Рішення № 75959771, 31.07.2018, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

31.07.2018

Провадження 2/389/194/18

ЄУН 389/524/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

31 липня 2018 року Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Ябчик Н.М.

за участю секретаря - Гой І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду міста Знам’янка Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб Міністерства оборони України, Кіровоградського обласного військового комісаріату, про усунення від права на отримання державної грошової допомоги, пов»язаної зі смертю військовослужбовця,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третіх осіб Міністерства оборони України, Кіровоградського обласного військового комісаріату, про усунення від права на отримання державної грошової допомоги, пов»язаної зі смертю військовослужбовця. В обгрунтування вимог вказав, з 30.12.1986 року перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який в 1991 році розірвано. Від шлюбу мають дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4. Після розірвання шлюбу відповідач забрала старшого сина - ОСОБА_4, а молодшого ОСОБА_3 залишила на виховання йому, про що написала заяву. С того часу він самостійно виховував та утримував сина-Антона, забезпечував його усім необхідним. Вважає, що відповідач самоусунулась від виконання свого батьківського обов»язку. Крім того, зазначив, що в період з 22.08.2014 року по 11.03.2015 року йог осин брав безспосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Наказом керівника сектору «С» від 29.08.2015 року ОСОБА_3 вибув зі складу сил та засобів сектору «С» та залучений до участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Проте, 19.09.2015 року син ОСОБА_3 помер від тупої поєднаної вибухової травми голови, грудної клітини та живота з розрушенням внутрішніх органів. Даний факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ОЛ №214405, виданого 22.09.2015 року та витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв»язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовця від 29.03.2017 року. Після смерті сина вживав заходів щодо розшуку відповідачки, які залишилися безрезультатними. Він отримав статус члена сім»ї загиблого та має право на пільги відповідно дост.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідач з моменту розірвання шлюбу фактично з 1992 р. спільно з сином не проживала, не була пов'язана з ним спільним побутом, фактично самоусунулася від його виховання, матеріальної допомоги не надавала. Вважає, те що оскільки відповідач самоусунулася від виконання свого обов'язку щодо утримання сина, тому існують всі підстави для усунення її від права на отримання державної грошової допомоги, пов'язаної із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3, за аналогією з положеннями Цивільного Кодексу, що встановлюють порядок усунення від спадкування спадкоємця, який ухилявся від виконання обовязків щодо утримання спадкодавця.

Позивач та його представник в судовому засіданні надали пояснення, аналогічні, викладеним в позові. На підставі зазначеного просять позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, а саме розміщено судовий виклик розміщено на офоційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет.

Представник третьої особи Кіровоградського ОВК у судове засідання не з»явився. Надав до суду заяву, в якій просить справу розглядати за відсутності представника.

Представник третьої особи Міністерства оборони України, який був повідомлений про час та місце судового розгляду, в судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи №2-о-25/06, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно й повно з»ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 30.12.1986 року. У шлюбі у сторін народилися діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом серії Х-МЮ №459993, виданного Київським відділом ЗАГС м. Москва, де в графі батьки вказано: в графі «Батько»- ОСОБА_1, а в графі «мати»- ОСОБА_2, та ОСОБА_4. Проте, в подальшому шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу, відповідач залишила сина ОСОБА_5 на виховання позивачу, про що в матеріалах справи міститься заява, написана відповідачем 28.07.1992 року, підпис якої завірено начальником ЖКО. Як вбачається з довідки, виданої військовою частиною-польової поштою В5788 від 11.03.2015 року №186 солдат ОСОБА_3, відповідно до наказу керівника Антитерористичного центру при службі безпеки України від 27.02.2015 року №*127, призваний для безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. З витягу із Наказу керівника сектору «С» по строковій службі від 29.08.2015 року №244, вважаються такими, що вибули зі складу сил та засобів сектору «С», які залучаються та беруть безпосередньо участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей до пункту постійної дислокації, а зокрема солдата ОСОБА_3, водія-механіка № взводу 1 автомобільної роти.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ОЛ № 214405, виданого 22.09.2015 року виконавчим комітетом Іванковецької сільської ради Знам»янського району Кіровоградської області ОСОБА_3, 19.09.2015 року помер. Смерть останнього настала під час виконання обов'язків військової служби, що підтверджується витягом із протоколу засідання Центральної військо-лікарської комісії по встановленню причинного зв»язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовця, підстава протокол №1037 від 29.03.2017 року.

Статтею16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачена виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби.

Право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". (ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»)

Частиною 6 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються визначені у ч.16-4 Закону.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (далі Порядок).

