Ухвала суду № 75963536, 17.08.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 17.08.2018

Справа № 320/6736/18

1-кс/320/2866/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді – Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080140002645 від 15.08.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, неодруженого, студента ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

за участю прокурора – Щербини О.О.,

підозрюваного – ОСОБА_2,

законного представника підозрюваного – ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В :

17 серпня 2018 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080140002645 від 15.08.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 14 серпня 2018 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, знаходячись на території домоволодіння № 160 по вулиці Пушкіна в місті Мелітополі Запорізької області, неповнолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, маючи умисел на викрадення чужого майна, шляхом розбиття скла вікна, проник через віконний отвір до вищевказаного будинку, де його противоправні дії були помічені ОСОБА_5 ОСОБА_2, усвідомлюючи, що його противоправні дії стали відомі оточуючим, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно. відкрито викрав з будинку майно, яке належало ОСОБА_6, а саме : музичний центр марки «JVC» (с.н.093C2707), в корпусі чорного кольору, вартістю 1000 грн.; системний блок марки «LG», в корпусі сірого кольору, вартістю 500 гривень; акустичні колонки марки «SVEN», в корпусі чорного кольору, вартістю 100 гривень; комп’ютерну клавіатуру марки «CERTIFIED», в корпусі світло коричневого кольору, вартістю 100 гривень; комп’ютерну мишу марки «4TECH» (с.н. Е12U1102) в корпусі чорного кольору, вартістю 50 гривень, після чого з місця події зник, тим самим діючи повторно, відкрито викрав вищевказане майно, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на суму 1750 гривень 00 копійок.

«16» серпня 2018 року неповнолітньому ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Підозра у вчиненні злочину ОСОБА_2 обґрунтована наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування: даними протоколів допиту потерпілого та свідків, постанови про залучення речових доказів.

Враховуючи, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного, тяжкого корисливого злочину, а саме: 22.12.2017 року Мелітопольським ВП ГУНП в Запорізької області до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області було направлено обвинувальний акт за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2, 3 ст.185, ч. 3 ст. 187 КК України. Однак неповнолітній підозрюваний ОСОБА_2 на шлях виправлення не став, продовжив свою злочинну діяльність, тому, на думку слідчого та прокурора, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_2, знаходячись на волі, продовжить вчиняти нові аналогічні корисливі кримінальні правопорушення (злочини), а також може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Таким чином, прокурор вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

У зв’язку з вищевикладеним, слідчий вважає, що запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, неможливо при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу, більш м’якого, ніж тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав зазначене клопотання у повному обсязі, та додав, що запобігти зазначеним ризикам, при застосуванні інших більш м’яких запобіжних заходів неможливо. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважає доцільним застосувати вищевказаний запобіжний захід.

Підозрюваний ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав свою причетність до скоєного, повідомити про причини свого вчинку не може, не заперечує щодо запобіжного заходу, але бажає щоб було обрано домашній арешт. По обставинам зазначив що він прийшов до потерпілого до дому, вибив скло в вікні, забрав комп’ютер та музикальний центр, на таксі повернувся до свого товариша, потім здав в ломбард разом зі своїм товаришем Євдокименко, викрадений музикальний центр, за виручені грошові кошти розрахувались за таксі та купили сигарети, комп’ютер залишив у товариша вдома. Вранці на наступний день до нього прийшов потерпілий і він йому повідомив, де перебувають викрадені речі та де він буде знаходитись.

Законний представник підозрюваного просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, пояснила що проживають в неповній родині, вплинути на поведінку сина може але не завжди.

Захисник підозрюваного – адвокат ОСОБА_4 заперечував щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, вважає, що підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні, посилаючись на те, що прокурором не обґрунтовано наявність будь-яких ризиків, зокрема не доведено, що підозрюваний має наміри ухилятися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У зв'язку з чим захист просить суд обирати відносно ОСОБА_2 більш м’який, ніж тримання під вартою, запобіжний захід.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст.183, 331 КПК України, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст.492 КПК до неповнолітнього може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених КПК. Разом з тим слід ураховувати, що затримання та тримання під вартою як винятковий захід може застосовуватися тільки у випадку, коли неповнолітній підозрюється чи обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, та за умови, якщо слідчий/прокурор доведе, що застосування іншого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст.177 КПК.

Крім урахування згаданих підстав, слідчий суддя, суд, беручи до уваги практику ЄСПЛ (рішення від 27.11.2008 у справі «Свершов проти України»), зобов’язаний враховувати і вік підозрюваного (обвинуваченого).

Слідчий суддя, суд повинен враховувати, що тримання під вартою має застосовуватись до неповнолітнього лише як винятковий захід з визначенням якомога коротших термінів такого тримання та із забезпеченням періодичного перегляду через короткі проміжки часу підстав для його застосування чи продовження (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Ассенов та інші проти Болгарії»).

На стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з’явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув’язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв’язки та будь-які інші зв’язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_2 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

У відповідності до положень ч.2 ст. 492 КПК України тримання під вартою може застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, офіційно не працює, знаходячись на волі може продовжити злочинну діяльність, а також з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, може без перешкод залишити теперішнє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти вказаним ризикам неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м’якого, ніж тримання під вартою.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

В провадженні колегії судів Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває на розгляді обвинувальний акт відповідно до якого ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч.2, ч. 3, 187 ч. 3 КК України. По даному кримінальному провадженню до ОСОБА_2 під час досудового слідства було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, станом на час розгляду клопотання строк дії ухвали закінчився.

Таким чином ризик продовження злочинної діяльності є вагомим, з урахуванням минулому та особи обвинуваченого.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Як слідує з наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, тобто відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.

Враховуючи, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, офіційно не працює, знаходячись на волі може продовжити злочинну діяльність, а також з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, може без перешкод залишити теперішнє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим буде перешкоджати встановленню істини по кримінальному провадженню, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти вказаним ризикам неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м’якого, ніж тримання під вартою.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд прийшов до висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення та розмір майнової шкоди, завданої правопорушенням у вчиненні якого він підозрюється, та те, що він офіційно не працює, однак підозрюється у скоєнні умисного тяжкого злочину, вважаю за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080140002645 від 15.08.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання, тобто з 15 серпня 2018 року з 17 години 00 хвилин до 14 жовтня 2018 до 17 години 00 хвилин включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 14 жовтня 2018 до 17 години 00 хвилин включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 17620 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять ) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: 31217205026001, отримувач коштів – ГУК у м. Києві/м.Київ/22030200, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, код класифікації доходів бюджету – 22030200, призначення платежу обов'язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, номер справи, ПІБ підозрюваного.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні обов'язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та Начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Т.В.Юрлагіна