Рішення № 75961689, 13.08.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/8218/16-ц

Провадження №2/524/39/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді – Нестеренка С.Г., при секретарі – Бельченко Н.Л., за участі представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позивач просив визначити й ому додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_7 тривалістю в шість місяців.

В обґрунтування позову, позивач вказував, що проживає постійно в Російській Федерації. 25 січня 2015 року померла його мати ОСОБА_7, про що дізнався лише 01 жовтня 2016 року. Після смерті матері відкрилася спадщина на належну матері частину квартири АДРЕСА_1, яка належить йому та матері на праві спільної сумісної власності. 12 жовтня 2016 року звернувся до Першої Кременчуцької нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, однак йому постановою державного виконавця було відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини у зв’язку з пропуском строку прийняття спадщини. Посилався, що поважними причинами пропуску строку прийняття спадщини є окреме проживання від матері за межами України, відсутність інформації про смерть матері, його хвороба, наявність бойових дій на території України (а.с.3-4).

Ухвалою судді від 26 жовтня 2016 року при відкритті провадження у справі було залучено сторони у справі, третя особа – Перша Кременчуцька державна нотаріальна контора (а.с.13).

Ухвалою суду від 07 лютого 2017 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2 про витребування копії спадкової справи, відкритої у зв’язку зі смертю ОСОБА_7 (а.с.30).

12 квітня 2017 року позивач уточнив вимоги, зокрема вказавши відповідачем ОСОБА_3 (а.с.70-71).

Ухвалою суду від 12 квітня 2017 року відповідача ОСОБА_6, який помер 23 вересня 2016 року, було замінено на ОСОБА_3 (а.с.82).

Ухвалою суду від 13 лютого 2018 року до участі у справі було залучено ОСОБА_5, котрий разом з його матір’ю ОСОБА_3, є спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_8 (а.с.128).

29 травня 2017 року представником відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 подано заперечення на позов, в якому зазначено про незгоду з позовом внаслідок відсутності у позивача поважних, непереборних та істотних підстав пропуску строку прийняття спадщини, якими не є вказані позивачем у позовній заяві підстави (а.с. 95-96).

Ухвалою суду від 02 квітня 2018 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про витребування від Адміністрації Державної прикордонної служби України відомостей про перетин кордону України позивачем (а.с.151).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 позов підтримав, просив задовольнити, посилаючись на підстави, які були вказані у позовній заяві. Не заперечував, що позивач приїздив восени 2016 року на похорони рідного брата ОСОБА_8 Доказів про наявність у позивача хвороби після смерті матері позивача не може надати. Стверджував, що позивач боявся приїздити до України внаслідок, за його словами, воєнного конфлікту України та РФ. Не заперечував, що позивач та його дружина, котрі є розлученими на час розгляду справи, мають знайомих у м. Кременчуці, а також не заперечував факт спілкування двох братів та їх членів сім’ї засобами Інтернет зв’язку та через соціальні мережі, що не є належними доказами підтвердження факту сповіщення про смерть матері.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 з позовом не погодилися, вказали, що позивач, незважаючи на розірвання шлюбу з дружиною, продовжує проживати з нею, що ОСОБА_8 за життя та ОСОБА_3 спілкувалися з позивачем та його дружиною, у тому числі з приводу стану здоров’я ОСОБА_7, її смерті. Крім того, відповідач ОСОБА_3 зазначила, що про смерть свого чоловіка також повідомила позивача і восени 2016 року позивач приїхав на похорони брата, забрав документи на квартиру, свідоцтво про смерть матері у нотаріуса, і здав квартиру у найм.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про причини своєї неявки суд не повідомляв, повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи через свого представника.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не прибув, з позовом не погодився, просив справу розглянути за його відсутності (а.с.192).

Представник третьої особи – Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори у судове засідання не прибув, просив справу розглянути за відсутності представника (а.с.190).

Сторони, третя особа, їх представники будь-які інші клопотання до суду не подавали.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації – Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради у жовтні 1999 року, квартира АДРЕСА_2 (колишня – Тельмана) у м. Кременчуці, належить позивачеві ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності в рівних частинах (а.с.8).

