Рішення № 75960803, 14.08.2018, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа №409/900/18

Пров.№2/409/590/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2018 року смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: О.Г.Третяка

за участю секретаря судових засідань: Т.С.Гойдіної

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Білокуракине цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Білокуракинської територіальної громади Білокуракинського району Луганської області про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Білокуракинської територіальної громади Білокуракинського району Луганської області про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3. Позивачка з ОСОБА_3 прожили однією сім'єю починаючи з березня 2000 року аж по день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 За цією адресою проживали рідний дядько позивачки по лінії матері, ОСОБА_4, (він був власником цього будинку), разом із своєю дружиною ОСОБА_5, яка доводилася позивачці нерідною тіткою.

На початку 2000 року дядько й тітка вирішили забрати до себе дядькову тещу (матір тітки) - ОСОБА_3, так як вона була похилого віку, (86 років), і за нею необхідно було доглядати. До цього ОСОБА_3 проживала в смт. Білокуракине за іншою адресою сама. Тому в березні 2000 року, коли вони забрали до себе ОСОБА_3, позивачка почала разом ними проживати так як у дядька і тітки було вже не те здоров'я що раніше і потрібно було доглядати за ОСОБА_3 З цього часу вони жили разом в чотирьох, вели спільне господарство, спільно витрачали свої кошти на спільні потреби, позивачка робила все необхідне у побуті для підтримання нормального проживання, зокрема доглядаючи ОСОБА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер дядько позивачки ОСОБА_4 заповівши все своє майно своїй дружині ОСОБА_5. Після смерті дядька вони залишилися втрьох - позивачка, її нерідна тітка ОСОБА_5 і її мати ОСОБА_3.

У 2005 році дуже погіршився стан здоров'я ОСОБА_5, її паралізувало, вона не могла самостійно пересуватися. В цей час ОСОБА_5, передбачаючи що їй вже недовго залишилося жити, заповіла позивачці все своє майно, зокрема домоволодіння в якому вони проживали за адресою: АДРЕСА_1, за умови що позивачка не покине її матір - ОСОБА_3, і в подальшому буду її доглядати аж до смерті. ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 померла. Після її смерті позивачка оформила спадщину за вказаним заповітом ставши власником її майна зокрема домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 і офіційно зареєструвалася за цією адресою. За даною адресою вони продовжували проживати разом з ОСОБА_3 аж до її смерті. Весь цей час позивачка доглядала її, а коли вона померла, вона займалася похованням та отримала свідоцтво про смерть. Так як в ОСОБА_3 не залишилося жодної рідні, і позивачка була для неї єдиною близькою людиною, ще за свого життя ОСОБА_3 віддала позивачці документи на свою землю та бажала щоб ця земля залишилася їй. На даний час оригіналів цих документів позивачка не може знайти.

У зв'язку з цим позивач просить суд встановити факт, що вона проживала однією сім'єю разом з ОСОБА_3, починаючи з березня 2000 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 Визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно яке залишилося після смерті ОСОБА_3, а саме: земельну ділянку № 347 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,6514 га., що розташована на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2, виданого Білокуракинською селищною радою 11.05.2002 року за реєстраційним номером 1371; земельну частку (пай) площею 3,50 умовних кадастрових гектара, що розташована на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) НОМЕР_3 виданого Білокуракинською райдержадміністрацією 30.08.1996 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 30.08.1996 року за №34.

Позивач в судовому засіданні надав аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення, позов підтримав, просив його задовольнити.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що позивачка дійсно проживала однією сім'єю з ОСОБА_3, позивачка дбала за останньою, здійснила її поховання.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що позивачка дійсно проживала однією сім'єю з ОСОБА_3, позивачка дбала за останньою, здійснила її поховання.

Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що позивачка дійсно проживала однією сім'єю з ОСОБА_3, позивачка дбала за останньою, здійснила її поховання.

Суд, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть НОМЕР_4 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.7). Згідно відповіді відділу у Білокуракинському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 13.11.2017 року у власності ОСОБА_3 є земельна ділянка площею 5,6514 га (а.с.8). Згідно копії витягу із спадкового реєстру від 27.02.2018 року було відкрито спадкову справу, спадкодавець ОСОБА_3 (а.с.10-11). Постановою приватного нотаріуса ОСОБА_9 від 31.03.2018 року Позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_3 (а.с.12). Згідно копії свідоцтва про смерть НОМЕР_5 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.13). Згідно копії свідоцтва про право на спадщину від 20.12.2004 року спадкоємцем ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_5 (а.с.14-15). Згідно копії свідоцтва про смерть НОМЕР_6 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.16). Згідно копії заповіту від 07.05.2005 року ОСОБА_5 заповіла усе належне їй майно ОСОБА_2 (а.с.17-18). Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачка прийняла спадщину, що залишилася після ОСОБА_5 (а.с.19-21).

Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, що передбачене ст. 1222 ЦК України.

На підставі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця ... .

Згідно ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

На підставі ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно пункту 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Пунктом 23 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач є спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті своєї тітки, однак, з причини відсутності у неї оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, він не зміг оформити спадщину на своє ім'я через органи нотаріату.

На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 15, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1222, 1258, 1261, 1265, 1268, 1269, 1270, 1276 ЦК України, ст.ст. 9, 10, 12, 13, 77-81, 89, 259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

Встановити факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, проживала однією сім'єю разом з ОСОБА_3, починаючи з березня 2000 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно яке залишилося після смерті ОСОБА_3, а саме:

земельну ділянку № 347 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,6514 га. що розташована на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2 виданого Білокуракинською селищною радою 11.05.2002 року за реєстраційним номером 1371;

земельну частку (пай) площею 3,50 умовних кадастрових гектара що розташована на території Білокуракинської селищної ради Білокуракинського району Луганської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) НОМЕР_3 виданого Білокуракинською райдержадміністрацією 30.08.1996 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 30.08.1996 року за №34.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Білокуракинський районний суд Луганської області на підставі п.15.5 ч.1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_7, виданий Білокуракинським РВ УМВС України в Луганській області 22.04.1999р., зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Білокуракинська територіальна громада, код ЄДРПОУ 04335447, місцезнаходження за адресою: пл. Шевченка буд. 4, смт. Білокуракине Луганської області.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області О.Г. Третяк