Рішення № 75959960, 20.08.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

20.08.2018 227/1100/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 серпня 2018 року. м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Хоменко Д.Є.

за участю секретаря судового засідання Малашко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконкому Добропільської міської ради до ОСОБА_2, про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Орган опіки та піклування виконкому Добропільської міської ради звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що відповідач неодноразово залишає на тривалий час своїх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що становить загрозу життю та здоров'ю дітей. Так, у вересні 2017 року залишала дітей самих вдома, після чого ОСОБА_3 було доставлено в центр соціально - психологічної реабілітації дітей, а малолітнього ОСОБА_4 було доставлено до інфекційного відділення працівниками Добропільського відділення поліції. З відповідачем, працівниками служби у справах дітей, центру соціально-психологічної реабілітації дітей міської ради проводились бесіди щодо виконання батьківських обов'язків, неприпустимості залишення дітей без нагляду, але в лютому 2018 року мати вже знову залишила дітей. 16 березня 2018 року малолітній ОСОБА_4 був влаштований до центру соціально - психологічної реабілітації дітей Добропільської міської ради. Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї від 25 січня 2018 року мати не приділяє належної уваги вихованню дітей, не знаходить спільної мови з сином, внаслідок чого ОСОБА_4 часто не доходе до школи, матір не слухає, відмовляється приймати ліки, при цьому має інвалідність з дитинства та потребує медикаментозного лікування. На теперішній час місце перебування відповідача не відомо.

З метою соціального захисту малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, враховуючи існуючу загрозу життю і здоров'ю дітей та керуючись статтями 155, 164, 167, 170 Сімейного кодексу України, виконком Добропільської міської ради вважає доцільним відібрання дітей від матері ОСОБА_5 без позбавлення батьківських прав. Також, просить передати дітей під опіку Органу опіки та піклування виконкому Добропільської міської ради для проведення заходів соціально-правового захисту їх прав та інтересів.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації, однак доказів поважності своєї неявки, відзиву по позовну заяву або заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

Відповідно до ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за умови належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, неявки останнього в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, неподання ним відзиву і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2, виданого Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 03.03.2018 року (повторно), копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, 03.03.2018 року (повторно) судом вбачається, що ОСОБА_6 записана матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відомості про батька ОСОБА_4, записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00019693520 від 03 березня 2018 року.

Батька неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 визнано безвісно відсутнім на підставі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2009 року ( рішення набрало законної сили 02.06.2009 року).

Згідно інформаційної довідки про сім'ю ОСОБА_4 по Білозерській ЗОШ 1-ІІІ ст. №15 Добропільської міської ради від 20.03.2018 року, сім'я мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та складається з 4х осіб: мати - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, учениця 9 класу Білозерської ЗОШ 1-ІІІ ступенів № 15, син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, учень 7 класу Білозерської ЗОШ -ІІІ ступенів № 15 (індивідуальної форми навчання), син - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, не навчається.

Сім'я перебуває на внутрішньо шкільному обліку, як така, що опинилася у складних життєвих обставинах. Мати покинула дітей і поїхали на заробітки, старшу доньку залишила з бабусею ОСОБА_10, до матеріалів справи долучено копію заяви на ім'я начальника служби у справах дітей ОСОБА_11 відповідно до якої ОСОБА_10 прийняла на проживання до себе в сім'ю на період з 05.03.2018 року до прийняття рішення Добропільської міської ради ОСОБА_3. Молодшого сина залишила у батька дитини ОСОБА_12. ОСОБА_4, який є дитиною інвалідом (діагноз F 20/8) залишився вдома один, під наглядом бабусі, однак не слухався, бродив по місту, на зауваження дорослих відповідав агресивно, що також підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї ОСОБА_4 від 21.09.2017 року, 25.01.2018 року, 26.02.2018 року затверджених директором Білозерської ЗОШ -ІІІ ступенів № 15 ОСОБА_13

До матеріалів справи долучено копію медичного висновку № 71/817 від 12 квітня 2016 року виданого на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, із зазначенням діагнозу з розділу X, пункту 3, підпункту 3.11 - Б 20.0.

Відповідно до копії висновку ВКК № 166/2012 від 01.09.2017 року ОСОБА_4, потребує індивідуального навчання та звільнення від уроків фізичного виховання у 2017 -2018 роках.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2016 року, розірвано шлюб між ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрований 04 грудня 2010 року виконкомом Білозерської міської ради міста Добропілля Донецької області, за актовим записом №114.

Згідно висновку про доцільність відібрання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 та неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без позбавлення її матері ОСОБА_2 батьківських прав № 03/0362-10/02 від 03.04.2018 року, з метою соціального захисту та враховуючи існуючу загрозу життю і здоров'ю дітей, керуючись статтями 155, 164, 167, 170 Сімейного кодексу України, виконком Добропільської міської ради вважає доцільним відібрання малолітнього ОСОБА_4 та неповнолітньої ОСОБА_3 від матері ОСОБА_5 без позбавлення батьківських прав.

Шостим Принципом Декларації прав дитини, що була проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року закріплено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові та моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч.1 ст.170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

Як передбачає ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод проголошено, що кожен має право на повагу до свого сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійсненні цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Підставами для відібрання дитини без позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї небезпечної для дитини обстановки, незалежно від суб'єктивних причин такого положення, вини батьків.

Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст.151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У частині 2 пункту 16 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Проаналізувавши викладені обставини, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, щодо відібрання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у їх матері, ОСОБА_5 без позбавлення батьківських прав, оскільки відповідач не виявляє до своїх дітей батьківського піклування, не піклуються про їх фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою добропільського міськрайонного суду Донецької області від 02 травня 2018 року Орган опіки та піклування Добропільської міської ради від сплати судового збору за подачу позову до ОСОБА_2, про відібрання малолітньої та неповнолітньої дитини без позбавлення батьківських прав - звільнено, оскільки позивач діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4. та неповнолітньої дитини ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь держави з відповідача судовий збір у розмірі 1762,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 164, 170 Сімейного кодексу України, ст.ст. ст. 2, 10, 12, 13, 27, 81, 82, 89, 141, 211, 258-259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов Органу опіки та піклування виконкому Добропільської міської ради до ОСОБА_2, про відібрання малолітньої дитини без позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Відібрати малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у у їх матері громадянки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, без позбавлення батьківських прав.

Передати малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 під опіку Органу опіки та піклування виконкому Добропільської міської ради для проведення заходів соціально-правового захисту їх прав та інтересів.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_4 виданий Добропільським ГРО УМВД України в Донецькій області, 14.01.2011 року, ІПН НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1762,00грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Д.Є. Хоменко