Рішення № 75962075, 10.08.2018, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/493/18

Провадження № 2/545/969/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2018 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шелудякова Л.В.,

з участю секретаря Нагорної І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача 02.03.2018 рокузвернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.07.2013 року в сумі 31728,17 грн., посилаючись при цьому на те, що отримавши кредит в сумі 2000,00 грн. відповідач належним чином покладені обов'язки, згідно кредитного договору щодо своєчасної сплати суми заборгованості не виконує і в добровільному порядку відмовляється сплачувати виниклу заборгованість, в зв'язку з чим, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2018 року по цивільній справі №545/493/18, провадження №2/545/593/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.07.2013 року в сумі 29741,11 грн. та судовий збір в сумі 1651,00 грн. В частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» штрафів у розмірі 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1487,06 грн. - штраф (процентна складова) - відмовлено.

22 травня 2018 року від відповідача надійшла заява про скасування вказаного заочного рішення, в якій посилається на те, що про розгляд справи, яке відбулось 18 квітня 2018 року він не був належним чином повідомлений.

Крім того, при ухваленні судового рішення не враховано, що дійсно між позивачем та ним було укладено договір №б/н від 11 липня 2013 року, згідно якого банк надав йому кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Починаючи з 11 липня 2013 року він став використовувати отримані на кредитну карту кредитні кошти та добросовісно сплачувати кошти за користування кредитом. Так, з 10 грудня 2013 року по січень 2015 року ним здійснювались платежі, а з січня 2015 року його картку було заблоковано і він не мав можливості подивитись баланс або наявність чи відсутність заборгованості, а працівники позивача відмовлялись надавати таку інформацію. Не маючи доступу до карти та до свого особистого рахунку та не отримуючи від банку жодної інформації про стан заборгованості він здійснив останній платіж 30 липня 2015 року у розмірі 200 грн. та вважав, що заборгованість за кредитним договором є погашеною, оскільки він банку жодної інформації про стан заборгованості він не отримував. Про нараховану заборгованість дізнався з судового рішення. З таким нарахуванням він не погоджується, зокрема, нарахована пеня в декілька разів перевищує суму боргу, при цьому позивачем не було надано чіткого розрахунку з зазначенням точного періоду нарахування пені, а в порушення ч.2 ст.1056-1 ЦК України позивачем постійно змінювалась процентна ставка за договором.

Ухвалою суду від 05.06.2018 року заяву відповідача про скасування

заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2018 року по цивільній справі № 545/493/18, провадження №2/545/593/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, призначено справу до розгляду

У судове засідання представник позивача не з'явився, попередньо надавши до суду заяву в якій позов підтримав повністю та просив розглянути справу без його участі на підставі наявних у ній доказів.

Від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, проти позову заперечила, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № б/н від 11.07.2013 року, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Згідно до п 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника що до прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Згідно п. 2.1.1.12.6 " Правил користування платіжною карткою", Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами Банку", з розрахунку 365/366 календарних днів на рік.

Відповідно до п.2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов6язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених цим договором.

На підставі п.1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг, банк має право на зміну тарифів., а також інших у мов обслуговування рахунків, із завчасним попередженням клієнта не менш ніж за 7 днів до введення таких змін, зокрема у виписці по картрахунку. У разі якщо протягом 7 днів Банк не отримав від клієнта незгоди щодо таких зміни , вважається, що Клієнт приймає нові умови.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг. - У разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту га Овердрафту), оплата Винагороди Банку.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами..

Позивач свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

11.07.2013 року відповідач почав використовувати отримані на кредитну карт кредитні кошти, що підтверджується випискою по особовому рахунку.

Власник картки зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Останній платіж відповідачем було здійснено 30.07.2015 року (а.с.7).

У порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 20.02.2018 року має заборгованість - 31728,17 грн., яка складається з наступного: 2656,87 грн. - заборгованість за кредитом; 867,86 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 26216,38 грн. - заборгованість за пенею; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 1487,06 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За загальним правилом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати 1 рік.

При цьому, виходячи із правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст.253 ЦК обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, суд вважає, що право на стягнення пені в кредитора ПАТ КБ "ПриватБанк" виникло з наступного дня після 30.07.2015р., а до суду він звернувся лише 02.03.2018р., то пеня підлягала стягненню тільки в межах одного року до дня пред'явлення позову.

Крім того, ч.3 ст.551 ЦК передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, ч.3 ст.551 ЦК, з урахуванням положень ст.3 ЦК щодо загальних засад цивільного законодавства та п.4 ч. 5 ст.12 ЦПК щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Установивши, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов'язання, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин норму ч.3 ст.551 ЦК.

Суд приходить до висновку, що заявлений позивачем у розрахунку заборгованості розмір «пені» у сумі - 26 216,38 грн., - слід зменшити до розміру «заборгованості за кредитом», що підлягатиме до стягнення у розмірі - 2 656,87 грн.

Згідно положень статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи, що умовами договору передбачено одночасне стягнення декількох видів неустойки - штрафів та пені за порушення кредитних зобов'язань, суми штрафів до стягнення з відповідача не підлягають.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 21.10.2015 року по справі №6-2003цс15 .

Отже, суд вважає, що у задоволенні вимоги позивача щодо стягненні з відповідача штрафів у розмірі: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1487,06 грн. - штраф (процентна складова), - слід відмовити, тому заборгованості за кредитом, яка підлягає стягненню у судовому порядку з відповідача складається з: 2656,87 грн., - заборгованість за кредитом; 867,86 грн., - заборгованість по процентах за користування кредитом; 2656,87 грн (зменшена сума) - заборгованість за пенею, а всього до стягнення: 6181,60 грн., що становить 19,48% від заявленої суми у позові - 31728,17 грн.

За даних обставин, суд вважає, що позивач правомірно вимагає з відповідача повернення суми кредиту, сплату процентів, зменшеного розміру пені у примусовому порядку, посилаючись на кредитний договір, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по справі на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.

В разі часткового задоволення позову судові витрати на користь позивача підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог (19,48%=6181,60 грн.).

Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені позивачем при подачі позову по сплаті судового збору у розмірі - 343,24 грн.(1720 грн. х 19,48% =343,24 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 9, 10, 11, 12, 13, 17, 81, 200, 206, 258, 259, 263, 264, 265, ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 611, 634 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Полтавським РВ УМВС України в Полтавській області 05.01.2000 року) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.07.2013 року в сумі 6181,60 грн. (шість тисяч сто вісімдесят одна грн. 60 коп).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Полтавським РВ УМВС України в Полтавській області 05.01.2000 року) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі - 343,24 грн. (триста сорок три грн. 24 коп).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повний текст судового рішення складено 17 серпня 2018 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Л. В. Шелудяков