Будь-які домовленості між співвласниками квартири про зміни часток у власності на квартиру не укладалися між ними.

ОСОБА_7 померла 25 січня 2015 року, що постає зі свідоцтва про смерть, виданого 26 січня 2015 року Центральним ВДРАЦС Реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області (а.с.6).

Отже, після смерті ОСОБА_7, відкрилася спадщина на належну їй частину квартири, а саме 1/2 частину вказаної раніше квартири, враховуючи рівність часток у праві спільної сумісної власності на квартиру позивача та його матері.

20 лютого 2015 року до Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори звернувся із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті його матері, ОСОБА_8 (а.с.42).

23 вересня 2016 року ОСОБА_8 помер, що постає зі свідоцтва про смерть, виданого 03 жовтня 2016 року Кременчуцьким міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (а.с.137). Спадкоємцями померлого ОСОБА_8 є залучені до участі у справі відповідачі.

Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_8 доводилися один одному рідними братами по матері та батькові. Різниця в їх прізвищах виникла внаслідок зміни прізвища ОСОБА_6, котрий за життя взяв прізвище – ОСОБА_8.

Позивач подав заяву про прийняття спадщини, відкритої після смерті матері – 12 жовтня 2016 року до Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори після приїзду до України у зв’язку зі смертю брата ОСОБА_8 та похорон останнього (а.с.50).

Постановою державного нотаріуса Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори ОСОБА_9 від 12 жовтня 2016 року позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право спадщину за законом після померлої 25 січня 2015 року матері у зв’язку з пропущеним ним шестимісячним строком для прийняття спадщини (а.с.9).

Наведені та встановлені обставини сторонами у справі та третьою особою не заперечувалися.

Відповідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України (в редакції станом на 25 січня 2015 року) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Як вбачається з ч. 1 ст. 1270 ЦК України (в редакції станом на 25 січня 2015 року) для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1272 ЦК України (в редакції станом на 25 січня 2015 року):

1.Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

2. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

3. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

На підставі ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

Звертаючись до суду із даним позовом, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини позивач вказував на своє постійне проживання за межами України та відсутність інформації про смерть матері, його хвороби та воєнний конфлікт в Україні.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів та заперечень учасників справи та врахувавши її фактичних обставин.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони справи на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами та обов'язками щодо предмета спору (стаття 13 ЦПК України), а суд на засадах змагальності сторін може лише сприяти застосуванню таких прав та виконанню обов'язків, ураховуючи при цьому принципи справедливості та рівності учасників процесу перед законом та судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач ОСОБА_1 та його представник не надали належних та допустимих доказів того, що з січня 2015 року до жовтня 2016 року позивачеві не було відомо про смерть матері позивача, а також доказів того, що проживання позивача за межами України в указаний період часу було пов'язано з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв'язку із чим він не виконав свій процесуальний обов'язок із доведення тих обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Крім того, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України у справі 6-1215цс16 від 14 вересня 2016 року, якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, зокрема, через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Доводи та посилання позивача та його представника на відсутність у позивача відомостей про смерть матері внаслідок окремого проживання позивача від матері і за межами України, наявність у позивача хвороби та його лікування у період часу для прийняття спадщини з 25 січня 2015 року до 25 липня 2015 року, не були підтверджені належними і допустимими доказами.

Не заслуговують уваги доводи та посилання позивача та його представника щодо наявності воєнного конфлікту на території України, оскільки вони є абсурдними, враховуючи, що місто Кременчук Полтавської області не входив та не входить до зони проведення ОСС (АТО).

Отже, позивач та його представник не подали належні і допустимі докази про наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для позивача на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк, підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Звідси, суд вважає, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Сторони у справі не заявляли про необхідність стягнення понесених ними відповідних судових витрат.

Керуючись ст.ст.1223, 1258, 1268, 1270-1272, 1296 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Повне рішення виготовлено 20 серпня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: