Рішення № 75959825, 17.08.2018, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1786/18

ЄУН 226/1786/18

Провадження № 2/226/698/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2018 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Орлової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення одноразової допомоги при звільненні у зв'язку із виходом на пенсію та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення одноразової допомоги при звільненні у зв'язку із виходом на пенсію та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що в період з 07.01.1981 року по 15.11.1999 року він працював прохідником на шахті «Центральна» виробничого об'єднання «Красноармійськвугілля», правонаступником якого є Державне підприємство «Мирноградвугілля». 15.11.1999 року його було звільнено за власним бажанням у зв'язку із переходом на пенсію за віком. З 13.12.1999 року по 15.07.2004 року він працював прохідником на ДХК «Краснолиманська», а з 06.04.2010 року по 22.07.2010 року охоронцем на шахті «Центральна» виробничого об'єднання «Красноармійськвугілля». При звільненні 15.11.1999 року відповідач своєчасно не виплатив йому одноразову допомогу при звільненні у зв'язку з виходом на пенсію, яка передбачена п.12.15 Галузевої (тарифної) угоди між Держвуглепромом і галузевими вугільними профспілками, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі i середнього заробітку, але не менше для чоловіків при стажі 10 років - середньомісячного заробітку, 15 років - двохмісячного заробітку, 20 років i більше - трьохмісячного заробітку. З метою з'ясування належних йому при звільненні сум, він 06.11.2017 року звернувся до відповідача. 20 червня 2018 року відповідачем йому надано довідку № 01-566 від 20.06.2018, яка підтверджує, що при звільненні його з шахти 15.11.1999 року за власним бажанням у зв'язку із переходом на пенсію вихідна допомога йому не нараховувалась і не виплачувалась. Відповідно до п.2.42 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Мінстатистики України № 323 від 11.12.1995 року, яка втратила чинність з 07.02.2004 року та, відповідно, діяла на час його звільнення, сума наданих підприємством трудових і соціальних пільг працівникам, а саме одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію, входила до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які, в свою чергу, входять до фонду оплати праці. Тому на вказану допомогу розповсюджується ч.2 ст.233 КЗпП України, відповідно до якої він має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Оскільки його стаж роботи на підприємстві у відповідача на час звільнення складав більше 18 років, він має право на виплату одноразової допомоги при звільненні у зв'язку з виходом на пенсію в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, що складає 959,13 грн. (319,71грн. х 3 = 959,13 грн.). Відповідно до ст.117 КЗпП України відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Оскільки після звільнення від відповідача він працював на іншому підприємстві, де його заробітна плата була набагато більше, ніж на шахті «Центральна», тому розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку він здійснює з 16.07.2004 року, тобто з дня наступного за днем звільнення з ДХК «Краснолиманська» по час подання позовної заяви. Його середньоденна заробітна плата становила 14,87 грн. За 3511 робочих днів затримки розрахунку за період з 16.07.2004 р. по 16.07.2018 р. середній заробіток за час затримки розрахунку складає: 3511 х 14,87 грн. = 52208,57 грн. Просить суд стягнути з відповідача на його користь: одноразову допомогу при звільненні у зв'язку з виходом на пенсію в сумі 959,13 грн.; середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 52208,57 грн.

Від представника відповідача до суду надійшло клопотання, в якому він просить застосувати строк позовної давності, оскільки на час звільнення позивача 15.11.1999 року була чинна редакція статті 233 КЗпП України, яка передбачала тримісячний строк для звернення до суду, з дня коли працівник дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Тому вважає, що позивач мав право звернутися до суду за захистом своїх прав у період з 16.11.1999 року по 16.02.2000 року.

Судом встановлено, що позивач з 07.01.1981 року по 15.11.1999 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем, працював прохідником, був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію. Його стаж роботи у відповідача на час звільнення становив більше 18 років, а у вугільній промисловості більше 20 років, що встановлено на підставі записів трудової книжки позивача (а.с. 4-6).

Згідно довідки Державного підприємства «Мирноградвугілля» від 20.06.2018 року, ОСОБА_1 звільнений з ВП «Шахта «Центральна» ДП «Мирноградвугілля» 15.11.1999 року у зв'язку з виходом на пенсію. Середньомісячна заробітна плата позивача становить 319,71 грн., середньоденна заробітна плата позивача становить 14,87 грн., одноразова допомога при звільненні у зв'язку з виходом на пенсію позивачу не виплачена (а.с.10, 11).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.12.15 Галузевої угоди по тарифам, трудовим та соціальним гарантіям між Урядом України і галузевими профспілками працівників вугільної промисловості від 03.07.2001 року (з доповненнями та змінами), працівнику, що має право на пенсію за віком, при першому його звільненні з Підприємства (незалежно від причин звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку, але не менше, зокрема, для чоловіків при стажі роботи в галузі понад 20 років - трьох середньомісячних заробітків. Витрати на сплату одноразової допомоги відносяться на валові витрати підприємства.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.2.42 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 323 від 11.12.1995 року, яка діяла на час звільнення позивача і відповідно до п.3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 р. № 493/92 втратила чинність з 07.02.2004 року, сума наданих підприємством трудових і соціальних пільг працівникам, а саме одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію, входила до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, що є складовою фонду оплати праці.

Однак, редакція ч.1 ст.233 КЗпП України, яка діяла на момент звільнення позивача з Державного підприємства «Мирноградвугілля», передбачала, що працівник мав можливість звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення -

в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Частина 2 статті 233 КЗпП України в редакції, яка передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, та на яку посилається позивач, була додана до КЗпП України Законом від 11.07.2001 р. № 2620-III і набула чинності 01.08.2001.

Тому, оскільки позивач протягом трьох місяців після звільнення 15.11.1999 року не звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення одноразової допомоги при звільненні у зв'язку із виходом на пенсію та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, ним було пропущено строк звернення до суду, передбачений чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством. Чинна на даний час редакція ч.2 ст.233 КЗпП України на правовідносини сторін щодо невиплати позивачу відповідних сум при його звільненні не розповсюджується.

У зв'язку з цим клопотання представника відповідача про застосування строку звернення до суду підлягає задоволенню і, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст.233 Кодексу законів про працю України в редакції, яка діяла в період 15.11.1999 - 01.08.2001, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: 85323, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, до Державного підприємства «Мирноградвугілля», місцезнаходження: 85320, м.Мирноград Донецької області, вул.Соборна, 1, код ЄДРПОУ 32087941, про стягнення одноразової допомоги при звільненні у зв'язку із виходом на пенсію та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 17.08.2018 року.

Суддя О.А.Рибкін