Рішення № 75958161, 16.08.2018, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/155/18

Провадження № 2/345/686/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.08.2018 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі :

головуючої - судді Кардаш О.І.

за участю секретаря судового засідання Заткальницької Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Калуської міської ради про відшкодування збитків ,

ВСТАНОВИВ :

Позивачі звернулися до суду із вищенаведеним позовом. Свої вимоги обґрунтовують тим, що майстер ЖЕО №1, інженер, енергетик, директор та інші з метою вбивств інвалідів і заволодіння житлом розбили вхідні двері помешкання і незаконно проникли в житло інвалідів. Не виявивши інвалідів, нападники привласнили наявні грошові кошти на лікування інвалідів та інше майно. Обшукуючи, кувалдами і ломами зруйнували стіни квартири.

Оскільки правоохоронці не реагують на звернення інвалідів щодо незаконного проникнення в житло і погром, а прокуратура і центр безоплатної правової допомоги Міністерства юстиції не втручаються, позивачі змушені звернутися до суду і просять: зобов'язати виконавчий комітет Калуської міської ради відшкодувати збитки у сумі 2500 доларів США на користь інвалідів; зобов'язати виконавчий комітет Калуської міської ради відселити позивачів із зруйнованого ломами і кувалдами пристановища - в будь-яке придатне житлове приміщення поблизу районної лікарні.

Представник відповідача подав до суду заперечення (а.с. 65-66), згідно якого вважає позовні вимоги безпідставними, надуманими та необґрунтованими та такими, що ґрунтуються лише на словах та припущеннях позивача, а не на конкретних доказах відповідно до вимог чинного законодавства. Так, позивач у позовній заяві стверджує, що майстер КП «ЖЕО №1», інженер, енергетик, директор та інші незаконно проникли у житло, зруйнували стіни квартири та привласнили грошові кошти та інше майно, проте у матеріалах справи відсутні будь-які докази цього. Представник відповідача зазначає, що у позовній заяві відсутні будь-які докази, що стосуються даної справи, відсутній доказ, що відбулося незаконне проникнення у житло. Тому представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити у зв'язку із безпідставністю позовних вимог.

Позивачі подали до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі у зв'язку із неможливістю прибути в судове засідання (а.с.61).

Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в задоволенні позову просить відмовити з підстав, наведених у заперечені.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Зі змісту позовних вимог (а.с.1-2, 14-15) вбачається, що позивачі в обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що діями працівників КП «ЖЕО №1», які незаконно проникли в їх житло та понищили, їм завдана матеріальна шкода, яка оцінена ними в 2500 доларів США. Позивачі просять зобов'язати відповідача відшкодувати завдані збитки та зобов'язати відповідача виселити їх із зруйнованого приміщення в придатне житлове приміщення поблизу районної лікарні.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (диспозитивність цивільного судочинства).

Відповідно до ч.2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ч.3 ст.13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як вказує ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.7 ст.81 ЦПК України).

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивачами, в порушення вимог ст.ст. 12,13,81 ЦПК України, не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин, зазначених в позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Водночас позивачами не було заявлено клопотань про витребування чи забезпечення доказів, допит свідків.

Ч.6 ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також суд звертає увагу, що позивачам було роз'яснено, що суд позбавлений можливості безпосередньо вирішити питання про залучення захисника для надання правової допомоги стороні у цивільній справі та рекомендовано звернутися безпосередньо до Калуського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який у встановленому законом порядку уповноважений вирішити питання про надання послуг безоплатної правової допомоги у цивільних справах (а.с.73-74). Проте таким правом, гарантованим ст.15 ЦПК України, позивачі не скористалися.

Отже, враховуючи, що суд не може з власної ініціативи збирати докази, що стосуються предмета спору, що суперечило б принципам змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, подання доказів є обов'язком позивачів, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із недоведеністю заявлених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 1166, ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-84, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Калуської міської ради про відшкодування збитків - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

СУДДЯ: