Ухвала суду № 75960294, 17.08.2018, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 237/1/18

Провадження № 1-кп/237/379/18

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання

13 серпня 2018 року м. Курахове

Мар'їнський районний суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого - судді Медведського М.Д.,

суддів Сенаторова В.А., Приходько В.А.,

при секретарі Махно Ю.В.

за участю прокурора Димова В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника Богатченко В.М.

захисника Гавяди М.О.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Курахове клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 22017050000000278 від 18.09.2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Маріуполі Донецької області, громадянина України, непрацюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

05.01.2018 року на адресу Мар'їнського районного суду Донецької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

10.07.2018 року через канцелярію суду від прокурора Мар'їнського відділу Волноваської місцевої прокуратури Хітматуліна О.Е. надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Богатченко В.М. в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні клопотання в зв'язку з тим, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки в клопотання відсутні посилання на будь-які конкретні обставини, що свідчать про наявність ризиків. Прокурором зроблені безпідставні припущення щодо можливості настання обставин, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1

Заслухавши думку учасників кримінального провадження при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши представлені матеріали клопотання, колегія суддів, приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ч. 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи своє клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи на волі може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, які, на його думку, не зникли та не зменшилися на даний час, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти громадської безпеки, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років.

Крім того, у клопотанні прокурора зазначено, що обвинувачений проживає на території, де проводиться операція об'єднаних сил поблизу лінії розмежування з тимчасово окупованою територією так званої «ДНР», ОСОБА_1 обвинувачується в участі в збройному підрозділі терористичної організації «ДНР», діяльність якої в інтересах Російської Федерації завдала і завдає значної шкоди державним інтересам України та охороняємим правам громадян України, отже усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін обвинувачений може переховуватися від суду, в тому числі на непідконтрольній території, тобто ризик ухилення від суду на території так званих «ДНР», «ЛНР» та Російській Федерації є підвищеним. Крім того, прокурор зазначає, що він, як особа, яка раніше брала участь в бойових діях у складі незаконного збройного формування терористичної групи спецпідрозділу 15 бригади т.з. «Інтераціональної бригади «п'ятнашки» в будь-який час може вступити до терористичної групи або організації і продовжити злочинну терористичну діяльність та скоїти нові злочину.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 183 ч. 1 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1141, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України.

Згідно до ч. 1 ст. 184 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, і повинно містити:

1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;

2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;

5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів;

7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, колегія суддів також бере до уваги наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність стійких соціальних зв'язків, зокрема, матері, дотримання обвинуваченим ОСОБА_1 умов застосованого до нього ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області 03.06.2018 року запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, строк якого сплив 4 липня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

Суд при розгляді клопотання також враховує в силу ч. 5 ст. 9 КПК України практику Європейського суду з прав людини. Так, зокрема, не наведення судовими органами у своїх рішеннях будь-яких підстав, які дозволяють тримання особи під вартою протягом тривалого проміжку часу, є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим у пункті 1 статті 5 Конвенції (пункт 36 рішення Європейського суду з прав людини від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України").

Згідно п. 62 рішення «Боротюк проти України» ЄСПЛ в частині правозастосування ст. 5 Конвенції зазначив: «При цьому існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено».

Аналогічні висновки ЄСПЛ стосовно ст. 5 Конвенції виклав у п. 80 справи «Фельдман проти України»: «… згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (див. рішення у справах "Яблонський проти Польщі" (Jablonski v. Poland), N 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року, та "І.А. проти Франції" (I.A. v. France), N 28213/95, п. 102, ECHR 1998-VII).

Таким чином, оцінюючи доводи клопотання прокурора щодо необхідності обрання запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, суд зазначає, що прокурором не наведено жодних фактичних обставин в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України, окрім тяжкості обвинувачення, які б свідчили про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на встановлені вище судом обставини, суд вважає що лише існування обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, не свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки за час перебування ОСОБА_1 під домашнім арештом та час без будь-якого запобіжного заходу, останній не вчиняв будь-яких спроб переховування.

Так само суд вважає необґрунтованим посилання прокурора на існування ризиків, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 раніше не судимий, будь-яких доказів його схильності до злочинної поведінки прокурором не надано.

На підставі викладеного, в силу ч. 3 ст. 194 КПК України клопотання прокурора про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягає, оскільки прокурором не доведені обставини, передбачені п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

На підставі ст.ст. 176, 177, 184, 194, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали було виготовлено та проголошено 17 серпня 2018 року о 13:00 годині.

Суддя - доповідач М.Д.Медведський

Судді В.А.Сенаторов

В.А.Приходько

Дата документу 17.08.18 року