Рішення № 75960299, 15.08.2018, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа №409/1727/18

Пров.№2-а/409/40/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2018 року смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: О.Г.Третяка

за участю секретаря судових засідань О.В. Бушлі

представника позивача І.В. Кривич

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Білокуракинського районного відділу управління державної міграційної служби України в Луганській області до ОСОБА_3 про примусове видворення за межі України, -

В с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до ОСОБА_3 про примусове видворення за межі України посилаючись на те, що в Україні з міркувань національної безпеки та з метою захисту українського суспільства тривають системні заходи з протидії незаконній міграції. До цієї роботи залучені міграційна та прикордонна служби, Національна поліція та Служба безпеки України. Згідно вимог українського законодавства, іноземці та особи без громадянства перебувають на території України виключно на підставах, визначених законом. Іноземці, які перебувають в Україні, на рівних правах з громадянами України зобов'язані поважати та дотримуватися українського законодавства. В ході проведення профілактичних заходів з виявлення іноземців та осіб без громадянства, які нелегально перебувають на території України, позивачем була виявлена громадянка Російської Федерації ОСОБА_3, яка знаходиться в Україні без наявних законних підстав та документів, які б надавали право законного перебування її на території України. У зв'язку з цим позивач просить суд прийняти рішення про видворення відповідача за межі України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, надав аналогічні викладеним у позові пояснення.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що народилася в Українській РСР, тут же навчалася, українську мову розуміє, вільно спілкується, перекладач їй не потрібен. Своєчасно вона не оформила документи у зв'язку з незнанням порядку тимчасового перебування іноземців на території України та відсутністю коштів. Просила не видворяти її за межі України.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 В;an=214">ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.

З метою контролю за виконанням іноземцем та особою без громадянства рішення про примусове повернення службові особи органу охорони державного кордону чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, можуть супроводжувати такого іноземця та особу без громадянства по території України.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" у разі прийняття рішення про примусове повернення в паспортному документі іноземця або особи без громадянства скасовується віза і вилучаються документи, що підтверджують законні підстави перебування в Україні.

Згідно ч. 8 ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" рішення суду про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

Відповідно до ч. 5 ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" рішення суду про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, а стосовно іноземців та осіб без громадянства, затриманих ним у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України, - органом охорони державного кордону. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове видворення здійснюється органом, за чиїм позовом суд прийняв рішення про примусове видворення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, службова особа якого супроводжувала іноземця та особу без громадянства, яку примусово видворено за зверненням органу Служби безпеки України, інформує такий орган про виконання рішення про примусове видворення.

Відповідно до ч. 8 ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" положення цієї статті не застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Статтею 31 Закону України "Про правовий статус іноземцівта осіб без громадянства" визначено перелік обставин, за наявності яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення іноземця або особи без громадянства.

Позивачем до відповідачки ОСОБА_3 засотосувавалося адміністративне стягнення у вигляді штрафу, який відповідачкою було сплачено, рішення про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржувалося. Також позивачем 20.03.2018 року було прийнято рішення про примусове повернення з України відповідачки. Це рішення відповідачем не оскаржувалося та виконано не було.

Рішення про примусове повернення в країну походження відповідачем в установлений строк без поважних причин не виконано.

В ході судового розгляду судом не встановлено наявності обставин, передбачених ст. ст. 30, 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", які забороняють примусове видворення відповідача. Відсутність таких обставин підтверджено відповідачем.

За таких обставин позов про примусове видворення відповідача з України підлягає задоволенню.

У позові позивач просить звернути рішення до негайного виконання.

Зазначене клопотання нічим не обґрунтоване і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись 26, 30, 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", ст. ст. 2, 5-10, 77, 257-263, 242-243, 246, 295, 288, 289, 371 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Білокуракинського районного відділу управління державної міграційної служби України в Луганській області - задовольнити частково.

Примусово видворити громадянку Російської Федерації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України.

В задоволенні клопотання про допуск рішення до негайного виконання - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області О. Г. Третяк