Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки на соціальний захист на соціальне забезпечення здійснюються у встановленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду Державного бюджету в межах обсягів призначень, передбачених Державним бюджетом України. Розподіл коштів за наслідками проводиться відповідно до затверджених в установленому порядку кошторисів. Виплата бюджетних коштів у розмірах, не передбачених відповідним бюджетним асигнуванням або з інших рахунків, є грубим порушенням бюджетного законодавства, нецільове використання коштів тягне за собою відповідальність посадових осіб.

Частиною 1 статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь - які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня

Як вбачається з постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу, Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району листом повідомило, що на 2017 рік кошти на виплату заборгованості управлінню не виділено, виплата буде здійснена при надходженні грошових коштів на рахунки управління.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Постанова Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2017 року набула законної сили, дійсно є невиконаною відповідачем, проте це не є підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району суми грошової допомоги у розмірі 5992,00 грн., оскільки відбувається дублювання існуючого та такого, що набрало законної сили судового рішення. Питанням виконання судових рішень зобов'язального характеру займаються органи державної виконавчої служби. Отже, в даному випадку позивачем невірно обраний спосіб захисту його порушеного права.

Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позовних вимог без встановлення вищезазначених обставин, що мають істотне значення для вирішення спору, рішення суду не може вважатись законним та обґрунтованим та підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову з вищезазначених підстав.

Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2018 року у цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району про стягнення суми грошової допомоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 17 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді: