Ухвала суду № 75958277, 15.08.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1024/18

Провадження № 11-кп/779/244/2018

Категорія ч.2 ст. 186 КК України

Головуючий у 1 інстанції Деркач Н. І.

Суддя-доповідач Шкрібляк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Гриновецького Б.М., Повзла В.В.,

з участю секретаря с/з Кравчук І.Я.,

прокурора Журавльова Є.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника Міськів О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу за апеляційною скаргою (далі АС) заступника прокурора Івано-Франківської області Гнідана Р.М., на вирок Івано-Франківського міського суду від 11 травня 2018 року по кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі КК), -

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Мошонмадьровар, Угорщини, мешканець АДРЕСА_1 з неповною вищою освітою, одружений, українець, непрацюючий, раніше неодноразово судимий останній раз 04 червня 2014 року Першотравневим районним судом м. Чернівці за ч.2, ч.3 ст.185 КК на підставі ст.70 КК на чотири роки шесть місяців позбавлення волі, громадянин України,-

визнаний винуватим та засуджений за ст.186 ч.2 КК та призначено покарання - чотири роки вісім місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання ОСОБА_3 шляхом поглинання покарань - чотири роки вісім місяців позбавлення волі, зарахувавано в строк покарання- покарання відбуте повністю за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 червня 2014 року.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахується з часу затримання з 07 березня 2014 року та зарахувавши йому, на підставі ч.5 ст.72 КК, у строк покарання попереднє ув'язнення з розрахунку - один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 07 березня 2014 року по 21 липня 2014 року, з 22.07.2014 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено раніше обрану у вигляді тримання під вартою.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави- 1300 (одну тисячу триста) гривень 46 (сорок шість) копійок витрат за проведення експертиз.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до положень ст.100 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).

За вироком суду ОСОБА_3 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Злочин вчинено за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3, будучи раніше судимим 20.04.2011 року Першотравневим районним судом м. Чернівці за ч.2 ст.185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на шлях виправлення не став, а в період не знятої та не погашеної у встановленому законом порядку судимості, повторно вчинив новий умисний злочин при наступних обставинах.

09.07.2013 року близько 08 год. 30 хв., ОСОБА_3, перебуваючи неподалік будинку №38, що по вул. Зарічній, с. Крихівці, Івано-Франківської міської ради, діючи умисно та повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, з корисливих спонукань та з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу проник до автомобіля марки «TOYOTA» Prado, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 з якого викрав чоловічий гаманець марки «Lison Kaoberg», чорного кольору, вартість якого згідно висновку експерта № 4.3-266/17 від 14.11.2017 становить 153,00 грн., із грошовими коштами в сумі 220 грн., що належать ОСОБА_5

Після чого, ОСОБА_5, виявивши злочинні дії ОСОБА_3, крикнув, щоб ОСОБА_3 зупинився. В свою чергу, ОСОБА_3, не реагуючи на вимоги ОСОБА_5 припинити свої протиправні дії, розуміючи, що його дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна викриті, із викраденим майном почав тікати з місця події, однак в подальшому був зупинений ОСОБА_5

Внаслідок протиправних дій, вчинених ОСОБА_3 - ОСОБА_5 спричинено майнову шкоду на загальну суму 373 гривні.

У своїй АС прокурор, не оспорюючи правильність кваліфікації та доведеність вини обвинуваченого, вважає оскаржуваний вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Просить вирок суду з цих підстав скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 186 КК - 6 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК, за сукупністю злочинів призначити остаточне покарання ОСОБА_3 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді 6 років позбавлення волі, зарахувавши в строк покарання, покарання відбуте повністю за вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці від 04 червня 2014 року.

В запереченні на АС прокурора захисник - адвокат Міськів О.Т. вказує, що вирок щодо ОСОБА_3, є законним і обґрунтованим, оскільки суд повністю врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про його особу, думку потерпілого, суму завданої шкоди, повне визнання вини обвинуваченим, щире каяття, відшкодування шкоди потерпілому, незадовільний стан здоров'я обвинуваченого, а тому призначене обвинуваченому покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі, тому є справедливим і достатнім для його виправлення.

Просить АС залишити без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення прокурора Журавльва Є.Є., який підтримав подану прокурором АС, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким призначити обвинуваченому більш суворе покарання; пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Міськів О.Т., які заперечили проти доводів АС прокурора, просять вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів приходить до висновку, що АС прокурора не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах АС. Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Таких вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції в повній мірі дотримався.

Як вбачається із вироку Івано-Франківського міського суду від 11 травня 2018 року, ОСОБА_3, в порядку ч.3 ст.349 КПК, правильно зрозумів зміст обставин справи, і у зв'язку із повним визнанням вини, вважав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів, зібраних на досудовому слідстві, і що в подальшому він не матиме права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку. Інші учасники судового розгляду проти цього не заперечили.

Колегія суддів не вбачає порушень проведення судом судового розгляду в порядку ч.3 ст.349 КПК, а тому фактичні обставини справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються, апеляційним судом не перевірялися.

Покликання прокурора на м'якість призначеного ОСОБА_3 покарання з підстав невідповідності призначеного обвинуваченому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, є необґрунтованим, виходячи із наступного. Стаття 65 КК передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових злочинів, як самим засудженим, так і іншими особами.

Пленум Верховного суду України у своїй Постанові № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», п. 2, роз'яснив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог в частині призначення обвинуваченому покарання дотримався. Призначене покарання є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин по справі, у їх сукупності, відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_3, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а доводи апеляційної скарги прокурора, є безпідставними та непереконливими.

Так, призначаючи ОСОБА_3, покарання, суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК, відноситься до категорії тяжких злочинів. Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_3 врахував також дані про його особу та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Колегія суддів погоджується з встановленими даними про особу обвинуваченого ОСОБА_3, зокрема тим, що він одружений, раніше неодноразово судимий, а також з встановленими обставинами, що пом'якшують його покарання. Колегія суддів відносить до обставин, які пом'якшують, ОСОБА_3, покарання, зокрема повне визнання ним своєї вини та щире каяття у вчиненому. Крім цього, апеляційний суд, враховує незначний розмір незаконно заволодівшого майна, думку потерпілого , який не заявляв цивільного позову до обвинуваченого,повне відшкодування шкоди потерпілому, незадовільний стан здоров'я обвинуваченого.

Обставин, які обтяжують обвинуваченому ОСОБА_3 покарання,є рецидив злочинів.

Враховуючи наведені обставини, на які посилається прокурор в АС, як на підстави для призначення суворішого покарання, були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_3

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, встановивши вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, та виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 років 8 місяців, тобто в межах визначених санкцією статті кримінального закону, та, що це покарання відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та його індивідуалізації. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Зважаючи на викладене, покликання прокурора у своїй АС на м'якість призначеного обвинуваченому покарання, є безпідставними. Вирок щодо ОСОБА_3, колегія суддів визнає законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування та призначення більш суворого покарання, про що просить прокурор, немає.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області Гнідана Р.М. залишити без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 травня 2018 року щодо ОСОБА_3- без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу проголошення, а обвинуваченим - у цей же строк з часу отримання копії ухвали.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді Б.М. Гриновецький В.В.Повзло

Згідно з оригіналом

Суддя Апеляційного суду

Івано-Франківської області Ю.Д. Шкрібляк