Ухвала суду № 75958609, 07.08.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/4945/18

Провадження №1-кп/359/458/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

7 серпня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі колегії суддів:

судді - доповідача Вознюка С.М., суддів Яковлєвої Л.В., Борця Є.О.,

при секретарі Пугач Д.О.,

за участю прокурора Семеренко Ю.Л., обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Ющенка Ю.В., обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника - адвоката Юрченка Ю.Б., обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника (на окрему процесуальні дію) - адвоката Єрмоленка О.В., обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника (на окрему процесуальну дію) - адвоката Саламатової А.Г., обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката Титаренка Д.М.,

у відкритому судовому засіданні під час судового розгляду в кримінальному провадженні №12017110000000787, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.10.2017 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Запоріжжя, українки, раніше судимої, -

у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 та ч.1 ст. 321 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки м. Києва, українки, раніше не судимої, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки м. Одеса, українки, раніше судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, українця, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 307, ч.1 ст. 321 КК України,

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м. Запоріжжя, українця, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України

розглянувши заявлені клопотання та питання продовження тримання обвинувачених під вартою, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

В ході розгляду кримінального провадження, відповідно до ст. 331 КПК України, судом на обговорення було поставлено питання про доцільність подальшого тримання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 під вартою.

Прокурор просить суд продовжити тримання обвинувачених під вартою, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими кримінальних правопорушень, а також просить врахувати тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, у зв'язку з чим останні можуть переховуватися від суду, можливий вплив на недопитаних свідків, серед яких зокрема, є і наркозалежні особи, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вони обвинувачуються, та у такий спосіб перешкоджати іншим чином, а в сукупності наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії передбачені п.1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Прокурор вважає, що обвинувачені, не маючи постійного місця роботи, та враховуючи, що збут наркотичних засобів це єдиний шлях отримання грошових коштів, можуть продовжувати кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вони обвинувачуються або вчинити інше. Прокурор вказала на наявність підстав для продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, із урахуванням характеризуючих даних про осіб обвинувачених та тяжкості кримінального правопорушення, у якому вони обвинувачується, з подальшим існуванням ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Крім того, прокурор заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, обраного стосовно обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, у вигляді домашнього арешту у певний період доби, з покладанням на них обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, термін якого спливає 23.08.2018 р., з метою забезпечення виконання обвинувачуваними належної поведінки, шляхом обмеження їх спілкування з іншими обвинувачуваними та іншими учасниками у кримінальному провадженні, та враховуючи те, що продовжують існувати ризики, встановлені судом при обранні запобіжного заходу, а саме можливість обвинувачених переховуватись від суду, тиск на свідків, які ще недопитані, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат Єрмоленко О.В. та захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат Саламатова А.Г. заперечували проти продовження тримання обвинувачених під вартою. В обґрунтування своїх заперечень, вважали пред'явлену підозру необґрунтованою, а також вважали за можливе змінити запобіжний захід обвинувачених із тримання під вартою на альтернативний, більш м'який, не пов'язаний з тримання під вартою, зокрема на домашній арешт у певний час доби. Так, стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а тому такі ризики відсутні, а також не доведено факт того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належної поведінки обвинувачених. Також зазначили, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_7 мають місці соціальні зв'язки, постійне місце проживання, вже півроку не вживають наркотичні засоби. Крім того, зазначили, що як у обвинуваченої ОСОБА_5, так і обвинуваченого ОСОБА_7 є серйозні проблеми зі здоров'я, вони мають ряд хронічних захворювань, у зв'язку з чим вони потребують належного лікування, яке не можуть їм забезпечити в умовах СІЗО, а тому вони не можуть більше перебувати під вартою. Також вказали, що відносно інших обвинувачених по даному кримінальному провадженню обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, крім ОСОБА_5 та ОСОБА_7, незважаючи на те, що вони обвинувачуються у вчиненні однакових кримінальних правопорушень.

Обвинувачувані ОСОБА_5 та ОСОБА_7 підтримали думку захисників, та просили змінити їм запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема на домашній арешт. Зобов'язалися не порушувати обов'язків передбачених ст. 194 КПК України у разі зміни запобіжного заходу на домашній арешт. Підтвердили, що перебуваючи в СІЗО їм надається медична допомога, вони лікуються, однакї вона не являється висококваліфікованою, у зв'язку з чим їх стан здоров'я з кожним днем лише погіршується. Вважають, що їх подальше перебування в слідчому ізоляторі шкодитиме їх здоров'ю та може призвести до тяжких наслідків.

Також обвинувачена ОСОБА_5 зазначила, що вона має доходи, оскільки являється приватним підприємцем, а сааме має декілька магазинів в м. Одеса.

Обвинувачений ОСОБА_11 додав, що він має місце постійного проживання в м. Бориспіль, де він має міцні соціальні зв'язки, а саме батьків, які потребують його допомоги, та двох дітей, які проживають разом із його колишньою дружиною.

Інші учасники судового процесу заперечували з приводу продовження строків тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7, у зв'язку з недоведеністю ризиків, на які посилається прокурор.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_1 - адвокат Ющенко Ю.В., захисник обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокат Юрченко Ю.Б., захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат Титаренко Д.М. заперечували щодо клопотання прокурора про продовження відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вказуючи на те, що обвинувачені не порушували обраний відносно них запобіжний захід, з'являлися на всі виклики суду, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_9 завчасно попередили про зміну місця свого проживання, що свідчить про належну та бездоганну їх процесуальні поведінку. Також зазначили, що ризики, визначені ст. 177 КПК України, прокурором належним чином не обґрунтовано, як і не доведено неможливість застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу. Враховуючи вищевикладене, а також позитивні характеристики обвинувачених, наявність в них міцних соціальних зв'язків, захисник обвинуваченої ОСОБА_1 - адвокат Ющенко Ю.В., захисник обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокат Юрченко Ю.Б., захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат Титаренко Д.М. просив суд змінити обвинуваченим, обраний відносно них запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на особисте зобов'язання, з покладенням на них відповідних процесуальних обов'язків.

Крім того, захисник обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокат Юрченко Ю.Б., просив врахувати, що ОСОБА_3 є матір'ю двох малолітніх дітей, які перебувають на її утриманні, здійснює свої батьківські обов'язки на належному рівні, бере активну участь у їх житті, в ходить до складу батьківського комітету, працевлаштована, має бездоганні характеристики. В серпні 2018 р. ОСОБА_3 повинна поїхати разом із дітьми на відпочинок до моря, щоб оздоровити їх. Однак, обраний відносно неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не дає їй можливості цього зробити, тобто позбавляє її можливості повноцінно займатися вихованням її дітей. Враховуючи вище викладене захисник обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокат Юрченко Ю.Б. просив суд змінити обвинувачені, обраний відносно неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на особисте зобов'язання, з покладенням на неї відповідних процесуальних обов'язків, які вона зобов'язується не порушувати, як і раніше.

Обвинувачувана ОСОБА_3 підтримала думку свого захисники. Крім того додала, що на даний момент в неї погіршився стан здоров'я, оскільки в момент перебування під вартою в СІЗО в неї був викидень, і вона втратила дитину.

Обвинувачувані ОСОБА_1 та ОСОБА_9 підтримали думку захисників.

Інші учасники судового процесу заперечували з приводу заявлених клопотань прокурором щодо продовження строку дії запобіжного заходу, обраного стосовно обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, у вигляді домашнього арешту у певний період доби. Вважають їх не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просили суд змінити їм запобіжний захід на особисте зобов'язання, зважаючи на належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, та ознайомившись з наявними матеріалами кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Термін дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 закінчується 23.08.2018 року, а до указаного часу провести розгляд кримінального провадження є неможливим.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершено до спливу продовженого строку. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 чинного КПК.

Згідно з ч. 1 ст. 183 цього ж Кодексу тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховування від суду та (або) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Так, згідно з п. 1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати, зокрема, на свідка, перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити ці дії.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, рішення "Лабіта проти Італії" від 06.04.2000 р., рішення "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 р.).

