Постанова № 75957536, 16.08.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/155/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк Олександр Петрович

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

16 серпня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року (суддя Лелюк О.П.) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001241304, №0001271304, №0001291304, №0001321304, №0001341304, №0001351304 від 22 січня 2018 року, рішення №0001431304 від 23 січня 2018 року, рішення №0020371303 від 22 січня 2018 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001301304 від 22 січня 2018 року та рішення №221/ФОП/14-13-13-04 від 02 лютого 2018 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2017 року надано дозвіл на проведення позапланової виїзної податкової перевірки позивача, за період з 01 січня 2016 року по даний час 10 робочих днів. У даній ухвалі зазначено, що строк її дії тридцять робочих днів.

На підставі направлень на перевірку від 22 листопада 2017 року №2143, 2144, 2145, виданих Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області, посадовими особами Головного управління ДФС у Чернівецькій області, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 розділу ІІ Податкового кодексу України, пункту 2 частини першої статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2017 року №466/8146/17, на підставі наказу Головного управління ДФС у Чернівецькій області №1117 від 22 листопада 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_2 з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, дотримання законодавства щодо оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2017 року тривалістю 5 робочих днів з 22 листопада 2017 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №141/24-13-13-04/НОМЕР_1 від 05 грудня 2017 року, в якому зафіксовані наступні порушення:

- підпункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України - не ведення книги обліку доходів та витрат за 2016 рік;

- підпункту 291.4.2 пункту 291.4 пункту 291.6 статті 191, підпункту 293.8.2 пункту 293.8 статті 293 та абзацу 4 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України - не здійснено перехід на застосування іншої ставки або відмова від застосування спрощеної системи оподаткування, не застосовано ставку єдиного податку в розмірі 15 відсотків за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року, в результаті чого донараховано єдиний податок в сумі 55561,80 грн.;

- пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України - не зареєстрована книга обліку доходів і витрат для загальної системи оподаткування в контролюючому органі за період з 01 квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року;

- пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України - встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період з 01 квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року в сумі 15561,51 грн.;

- підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 та пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України - не подання декларацій про майновий стан та доходи за період з 01 квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року;

- абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - не нараховано єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) за період з 01 квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року в сумі 18964,62 грн.;

- пункту 4 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - неподання до контролюючого органу за місцем обліку звіту про суми нарахованого єдиного внеску за період з 01 квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року;

- підпункту 1.2, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - не нараховано та не утримано військовий збір з оподаткованого (чистого доходу) за період з 01 квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року на загальну суму 1293,04 грн.;

- пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Позивачем подано заперечення до акта перевірки №141/24-13-13-04/НОМЕР_1 від 05 грудня 2017 року, в якому зазначено, що висновками акту перевірки зафіксовано порушення по обсягу доходу, отриманого ним від ведення діяльності, яка не передбачена вимогами перебування на спрощеній системі оподаткування в сумі 370412,09 грн., яка складається з суми доходів за надані послуги: ПП "Добробут КРС" - 55400, 00 грн., ДП "Берегометське ДЛМГ"- 315012,09 грн.. Також зазначено, що сума від ПП "Добробут КРС - 55400, 00 грн. отримана, а ДП "Берегометське ДЛМГ" не повністю розрахувався за послуги станом на 01 квітня 2016 року, борг ДП "Берегометське ДЛМГ"- 291462,61 грн. Тому дохід за перший квартал 2016 рік, який має оподатковуватись за ставкою 15% потрібно зменшити на суму 291462,61 грн..

До зазначеного заперечення позивачем додано акт звіряння між ДП "Берегометське лісомисливське господарство" та ФОП ОСОБА_2, картка по рахунку 6851 ДП "Берегометське лісомисливське господарство".

Листом №1566/ФОП/24-13-13-04-19 від 18 грудня 2017 року Головне управління ДФС у Чернівецькій області про результати розгляду заперечень до акту перевірки від 05 грудня 2017 року №141/24-13-13-04/НОМЕР_1 повідомило позивача, що оскільки заперечення до акту документальної перевірки та матеріали перевірки містять суперечливі висновки стосовно визначення суми отриманих доходів від провадження господарської діяльності - дані питання потребують додаткового дослідження, а об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, пункту 1 статті 13, пункту 1 статті 14, пункту 1 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2017 року №466/8146/17, на підставі наказу Головного управління ДФС у Чернівецькій області №1200 від 20 грудня 2017 року та направлень, виданих виданих Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області №2237, 2238 від 20 грудня 2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у Чернівецькій області проведено документальну позапланову перевірку самозайнятої особи ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, дотримання законодавства щодо оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2017 року тривалістю 5 робочих днів, з 20 грудня 2017 року.

За результатами даної перевірки складено акт №003/24-13-13-04-19/НОМЕР_1 від 09 січня 2017 року, в якому зафіксовані наступні порушення:

- підпункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України - не ведення та не надання книги обліку доходів та витрат за 2016 рік;

- підпункту 291.4.2 пункту 291.4, пункту 291.6 статті 291, підпункту 293.8.2 пункту 293.8 статті 293 та абзацу 4 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України - не здійснено перехід на застосування іншої ставки або відмови застосування спрощеної системи оподаткування, не застосовано ставку єдиного податку в розмірі 15 відсотків за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року, в результаті чого донараховано єдиний податок в сумі 37867,62 грн.;

- пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України - не зареєстрована книга обліку доходів і витрат для загальної системи оподаткування в контролюючому органі за період з 01 квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року;

- пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України - встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на дохід фізичних осіб за період з 01 квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року в сумі 53764,58 грн.;

- підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 та пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України - не подання декларацій за майновий стан та доходи за період з 01 квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року;

- абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - не нараховано єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) за період з 01 квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року в сумі 65712,54 грн.;

- пункту 4 статі 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - неподання до контролюючого органу за місцем обліку, звіту про суми нарахованого єдиного внеску за період з 01 квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року;

- підпункту 1.2, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - не нараховано та не утримано військовий збір з оподаткованого (чистого доходу) за період з 01 квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року на загальну суму 4480,38 грн.;

- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1, пункту 183.4 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що призводить до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 11 квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року на загальну суму 515438,5 грн., в тому числі: за квітень 2016 року в сумі - 17477,37 грн., за травень 2016 року в сумі -110899,30 грн., за червень 2016 року в сумі - 153714,56 грн.,

- за липень 2016 року в сумі - 60865,90 грн., за серпень 2016 року в сумі - 26640,58 грн., за вересень 2016 року в сумі - 38961,44 грн.,

- за жовтень 2016 року в сумі - 29940,75 грн., за листопад 2016 року в сумі - 24717,44 грн., за грудень 2016 року в сумі - 52221,22 грн..

На підставі вказаного акта, 22 січня 2018 року відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001271304, згідно якого сума грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість становить 644298,19 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 515438,56 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -128859,63 грн..

- №0001351304, згідно якого сума грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб становить 43584,52 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 37867,62 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -9466,90 грн..

- №0001291304, згідно якого сума грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування становить 67205,72 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 53764,58 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -13441,14 грн..

- №0001351304, згідно якого сума грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб становить 47334,52 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням - 37867,62 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -9466,90 грн.

- №0001341304, згідно якого сума грошового зобов'язання за платежем військовий збір становить 5600,47 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням -4480,38 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1120,09 грн.

- №0001241304, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 510,00 грн. за платежем адміністративні штрафи та інші санкції;

- №0001321304, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 170,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.

22 січня 2018 року Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за не встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №0020371303 у розмірі 170,00 грн..

22 січня 2018 року Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області на адресу позивача було направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) форми "Ф" №0001301304 на суму 65712,54 грн..

23 січня 2018 року Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 13142,51 грн..

02 лютого 2018 року Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку №221/ФОП/14-13-13-04.

Позивач, не погодившись з прийнятими рішеннями податкового органу, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до наступного висновку.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2017 року надано дозвіл на проведення позапланової виїзної податкової перевірки позивача терміном 10 робочих днів. Строк дії даної ухвали становить тридцять робочих днів. На підставі вказаної ухвали суду, податковим органом, відповідно до направлень на проведення перевірки від 22 листопада 2017 року №2143,2144,2145 та наказу Головного управління ДФС у Чернівецькій області №1117 від 22 листопада 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року та за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2017 року.

При цьому, суд першої інстанції, досліджуючи дотримання податковим органом порядку проведення вказаної перевірки, прийшов до висновку, що останнім дотримано вимоги суду щодо призначення та проведення перевірки в строк, визначений ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2017 року. При цьому, твердження позивача про порушення Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області строків проведення вказаної перевірки та строків дії ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2017 року визнані судом безпідставними.

Що стосується прийнятих відповідачем рішень, що є предметом оскарження у даній справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вони прийняті обгрунтовано на підставі встановлених порушень. Зокрема, виявивши за результатом перевірки позивача порушення підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (порушено правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, встановлено надання послуг юридичним особа, що перебувають на загальній системі оподаткування), на думку суду, відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення про анулювання реєстрації платника податку.

Відповідно до статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача та враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону.

Згідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно пункту 82.2 статті 86 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2017 року надано дозвіл на проведення позапланової виїзної податкової перевірки позивача терміном 10 робочих днів. Строк дії даної ухвали становить тридцять робочих днів.

Під час апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що зазначені строки податковим органом не дотримані.

Так встановлено, що десятиденний термін тривалості перевірки порушено, оскільки з урахуванням термінів проведення, зазначених у актах перевірок господарської діяльності позивача, вони тривали з 22.11.2017 року по 28.11.2017 року та з 20.12.2017 року по 29.12.2017 року, тобто тринадцять робочих днів.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що вказані терміни дотримані податковим органом, взявши до уваги лише терміни проведення проведення останньої перевірки від 09.01.2018 року, що була проведена за результатом поданого до ГУ ДФС у Чернівецькій області заперечення на акт перевірки від 05.12.2017 року. Разом з тим, терміни проведення перевірки від 05.12.2017 року судом не враховано до загального терміну тривалості перевірок.

Що стосується дотримання відповідачем тридцятиденного терміну дії ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2017 року, судом апеляційної інстанції встановлено, що його також порушено. При цьому, суд першої інстанції, в оскаржуваному рішенні врахував лише ту обставину, що перевірка господарської діяльності позивача розпочата в межах вищевказаного терміну та не врахував, що вона закінчена поза межами встановленого рішенням суду терміну.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про порушення Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області строків проведення перевірки позивача та строків дії ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2017 року.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що аналізованими нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 16 лютого 2016 року (справа № 826/12651/14).

Також встановлено, що позивачем, до акту перевірки від 05.12.2017 року надано заперечення, за результатом розгляду якого, на підставі пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України призначено документальну позапланову перевірку у відповідності до наказу ГУ ДФС у Чернівецькій області №1200 від 20.12.2017 року.

Відповідно до пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Як встановлено, у запереченні від 05.12.2017 року, що підтверджується і листом ГУ ДФС у Чернівецькій області №1566/ФОП/24-13-13-04-19 від 18.12.2017 року, позивач не погоджувався із розміром доходів, отриманих у І кварталі 2016 року із порушенням умов перебування на ІІ групі спрощеної системи. Таким чином, враховуючи вимоги пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, в ході позапланової перевірки, на підставі поданого заперечення, податковий орган мав право перевірити виключно питання нарахування єдиного податку за ставкою 15% у І кварталі 2016 року. Проте, в порушення вказаної норми, відповідачем фактично проведено ще одну перевірку по всім питанням, внаслідок чого, позивачу донараховано податок на додану вартість та збільшено донарахування по іншим платежам.

Також, в податковому повідомленні-рішенні від 22.01.2018 року №0001351304 про донарахування грошових зобов"язань з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 43584,52 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 37867,62 грн. та штрафними санкціями в розмірі 9466,90 грн. завищено суму донарахувань за основним платежем та штрафними санкціями, оскільки загальна сума грошових зобов"язань складає 43584,52 грн., що менше за суму їх складових (єдиного податку та штрафних санкцій в розмірі 47334,52 грн.). Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відносно того, що вірна сума грошового зобов"язання позивача за даним податковим повідомленням-рішенням міститься у розрахунку до податкового повідомлення-рішення є безпідставними, оскільки даний розрахунок не є підставою для сплати будь-яких грошових зобов"язань.

Крім того, що стосується висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування в даному випадку норм Господарського кодексу України щодо термінів застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді анулювання свідоцтва платника єдиного податку, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Так, відповідно до частини першої статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Згідно частини другої вказаної статті, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що дія статті 250 Господарського кодексу України обмежена лише частиною другою цієї статті та її дія не поширюється лише на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим Кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів, а поняття штрафної санкції в розумінні Податкового кодексу України не включає в себе поняття адміністративно-господарської санкції у вигляді анулювання свідоцтва платника єдиного податку, оскільки, відповідно до пп.14.1.265 статті 14 Податкового Кодексу України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв"язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.116.1 статті 116 Податкового Кодексу України, у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що застосована до позивача адміністративно-господарська санкція у вигляді анулювання реєстрації платника єдиного податку та виключення з реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2016 року є адміністративно-господарською санкцією в розумінні статті 239 Господарського кодексу України та може бути застосована протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення. В даному випадку, відповідачем порушено вказаний строк, визначений статтею 250 Господарського кодексу України, оскільки порушення виявлено у першому кварталі 2016 року, а санкція застосована рішенням від 02 лютого 2018 року.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені під час апеляційного перегляду обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем не доведено тієї обставини, що оскаржувані рішення податкового органу прийнято в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень.

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті рішення неповно дослідив обставини справи, без встановлення всіх обставин справи, а також не наведено доказів, які б підтверджували що суб'єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення діяв правомірно, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області №0001241304, №0001271304, №0001291304, №0001321304, №0001341304, №0001351304 від 22 січня 2018 року, рішення №0001431304 від 23 січня 2018 року, рішення №0020371303 від 22 січня 2018 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0001301304 від 22 січня 2018 року та рішення №221/ФОП/14-13-13-04 від 02 лютого 2018 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.