Постанова № 75961762, 15.08.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/551/2018(м)

221/1964/18

Головуючий в 1 інстанції Безрук Т.В.

Доповідач Принцевська В.П.

Категорія 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року місто Маріуполь

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Принцевської В.П.,

суддів Ткаченко Т.Б., Кочегарової Л.М.

секретар Сидельнікова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 07 червня 2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся з даним позовом до суду. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного Договору № б/н від 21.11.2008 року банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 2900 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, відповідач порушив умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів, та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 18.03.2018 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 35113 грн. 24 коп., з яких заборгованість за кредитом 1990 грн. 41 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 31112 грн. 68 коп., заборгованість за пенею та комісією 100 грн. 00 коп., а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 1660 грн. 15 коп. - штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь та судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 07 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

З даним рішенням не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Він посилався на те, що суд не повно з'ясував обставини справи та ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального і матеріального Закону. Просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання представник позивача не з'явився, повідомлений про час і місце судового засідання судовою повісткою. Представник звернувся до апеляційного суду з заявою про розгляд справи без його присутності.

Відповідач до суду не з'явився, повідомлений про час і місце судового засідання судовою повісткою, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення судової повістки ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі неналежного виконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Стаття 625 ЦК України передбачає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2008 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений Договір № б/н, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 2900 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Згідно умов договору, позичальник зобов'язався повернути кредит частинами у розмірах та у строки повернення кредиту, зазначеними у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом.

Кредитний договір між сторонами було укладено в спосіб подання письмової згоди відповідача на надання відповідної платіжної картки, видачі позивачем відповідачеві такої картки, та ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а відтак породжували відповідні договірні зобов'язання для сторін по справі.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві обумовлену сторонами грошову суму шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.

У порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого за нею станом на 18.03.2018 року виникла заборгованість.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості позивача вбачається, що загальна сума жзаборгованості складає - 35113 грн. 24 коп., з яких заборгованість за кредитом 1990 грн. 41 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 31112 грн. 68 коп., заборгованість за пенею та комісією 100 грн. 00 коп., а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 1660 грн. 15 коп. - штраф (процентна складова), що підтверджено розрахунком заборгованості.

Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Апеляційний суд перевірив доводи апеляційних скарг і вважає їх частково обґрунтованими з наступних підстав.

Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримала за вказаним кредитним договором дві кредитні картки: 21 листопада 2008 року картку № 5577 2129 0478 0304 з терміном дії до 12/11 та 15 липня 2011 року картку № 5577 2127 0943 7902 з терміном дії до 04/15 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач використовувала обидві картки. Тобто строк позовної давності в даному випадку спливає в 30 квітня 2018 року. Позивач звернувся з позовом до суду 4 квітня 2018 року.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд дійшов помилкового висновку що строк позовної давності закінчився 29 листопада 2017 року.

Апеляційний суд враховує положення ст. 2 Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, і вважає, що нарахування штрафних санкцій за період з 14 квітня 2014 року по сьогоднішній день для відповідача, яка зареєстрована в АДРЕСА_1, не відповідає вимогам Закону.

Враховуючи висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 провадження № 14-10 цс 18 про те, що після закінчення строку дії договору у банка відсутні підстави для отримання процентів, в інший спосіб, ніж встановлено ст.625 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку щодо необхідності частково задовольнити вимоги позивача щодо стягнення суми процентів за користування кредитом.

З урахуванням зміни розміру процентів, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором визначається в сумі 3532,26 грн. та складається з заборгованості за кредитом - 1990,41 грн. та заборгованості за процентами - 1541,85 грн.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційний суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача 291 грн. 92 коп. у відшкодування судових витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 07 червня 2018 року скасувати.

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 21 листопада 2008 року у розмірі 3532,26 грн. (три тисячі п'ятсот тридцять дві грн.) 26 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 1990,41 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 1541,85 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 291 грн. 92 коп. у відшкодування судових витрат на оплату судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

Повний текст постанови виготовлено 19 серпня 2018 року.

Суддя