Так, як вбачається з обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, як ОСОБА_5, так і ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років.

Досліджені в судовому засіданні докази обґрунтованості пред'явленого обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 та ОСОБА_7, в разі визнання їх винуватими, суд вважає, що з високим ступенем ймовірності, що обвинувачені будуть вживати заходів для переховування від суду.

Крім того, враховуючи фактичні обставини за яких обвинуваченим інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, а саме вчинення злочинів в сфері обігу наркотичних речовин, декількох епізодів, суд вважає доведеним наявність ризику, щодо здійснення ними можливого незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, які наданий момент і ще не допитані.

Також при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7, під вартою, суд враховує дані про осіб обвинувачених.

Так, ОСОБА_12, є раніше судимою за вчинення злочину в сфері обігу наркотичних засобів, не має неповнолітніх, непрацездатних осіб на утриманні, до затримання не працювала, суспільно корисною працею не займалася, тобто не мала постійного джерела доходу. Суд не приймає до уваги доводів обвинуваченої, що вона працює приватним підприємцем, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів матеріального стану та доходів ОСОБА_12, які б підтверджували даний факт, ні вона, ні її захисник, до суду не надали. При цьому суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_12 не зареєстрована та не проживає за місцем розгляду кримінального провадження, та являється мешканкою іншого регіону. Ці обставини в сукупності свідчить про відсутність у неї міцних соціальних, сімейних зв'язків, та недостатність таких стримуючих факторів, які б могли запобігти раніше встановленим ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у високій вірогідності ухилитися від органів суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, та у такий спосіб перешкоджатиме розгляду кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_7, не одружений, не має неповнолітніх, непрацездатних осіб на утриманні, оскільки будь-яких документів на підтвердження своїх тверджень з приводу того, що його батьки та діти перебувають на його утриманні, до суду надано не було. Крім того, суд звертає увагу, що обвинуваченим ОСОБА_7 взагалі не надано жодних доказів з приводу того, що він має дітей та належним чином виконує свої батьківські обов'язки щодо їх виховання та утримання. Також, з матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_11 до його затримання не працював, суспільно корисною працею не займався, тобто не мав постійного джерела доходу. Це в свою чергу може свідчити, що обвинувачений обрав стійку лінію антисоціальної поведінки, та незаконного здобуття коштів для існування. Ці обставини в сукупності свідчить про відсутність у нього міцних соціальних, сімейних зв'язків, та недостатність таких стримуючих факторів, які б могли запобігти раніше встановленим ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у високій вірогідності ухилитися від органів суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та у такий спосіб перешкоджатиме розгляду кримінального провадження. При цьому наведені дані про визначене місце проживання в м. Бориспіль Київської області, де також проживають його батьки не є вагомими гарантіями запобіганню вищезазначеним ризикам.

При продовженні запобіжного заходу судом враховано також вік обвинувачених, їх стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують осіб обвинувачених, дані про їх соціальні зв'язки та спосіб життя.

Ці обставини в сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що під впливом тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7, вони будуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків чи вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого вони обвинувачуються, та у такий спосіб перешкоджатимуть розгляду кримінального провадження.

Враховуючи наявні ризики, встановлені судом, які станом на теперішній час не перестали існувати та не зменшилися, суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити ненастання цих ризиків та належну процесуальну поведінку обвинувачених.

При цьому судом встановлено, що запобігання наведених вище ризиків становить суспільні інтереси, які полягають в забезпеченні правопорядку, відправлення кримінального судочинства та встановлення істини у справі. Ці інтереси мають превалююче значення та переважають принцип поваги до особистої свободи обвинувачених, а тому виправдовують тримання обвинувачених під вартою. Також це цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Обранні відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 запобіжний захід з урахуванням їх тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає кожній особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які їм інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинувачених від суду, ризики щодо цього є дійсними та триваючими.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність продовження терміну дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на 60 діб, оскільки раніше закінчити судовий розгляд даного кримінального провадження не надається можливим.

Крім того, суд не бере до уваги, зазначені у судовому засіданні, доводити сторони захисту, щодо незадовільного стану здоров'я обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7, як підстави для зміни їм запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки не вбачає прямої небезпеки здоров'ю обвинувачених, так як стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів того, що останні не можуть утримуватися в умовах СІЗО.

При цьому, як вбачається із листа № 15/12945 від 03.07.2018 р. за підписом в.о. начальника Київського слідчого ізолятора Карети В.О. (т.2 а.с.9), направленого на виконання ухвали суду від 25.06.2018 р., ОСОБА_5 з 20.04.2018 р. по теперішній час перебуває на стаціонарному лікуванні в інфекційному ізоляторі Київського слідчого ізолятора, де отримує необхідний протитуберкульозний та симптоматичний курс лікування в повному обсязі. Стан здоров'я останньої задовільний. ОСОБА_7 перебуває на диспансерному обліку у лікаря-інфекціоніста медичної частини Київського слідчого ізолятора, отримує антиретровірусну терапію. Стан здоров'я ОСОБА_7 задовільний, стабільний та відповідає перебігу наявного хронічного захворювання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що стороною захисту суду не наведено таких достатніх даних, на підтвердження гарантій запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, які свідчать про можливість уникнення вказаних ризиків шляхом застосування до обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, а саме домашнього арешту у певний період доби.

Крім того, ухвалою суду від 25.06.2018 р. застосовано до обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, з покладанням на них обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, термін якого спливає 23.08.2018 р.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо продовження дії запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, суд виходить з наступного.

Так, згідно ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Так, як вбачається з обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, серед іншого, обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років.

Досліджені в судовому засіданні докази обґрунтованості пред'явленого обвинувачення ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є вагомими, більш детальну оцінку яким суд надасть під час перебування в нарадчій кімнаті при прийнятті остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, в разі визнання їх винуватими, суд вважає, що з високим ступенем ймовірності обвинувачені будуть вживати заходів для переховування від суду.

При цьому, вирішуючи питання про продовження строку домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_9 судом враховуються дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, який офіційно не працює, суспільно корисною працею не займається, наявність в нього постійного місця проживання, міцність соціальних зв'язків.

Ці обставини в сукупності свідчить про те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при прийнятті рішення про обрання обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, та які підтримані прокурором у судовому засіданні, а саме: що він може переховуватись від суду, здійснювати тиск на свідків, які ще не допитані, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_1 суд враховує, дані про особу обвинуваченої, а саме, що остання раніше засуджена вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 17.01.2018 р. за ч. 4 ст. 309 КК України, не одружена, не працевлаштована, має місце постійного проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, які проживають разом з нею та вихованням яких вона займається самостійно. Ці обставини свідчить про те, що обвинувачена ОСОБА_1 має міцні соціальні зв'язки.

Крім того, враховуючи фактичні обставини за яких обвинуваченим інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, а саме, що ОСОБА_14 очолила стійке об'єднання, визначивши необхідну для досягнення загальної злочинної мети кількість учасників групи, а також злочинну спеціалізацію вказаної групи, суд вважає доведеним наявність ризику, щодо здійснення нею можливого незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, які наданий момент і ще не допитані, а також на інших обвинувачених.

Наведені обставини у своїй сукупності приводять суд до висновку про те, що на даний момент продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1, які не зменшилися та не змінилися, що полягають у високій ймовірності ухилитися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків, та у такий спосіб перешкоджатиме розгляду кримінального провадження, з огляду на обставини обвинувачення та тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачуються остання.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити строки запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту у певній період доби, з покладанням на них обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на два місяці.

На думку суду, саме такий запобіжний захід спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, оскільки суд виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачуються останні має досить високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинувачених.

При цьому наявність обґрунтованих підстав для зміни на даний час запобіжного заходу ОСОБА_9 та ОСОБА_1 на особисте зобов'язання, на чому наполягає сторона захисту без посилання на існування будь-яких стримуючих факторів для останніх - суд не вбачає.

Так, посилання сторони захисту на те, що останні мають бездоганну процесуальну поведінку, вказуючи на те, що вони не порушували обраний відносно них запобіжний захід, не може бути підставою для зміни їм запобіжного заходу, оскільки обвинувачені зобов'язані виконувати обов'язки, покладені на них судом. Це в свою чергу свідчить про те, що відповідний запобіжний захід забезпечує належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_1 у повній мірі.

При вирішенні питання щодо зміни чи продовження дії запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченої ОСОБА_3 у виді домашнього арешту у певний період доби, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, наявність у останнього постійного місця проживання та/або реєстрації, працевлаштування, міцність соціальних зв'язків, відсутність судимостей, її стан здоров'я, а також інформацію стосовного того, що в останньої нещодавно стався викидень.

Ці обставини в сукупності свідчить про те, що продовжують існувати ризики, передбачені пунктами ст. 177 КПК України, які були враховані при прийнятті рішення про обрання обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, та які підтримані прокурором у судовому засіданні, а саме: що вона може переховуватись від суду, здійснювати тиск на свідків, які ще не допитані, перешкоджати кримінальному провадженню.

Що ж стосується інших ризиків, вказаних прокурором, то їх існування не було належним чином доведено.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 має двох малолітніх дітей, які потребують постійного піклування та догляду. Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, ОСОБА_3 зарекомендувала себе виключно з позитивної сторони, як взірцева мати, яка виконує свої материнські обов'язки на належному рівні, піклуючись про своїх дітей, та беручи постійну активну участь в їх шкільному та дошкільному житті.

З огляду на це, оцінивши в сукупності ступень тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_3 за вчинення інкримінованого їй злочину, обставини вчинення правопорушення, а також дані про особу обвинуваченої, колегія суддів вважає, що з метою запобігання наведеним вище ризикам, за можливе змінити ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту на особистого зобов'язання.

Так, враховуючи вимоги чинного законодавства України, та практики Європейського суду, суд вважає, що обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишення місця проживання в період часу з 22.00 год. до 07.00 год. наступного дня, не тільки обмежують її Конституційне право на материнство, не даючи їй можливості повноцінно виконувати її батьківські обов'язки та забезпечувати належне виховання своїх дітей, але і позбавляють її малолітніх дітей можливості постійного спілкуванню з матір'ю, піклування та турботи з боку матері.

Таким чином, суд вважає, що на даний час наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, стосовно ОСОБА_3 вимагають застосування до неї більш м'якого запобіжного заходу ніж домашній арешт в певний період доби, а саме особисте зобов'язання, встановивши обвинуваченій, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, відповідні обов'язки, оскільки саме такий запобіжний захід відповідатиме характеру та тяжкості діяння, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченої від суду.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 159, 160, 242, 243, 244, 314-316, 331, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, - на 60 діб та утримувати в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до 24.00 год. 05.10.2018 року.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, - на 60 діб та утримувати в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до 24.00 год. 05.10.2018 року.

Продовжити ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишення місця проживання (АДРЕСА_1) в період часу з 22.00 год. до 07.00 год. наступного дня та покладення обов'язків: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про необхідність зміни свого місця проживання, - строком на два місяці, тобто до 24.00 год. 05.10.2018 року.

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дію запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишення місця проживання (АДРЕСА_1) в період часу з 22.00 год. до 07.00 год. наступного дня та покладення обов'язків: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про необхідність зміни свого місця проживання, - строком на два місяці, тобто до 24.00 год. 05.10.2018 року.

Змінити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжний захід у виді домашнього арешту на особистого зобов'язання з визначенням наступних обов'язків: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду, не відлучатися із населеного пункту (АДРЕСА_2), в якому вона проживає без дозволу суду; повідомляти суд про необхідність зміни свого місця проживання строком на 60 діб, тобто до 24.00 год. 05.10.2018 року.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду оголошено 10.08.2018 року.

Суддя - доповідач: С.М.Вознюк

Судді: Є.О.Борець

Л.В.Яковлєва