Відповідно до п. 5 Порядку, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, рівними частками членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста. Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання. Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, одноразова допомога - гарантована державою виплата, право на отримання якої мають, у тому числі,члени сімї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, які визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України, сімю складають особи, які спільно проживають,повязані спільним побутом, мають взаємні права і обовязки. Відповідно до ст.121 Сімейного Кодексу України, права та обов'язки матері і батька дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст.ст. 150, 157, 166 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

з ст. 155, 180 Сімейного Кодексу України, батьки мають право і зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці. Батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття

Судом встановлено, що після розірвання між сторонами, останні проживали окремо, не вели спільного господарства, будь-якої участі у вихованні та утриманні сина відповідач не приймала. Крім того, власноручно написала заяву, в якій йде мова про те, що вона передає на виховання та проживання батьку, тобто позивачу, їхнього сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Також в заяві вказано дату, з якої дитина почала проживати з батьком, а саме 09.05.1992 року.

Як вбачається з довідки від 25.12.2017 року №194, виданої виконавчим комітетом Іванковецької сільської ради Знам»янського району Кіровогадської області позивач та його син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживали адресою вул. Степова, 1, с. Юхимове, Знам»янського району Кіровоградської області та перебував на утриманні та вихованні батька.

Також в судовому засіданні оглянуто цивільну справу за заявою ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_3 за участю зацікавленої особи: Знам»янський відділ громадянства, паспортизації та еміграційної служби в Кіровоградській обласіт про встановлення факту проживання. З матеріалів якої вбачається, що син сторін народився 11.06.1989 року в м. Москва. З довідки, виданої виконкомом Іванковецької сільської ради Знам»янського райну Кіровоградської області від 24.01.2006 року вбачається, що на утриманні позивача – ОСОБА_1 знаходиться йог осин –ОСОБА_3 з довідки, виданої Юхимівською ОСОБА_6 ст. вбачається, що ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2 у 1996 році зарахований учнем першого классу Юхимівської ОСОБА_6 ст. та успішно закінчив її у 2004 році, та отримав свідоцтво за номером КС 23993212. Також в матеріалах справи міститься характеристика, видана ПТУ №39 на ім»я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З довідки, виданої виконкомом Іванковецької сільської ради Знам»янського району Кіровоградської області від 02.12.2006 року вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав в с. Юхимово Знам»янського району Кіровоградської області в господарстві діда – ОСОБА_7 з 05.05.1991 року по 24.08.1991 року, а з 25.08.1991 року – з батьком, тобто позивачем. Рішенням Знам»янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.03.2006 року встановлено факт, того, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, РФ, з травня 1991 року по теперішній час (на момент ухвалення рішення 29.03.2006 року) проживав в с. Юхимово, Знам»янського району Кіровогралської області .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 показала, що вона є дружиною позивача, з яким вони проживають понад 10 років. За весь час, спільного проживання, відповідач, яка є матер»ю ОСОБА_3, життя останнього не цікавилася, не спілкувалася, Матеріальну допомогу не надавала, будь-якої участі у житті сина не приймала.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 показав, що його теща –ОСОБА_8 є дружиною позивача, які разом проживають більше 10 років. За весь час, знайомства з позивачем та його сином, відповідач, яка є матер»ю ОСОБА_3, життя останнього не цікавилася, не спілкувалася, Матеріальну допомогу не надавала, будь-якої участі у житті сина не приймала. Крім того, додав, що ОСОБА_3 не мав бажання спілкуватися з матір»ю, а остання не намагалася з ним зв»язатися. Дану інформацію йому відомо зі слів ОСОБА_3.

Згідно ч. 1 ст. 90 ЦПК України показання свідка це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

При оцінці показань свідків судом проаналізовано процес формування, збереження і передачі відомостей свідками.

Судом прийнято до уваги, що покази цих свідків є узгодженими та тотожними, хоча ці особи були учасниками різних подій, тому суд приходить до переконання, що такі покази можуть вважатися належними доказами у справі, можуть буди джерелом достовірної інформації, а тому суд їх приймає.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини вбачається, що на виплату одноразової грошової допомоги, повязаною зі смертю військовослужбовця ОСОБА_3 під час виконання ним обов'язків військової служби, можуть претендувати позивач –батько.

Крім того, на вимогу суду надано, належним чином завіренукопію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_10, померлого 19.09.2015 року. З якої вбачається, що лише позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

Таке рішення суду, перш за все, спрямовано проти несумлінних дій відповідача, яка може отримати частину такої допомоги, порушивши тим саме права позивача, як батька загиблого, на соціальний захист, гарантований статтею 46 КонституціїУкраїни, на гарантовані державою певні можливості отримати матеріальну підтримку у вигляді одноразової грошової допомоги повязаною зі смертю сина-військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 4, 90, ст.ст. 280-284, ст. 265, ст.268, ст.ст. 272, 273, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб Міністерства оборони України, Кіровоградського обласного військового комісаріату, про усунення від права на отримання державної грошової допомоги, пов»язаної зі смертю військовослужбовця- задовольнити.

Усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від права на отримання державної грошової допомоги, пов»язаної із загибеллю її сина, солдата, який брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей ОСОБА_3, померлого 22.09.2015 року.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 30-ти днів з дня проголошення через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено протягом 10 днів.

Суддя Знам’янського

міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_11