Вирок № 75963308, 17.08.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 17.08.2018

Справа № 320/5398/18

(1-кп/320/858/18)

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«17» серпня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Калугіної І.О.,

при секретарі - Воробйовій В.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 42016080370000009 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, розлученого, який не працює, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - Ромащенка М.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - адвоката Гришина О.М.,

В С Т А Н О В И В:

23 лютого 2015 року на виконання зазначеного Указу та відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» ОСОБА_1 було призвано на військову службу по мобілізації, та направлено для проходження військової служби у військову частину 1491 частини - Відділу прикордонної служби «Мелітополь - залізничний» Бердянського прикордонного загону.

Того ж дня, наказом № 98-ос командира військової частини 1491 солдат ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини та призначений на посаду патрульного (за рахунок посади молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - дозиметриста першого відділення інспекторів прикордонної служби) «Мелітополь - залізничний» II категорії військової частини 1491 відділу прикордонної служби «Мелітополь - залізничний» Бердянського прикордонного загону.

Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ зі змінами, визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Указу виконуючого обов'язки Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні оголошена часткова мобілізація та з 18 березня 2014 року настав особливий період, який діє по теперішній час.

За наведених обставин, солдат ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем, відповідно до ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.

14 вересня 2015 року солдат ОСОБА_1 вибув з військової частини 1491, яка дислокувалась за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, у відпустку та повинен був прибути 24 вересня 2015 року до місця дислокації військової частини 1491, яка у той момент тимчасово дислокувалась за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь.

Однак, 24 вересня 2015 року солдат ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині 1491 частини - Відділ прикордонної служби «Мелітополь - залізничний» Бердянського прикордонного загону, не з'явився вчасно на службу без поважних причин з відпустки, до місця дислокації військової частини 1491, яка дислокувалася за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, мір для повернення до військової частини 1491 не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами військової частини 1491 до 05 липня 2018 року.

Отже, 24 вересня 2015 року солдат ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем, в порушення вимог ст.ст. 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, перебуваючи в умовах особливого періоду, не з'явився вчасно на службу без поважних причин з відпустки до місця дислокації військової частини 1491, яка дислокувалась за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, та незаконно перебував за межами військової частини до 05 липня 2018 року.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 4 ст. 407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).

06 липня 2018 року між прокурором військової прокуратури Запорізького гарнізону Курачем Д.О. та підозрюваним ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно даної угоди прокурор Курач Д.О. та підозрюваний ОСОБА_1 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ст. 407 ч. 4 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, підозрюваний беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні.

Вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести обвинувачений ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом встановлено в судовому засіданні, що обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України, який є тяжким злочином.

При цьому судом з'ясовано, що підозрюваний цілком розуміє права визначені п.п. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором військової прокуратури Запорізького гарнізону Курачем Д.О. та підозрюваним ОСОБА_1 і призначення підозрюваному узгодженої сторонами міри покарання.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 06 липня 2018 року про визнання винуватості, укладену між прокурором військової прокуратури Запорізького гарнізону Курачем Дмитром Олександровичем та підозрюваним ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винуватим за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у вигляді 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання, якщо він протягом 1 (один) року не скоїть нового кримінального правопорушення.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 76 КК України додатково покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: І.О.Калугіна